Рішення

від 29.11.2022 по справі 520/2685/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 листопада 2022 року справа № 520/2685/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григоров Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТА ЛТД" (вул. Шевченка, б. 193,м. Харків,61033, код ЄДРПОУ24669498) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТА ЛТД" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення Харківської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарі в №UA807000/2021/2021/002073/2 від 30.12.2021 р.;

- зобов`язати Харківську митницю Державної митної служби України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТА ЛТД" надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 595 091,73 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ним порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі відповідно до ст.262 КАС України без виклику сторін.

Відповідач, повідомлений належним чином про можливість надати до суду відзив на позовну заяву у визначений судом строк, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався без зазначення причин неподання відзиву.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022р. № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Ухвалами суду від 22.08.2022р. та повторно від 14.09.2022р. від відповідача витребувано документи, які слугували підставою для ухвалення оскаржуваних рішень та запропоновано надати до суду пояснення з приводу наданих доказів.

21.11.2022р. до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 18.11.2022р., згідно якого він позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості цілком обгрунтованими та законними. Також відповідачем до суду надано докази, витребувані згідно ухвал суду від 22.08.2022р. та 14.09.2022р., які стосуються прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та клопотання про поновлення процесуального строку, передбаченого для подання відзиву на позовну заяву, що був визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 09.02.2022р.

При цьому відповідач посилався на те, що з 24.02.2022р. в Україні уведено воєнний стан та з цієї дати запроваджено простій в роботі територіальних органів Держмитслужби згідно Наказу від 24.02.2022р. № 113 (із змінами), що завадило відповідачеві вчасно надати до суду відзив на позовну заяву.

Розглянувши наведені доводи, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу, містять поважні причини пропуску процесуального строку, визначеного судом для подання відзиву на позовну заяву в цій справі та вважає за належне задовольнити заяву Харківської митниці про поновлення вказаного процесуального строку, прийняти наданий відзив 18.11.2022р. до розгляду.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст.262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, зазначає наступне.

Встановлені обставини справи.

01.08.2021р. між позивачем (покупець) та НONKONG NPP COMPANY LIMITED (продавець) було укладено Контракт 01/08/2021, відповідно до п. 1 якого сторони погодили продаж товару в асортименті, у кількості та за цінами згідно специфікацій. Згідно Специфікації № 1 від 01.08.2021р. сторони погодили продаж свинцево-кислотних акумуляторів ENERGY. Відповідно до інвойсу (рахунка-фактури) № ЕЕ 021629 від 05.11.2021р. та зазначеної Специфікації загальна кількість товару, який поставляється позивачу складає 8400 одиниць (штук) на загальну суму 50260,00 грн.

01.09.2021р. між позивачем та ТОВ «СВ БРОК» було укладено договір № KHSV01092021 щодо транспортно-експедиторського обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг.

Згідно коносаменту № SZYH21110977 від 14.11.2021р. зазначено про доставлення товару з порту Шеньчжень (КНР) до Одеського морського торговельного порту (м. Одеса, Україна). Згідно накладної № 42989376 від 27.12.2021р. залізничного транспортування контейнера № MEDU5254910 вказано про перевезення контейнера поїздом зі станції Одеса-Порт до станції Харків-Сортувальний.

Після прибуття товару до місця призначення (м. Харків) позивачем було надано до відповідача з метою митного оформлення товару митну декларацію від 29.12.2021р. № UA 807200/2021/012458 на товар : акумулятори електричні, свинцеві, для систем безперебійного живлення, згідно якої митну вартість товару визначено за першим методом за ціною контракту. Разом з митною декларацію позивачем надано пакет документів, зокрема, залізничну накладну для внутрішнього сполучення № 42989376 від 27.12.2021р., банківські платіжні документи: платіжні доручення № 9 від 25.08.2021р., № 19 від 29.09.2021р., № 22 від 28.10.2022р., № 26 від 22.11.2021р., № 27 від 24.11.2021р., № № 29 від 30.11.2021р., № 30 від 07.12.2021р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг за контрактом про транспортні послуги № 2112106 від 21.12.2021р., Довідку про транспортні витрати від 21.12.2021р. № 6217, додаткову угоду № 1 від 26.08.2021р. до контракту з постачання товару, Специфікацію № 1 від 02.08.2021р. до контракту з постачання товару, зовнішньоекономічний договір (контракт) з приводу постачання декларованих товарів № 01/08/2021р. від 01.08.2021р., договір про надання транспортно-експедиційних послуг № KHSV01092021 від 01.09.2021р., технічну документацію на товар від 29.12.2021р., копію митної декларації країни відправника 530420210041717343 від 07.11.2021р.

Відповідачем, з урахуванням спрацювання програмного комплексу системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) щодо можливого заниження митної вартості товару було витребувано від декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару в межах процедури митної консультації, зокрема: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, прейскуранти (прайс-листів)виробника товару, інформацію щодо угод на ідентичні товари, тощо.

Вважаючи, що позивачем не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості товарів, беручи до уваги прохання декларанта про введення товарів у вільний обіг, відповідачем Харківською митницею було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № UA 807200/2021/000386 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2021/002073/2, відповідно до якого скориговано митну вартість товару за другорядним методом.

Позивач скористався правом, передбаченим ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України і товари було випущено у вільний обіг з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом та сумою митних платежів, обчислених митним органом.

Ухвалюючи зазначене рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що надані декларантом під час митного оформлення товару документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, відповідач посилався на те, що в результаті порівняння задекларованого позивачем за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів було встановлено, що рівень митної вартості товару складає 4,93 доларів США за од. замість задекларованого 3,59 доларів США за од. Також митний орган взяв до уваги, що позивачем при митному оформлені не було надано переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації № 530420210041717343 від 07.11.2021р., дата її видачі раніше дати видачі поданого до митного контроля коносаменту, також вказував на недоліки експортної митної декларації, що мали місце на думку митного органу.

Крім того, відповідач зазначав, що згідно наданих позивачем платіжних доручень про оплату товару немає відбитку штампа банку платника, дати виконання та підпису працівника банку, з огляду на що вони не є доказом оплати за товар, до митного органу не надавався договір транспортного експедирування, до митної вартості товару позивачем включено лише вартість морського перевезення в розмірі 226590,00 грн., без урахування експедиційної винагороди. Наявність доданої позивачем Довідки про транспортні витрати митний орган вважав неналежним способом підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, також беручи до уваги ту обставину, що вказана довідка була видана ТОВ «СВ Брок», хоча за договором транспортно-експедиційного обслуговування від 02.09.2021р. № ОВ02092021Y, наданого до митного органу, як зазначив відповідач, його виконавцем визначено іншу юридичну особу ТОВ «ОУШН БРІДЖ».

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ізч.1ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно доч. 1ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом;

у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України,при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема,витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59 і 60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей59 і 60 цьогоКодексу,за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України,документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);виписку з бухгалтерської документації;ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53Митного кодексу України,у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.6,7ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1ст. 55 Митного кодексу України,рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях(ч. ч. 3, 4ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність передбачених законодавцем обставин, а саме: у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскарженого рішення контролюючий орган вказав не підтвердження позивачем підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а джерелом інформації для визначення митної вартості товару - за фактами митних оформлень Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України про митне оформлення ідентичних та подібних товарів.

Розглядаючи вказані доводи, суд зауважує, що відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).

Тобто вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

В даній справі митний орган, вказуючи на недоліки наданих декларантом під час митного оформлення товару документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, посилався на те, що декларантом не було надано переклад та верифікацію експортної митної декларації № 530420210041717343 від 07.11.2021р., посилаючись на обов`язковість її надання при митному оформленні товарів.

Проте слід зазначити, що за приписами ч. 1 ст.53 Митного кодексу України, митна декларація країни відправлення не віднесена до обов`язкових документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а згідно ч. 2 вказаної статті підлягає наданню на вимогу митного органу додатково, у разі коли подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що вказана декларація була надана декларантом первісно, при зверненні до митного органу з приводу митного оформлення товару, відповідачем в процесі здійснення митної консультації вона не запитувалася та відсутня у переліку документів, що міститься у рішенні про коригування митної вартості від 30.12.2021р. № UА 807000/2021/002073/2, які не було надано декларантом, а відтак вказаний документ має допоміжний характер щодо питання визначення митної вартості товару та відсутність його перекладу з китайської мови не могла впливати на ухвалення рішення про коригування митної вартості товарів.

Стосовно доводів відповідача про невключення позивачем послуг експедитора до митної вартості товару, суд зазначає, що умовами контракту та специфікації, за якими на адресу позивача надходили оцінювані товари, визначено, що вони надходять на умовах «FOB Шеньчжень» (Китай) у відповідності з умовами «Інкотермс 2010».

Умови постачання «FOB», згідно «Інкотермс 2010», передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження. Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FOB», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця.

Враховуючи умови поставки «FОВ», відповідно до положень ч.10ст.58 Митного кодексу України, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (п.5 ч.10ст.58 МК України).

Позивачем до митного органу та до суду було надано Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.09.2021р. № KHSV01092021, укладений між ним та ТОВ «СВ БРОК», відповідно до якого визначено зобов`язання сторін з організації транспортно-експедиційного обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг за погодженням сторін. Відповідно до п. 1.3. під кожне конкретне перевезення Клієнт надає заяву, в якій оговорюється найменування і кількість вантажу, а також інші умови, пов`язані з виконанням договору.

Згідно Довідки про транспортні витрати № 6217 від 21.12.2021р., виданої ТОВ «СВ БРОК», транспортно-експедиційні послуги щодо товару, який було заявлено до митного оформлення за межами території України не надавалися.

Посилання відповідача про те, що експедитором в даному випадку виступало ТОВ «Оушн Брідж» за договором № ОВ02022021Y від 02.09.2021р., а не ТОВ «СВ Брок», як це зазначено в рахунку та довідці на транспортні витрати, що становить розбіжність, суд відхиляє. Слід зазначити, що згідно копії Форми декларації митної вартості, наданої митним органом на запит суду, встановлено подання разом з митною декларацією в даній справі саме договору від 01.09.2021р. № KHSV01092021, укладеного позивачем та ТОВ «СВ БРОК», а відтак, враховуючи також надання позивачем рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг за контрактом про транспортні послуги № 2112106 від 21.12.2021р., Довідки про транспортні витрати від 21.12.2021р. № 6217, коносаменту від 14.11.2021р. № SZYH21110977, сумніви щодо визначення витрат на транспортування оцінюваного товару не можна вважати обгрунтованими.

Покликання відповідача на те, що договором транспортно-експедиторського обслуговування не було передбачено надання довідок змісту, подібного до змісту Довідки про транспортні витрати від 21.12.2021р. № 6217 суд відхиляє з тих підстав, що питання надання довідок не охоплюється господарськими договорами та ними обмежуватися не може.

Що стосується платіжних доручень на підтвердження оплати за товар, що підлягав декларуванню, які відповідач вважав такими, що не відповідають установленим вимогам, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, з яких вбачається оплата за товар в межах контракту № 01/08/2021 від 01.08.2021р., а саме: № 9 від 25.08.2021р., № 19 від 29.09.2021р., № 22 від 28.10.2021р., № 26 від 22.11.2021р., № 27 від 24.11.2021р., № 29 від 30.11.2021р., № 30 від 07.12.2021р. Жодне з вказаних платіжних доручень не містить штампу банку та підпису відповідального працівника, що є порушенням вимог п. 3.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин),затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.2008р. № 216, зареєстрованого в Мін`юсті України 01.10.2008р. за № 910/15601.

В зв`язку із цим слід зауважити, що, як зазначалося вище, за приписами частин першої - третьої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Такі сумніви визнаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Подібна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у справі № 480/3807/18 від 20.03.2020р.

За таких обставин слід погодитися з доводами митного органу стосовно того, що надані декларантом платіжні доручення, враховуючи їх суттєві недоліки, не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Сумніви митного органу з цього приводу слід визнати обгрунтованими.

Таким чином, відповідач мав правові підстави при коригуванні митної вартості.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи не підтверджували митну вартість товару, а відповідачем в оскаржуваному рішенні вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності вартісних і достовірних елементів митної вартості та відсутність складових, які є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити.

Позовні вимоги про зобов`язання Харківської митниці Державної митної служби України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТА ЛТД" надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 595 091,73 грн. суд залишає без задоволення як похідні від позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

На підставі викладеного та керуючись ст .ст. 2, 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТА ЛТД" (вул. Шевченка, б. 193,м. Харків,61033, код ЄДРПОУ24669498) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ44017626) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії , - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 29.11.2022р.

Суддя Д.В. Григоров