Рішення

від 23.11.2022 по справі 640/23237/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 року м. Київ № 640/23237/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області

до Громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя»

про застосування заходів регулювання,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя» у якому просить суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації табору для відпочинку безпритульних дітей та дітей з малозабезпечених сімей Громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя», розташованого за адресою: Черкаська область, Жашківський район, с. Бузівка, вул. Ватутіна, 24-А шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладення печаток) до повного усунення порушень вмиог законодавства у сфері пожежного та техногенної безпеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевірки Громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя» встановлено порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підстав для задоволення позову немає, оскільки відповідач зобов`язаний довести факт існування такої загрози життю та/або здоров`ю людей.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких підтримано позовні вимоги та вказано, що виявлені порушення відповідачем усунуто, про що свідчать фото знімки.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно Наказу Управління ДСНС України у Черкаській області від 22.08.2019 №160 доручено провести позапланову перевірку Громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя» (код ЄДРПОУ 19352902), розташованого за адресою: Черкаська область, Жашківський район, с. Бузівка, вулиця Ватутіна, 24-А, щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

На підставі наказу від 22.08.2019 №160, видано посвідчення від 20.09.2019 №7962 на проведення перевірки Громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя», розташованого за адресою: Черкаська область, Жашківський район, с. Бузівка, вулиця Ватутіна, 24-А.

Копію посвідчення вручено директору Гандзюку О.В. 15.10.2019, про що зроблено відповідну відмітку в посвідченні №7962.

Управлінням Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Черкаській області проведено позапланову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання - Громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя», розташованого за адресою: розташованого за адресою: Черкаська область, Жашківський район, с. Бузівка, вулиця Ватутіна, 24-А - вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за наслідками якої складено відповідний акт від 16.10.2019 №140, в якому зафіксовано ряд порушень, виявлених під час здійснення останньої, а саме:

- не обладнані системою протипожежного захисту приміщення їдальні та будиночки для відпочинку (пункт 1.2, розділ V, ППБУ);

- не оброблені дерев`яні конструкції покрівлі будівель табору вогнезахисним розчином (пункт 2.5, розділ III, ППБУ);

- не проведено заміри опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20, розділ IV, ППБУ);

- не укомплектований резервуар з водою пристроєм для забору води пожежною технікою (пункт 2.1, розділ V, ППБУ);

- не встановлено на території табору схему території (пункт 1.15, розділ Ш, ППБУ);

- працівники об`єкта не забезпеченні засобами індивідуального захисту органів дихання від зброї масового знищення з розрахунку 1 фільтрувальний протигаз та 1 респіратор на одну особу та додатково два відсотки загальної кількості працюючого персоналу (стаття 20, КЦЗУ);

- не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту (п.2ч. 1, ст. 20, КЦЗУ).

Вказаний акт було отримано під підпис директору Гандзюку О.В. без зауважень, про що свідчить відмітка останнього.

Перелічені порушення, які зазначені в акті від 16.10.2019 №140 щодо вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Наведені порушення, на думку позивача, не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі по тексту - Закон України №877-V).

Частиною четвертою статті 4 названого Закону передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно з абзацом 1 частини п`ятої статті 4 Закону України №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Частиною сьомою статті 7 вказаного Закону передбачено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 №20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно з пунктом 6 вказаного Положення ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

У силу приписів статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

При цьому, відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 року №1728-VIII (далі по тексту - Закон України №1728-VIII) до 31 грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю) за рішенням суду.

У ході розгляду справи суд встановив, що позапланова перевірка території та приміщень відповідача на предмет дотримання останнім правил і норм пожежної і техногенної безпеки була проведена позивачем відповідно до вказаних вимог закону.

Частина перша статті 67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежо-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння легкими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до Закону України від 18.01.2001 №2245-ІІІ "Про об`єкти підвищеної небезпеки" небезпечними речовинами є - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям;

Вказаним вище Законом передбачено, що об`єкт підвищеної небезпеки - це об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки" для ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин:

1) горючі (займисті) гази - гази, які утворюють у повітрі при нормальному тиску суміші, що сприяють поширенню полум`я в детонаційному чи дефлаграційному режимі або можуть горіти в повітрі в дифузійному режимі при витіканні струменем (факельне горіння), у тому числі: горючі (займисті) стиснуті гази - гази, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тиском, що перевищує 0,1 МПа, і не можуть перебувати в рідкій фазі; горючі (займисті) зріджені гази під тиском - гази, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах у рідкій фазі під тиском, що перевищує 0,1 МПа, та при температурі, що дорівнює або перевищує температуру навколишнього середовища; горючі (займисті) кріогенно зріджені гази - гази, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах у рідкій фазі під тиском, що дорівнює 0,1 МПа, та при температурі нижчій від температури навколишнього середовища;

2) горючі рідини - рідини, які можуть самозайматися, а також займатися за наявності джерела горіння і самостійно горіти після його видалення. Горючі рідини з температурою спалаху, що дорівнює або менша 61 град.C у закритому тиглі або менша 66 град.C у відкритому тиглі, належать до легкозаймистих. Особливо небезпечними є легкозаймисті рідини, температура спалаху яких не перевищує 28 град.C (згідно з ГОСТ 12.1.044-89);

3) горючі рідини, перегріті під тиском, - горючі рідини згідно з ГОСТ 12.1.044-89, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тиском при температурі, що перевищує температуру кипіння при атмосферному тиску в 1,25 і більше разів.

Наведені положення Кодексу цивільного захисту України одночасно визначають два різні та самостійні за своєю правовою природою наслідки у разі виявлення порушень при проведенні перевірки суб`єкта господарювання, а саме: винесення припису та/або заборона, зупинення, припинення, обмеження роботи такого суб`єкта. При цьому, застосування одного з таких заходів не є перешкодою для застосування іншого.

Приписами частин першої та другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналогічні положення викладено у приписах частини п`ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" згідно з якими виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

З огляду на викладене, одразу слід зазначити, що заявлений предмет позову - зупинення експлуатації приміщень - цілком відповідає наведеним положенням статті 70 Кодексу цивільного захисту України та частини п`ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Разом з тим, згідно зі статтею 69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки.

Таким чином, статтею 69 та 70 Кодексу цивільного захисту України передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного убачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Так, у відповідності до пункту 26 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Вказані порушення не є формальними, а стосуються наявності у відповідача порушень, які можуть призвести до займання і відсутності необхідної системи заходів для уникнення пожежі, забезпечення своєчасного її виявлення та гасіння, попередження людей про небезпеку та є недотриманням відповідачем Правил пожежної безпеки в Україні.

Тобто, на час розгляду справи доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем саме порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, а ті порушення, які залишались, продовжували створювати загрозу життю та здоров`ю людей.

Щодо посилання відповідача на те, що ним до суду надано документи, які підтверджують виконання усунення порушень, суд зазначає, що ці засоби доказування не свідчать про повне усунення відповідачем порушень, зазначених в акті перевірки.

Проте суд зазначає, що вказані матеріали не є належними і достатніми доказами усунення порушень, які були встановлені під час перевірки, оскільки не містять інформацію щодо усунення виявлених під час перевірки порушень, і у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про усунення усіх порушень.

Суд зауважує, що відповідач згідно частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повинен був звернутися з письмовою заявою до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням та для перевірки усунення порушень вимог законодавства виявлених під час планової перевірки.

Проте матеріали справи не містять листів відповідача про проведення позапланової перевірки щодо виконання/усунення порушень.

Також матеріали справи не містять висновку позивача щодо усунення відповідачем зафіксованих в акті перевірки порушень, а тому суд дійшов висновку, що доводи відповідача про відсутність порушень не підтверджені належними доказами.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері охорони праці.

Водночас поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.11.2018 у справі №826/1024/18, від 05.12.2018 у справі № 826/13896/16, від 23.06.2021 у справі №640/16673/19.

Отже, оскільки на час розгляду справи належних доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, суд зауважує, що застосування заходів є співмірним тим порушенням, які встановлено позивачем.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що зафіксовані в акті перевірки, на час розгляду справи відповідачем повністю не усунуті, належних та допустимих доказів щодо усунення виявлених порушень відповідачем також не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації табору для відпочинку безпритульних дітей та дітей з малозабезпечених сімей Громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя» (юридична адреса: Україна, 03680, м. Київ, вул. Жуковського, 26, код ЄДРПОУ 19352902), шляхом відключення джерел електроживлення та накладення печатки на електрощити та вхідні двері до приміщень, розташованих за адресою: Черкаська область, Жашківський район, с. Бузівка, вул. Ватутіна, 24-А - до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.