Рішення

від 24.11.2022 по справі 640/29443/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2022 року м. Київ № 640/29443/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» доДержавної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» (далі - позивач, ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 № 0008900504 Головного управління ДПС у м. Києві.

Мотивуючи позовні вимоги ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» наголошує на необґрунтованості спірного рішення. Зокрема позивач зазначає, що на підставі направлення від 04.10.2019 № 206/26-15-05-04-05 та наказу від 02.10.2019 № 1486, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» за травень 2018 року, та з ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ» за лютий 2017 року, показників декларації з податку на додану вартість; за результатами податкової перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 183/26-15-05-04-05/38564940 від 18.10.2019; перевіркою встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 110 724,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2017 року у сумі 51 886,00 грн., травень 2018 року у сумі 58 838,00 грн.; 14.11.2019 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008900504, яке було оскаржено до Державної податкової служби України, однак рішенням про результати розгляду скарги від 23.01.2020 № 2923/6/99-00-08-05-02-06, скаргу було залишено без задоволення; вказані у акті перевірки обставини, які визначені як підстави для встановлення порушень з боку ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ», стосуються діяльності виключно ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» та ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ», які і мають нести негативні наслідки; на момент формування податкового кредиту та на момент проведення перевірки були відсутні судові рішення щодо визнання ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» та ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ» фіктивними підприємствами, відсутні судові рішення (вироки) щодо посадових осіб вказаних підприємств за фіктивне підприємництво; висновки акту перевірки про те, що правочини між ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» та ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» і ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ» здійснені без мети настання реальних наслідків є неправомірними та не можуть бути підставою для підтвердження порушення податкового законодавства, оскільки визнати правочин фіктивним може лише суд; надання послуг позивачу з боку ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» і ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ» підтверджується всіма необхідними документами, такими як договори, акти виконаних робіт, платіжні документи про сплату вартості наданих послуг, технічною документацією, відтак контролюючим органом в акті перевірки використано необґрунтовані дані, а також суб`єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

02.12.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» залишено без руху.

Позивачем у встановлений судом строк усунуто недоліки позовної заяви.

22.12.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/29443/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Копію ухвали суду від 22.12.2020 отримано уповноваженими представниками ДПС України та ГУ ДПС у м. Києві 12.01.2021 та 28.12.2020 відповідно, що підтверджується відповідними розписками.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідачі належним чином повідомлені про відкриття провадження в адміністративній справі та про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову. У встановлений судом строк відповідачі відзиву на позов та додаткові документи до суду не надали.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ», про що складено Акт від 18.10.2019 № 183/26-15-05-04-05/38564940 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» (код 38564940), (тел. (045) 947-22-32, e-mail: відсутній».

Перевірка проведена з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» (код 41552562) за травень 2018 року, та з ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ» (код 40263117) за лютий 2017 року, показників декларації з податку на додану вартість.

Перевіркою ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» встановлено порушення - п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 110 724,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2017 року у сумі 51 886,00 грн., травень 2018 року у сумі 58 838,00 грн.

На підставі Акту перевірки Головним управління Державної податкової служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 № 0008900504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 138 405,00 грн. (за податковими зобов`язаннями 110 724,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27 681,00 грн.).

29.11.2021 за вих. № 2911-1 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 № 0008900504.

Рішенням про результати розгляду скарги від 23.01.2020 № 2923/6/99-00-08-05-07-06 Державна податкова служба України податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 № 0008900504 залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до приписів пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем не заперечується правомірність підстав проведення перевірки та не оскаржується порядок проведення останньої.

Щодо порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» суд зазначає таке.

За приписами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ», про що складено Акт від 18.10.2019 № 183/26-15-05-04-05/38564940 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» (код 38564940).

Перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ»: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 110 724,00 грн., у тому числі по періодах: лютий 2017 року у сумі 51 886,00 грн., травень 2018 року у сумі 58 838,00 грн.

На підставі вказаного вище Акту перевірки, Головним управління Державної податкової служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 № 0008900504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 138 405,00 грн. (за податковими зобов`язаннями 110 724,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27 681,00 грн.).

Висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість ґрунтуються на аналізі господарських відносин позивача із ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» та ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ».

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду на підтвердження реальності здійснених господарських операцій жодних первинних документів, які передбачені та підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, а наявні у справі документи не підтверджують реальності їх проведення.

Суд вважає, що встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд враховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги ту обставину, що обов`язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Суд ще раз акцентує увагу на тому, що позивачем до суду не надано жодного первинного документу, який би спростовував твердження ГУ ДПС у м. Києві про нереальність господарських відносин між ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» та ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» і ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ».

Судом враховано, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Водночас, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

При цьому, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору та складання і підписання видаткової накладної, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається із Акту перевірки від 18.10.2019 № 183/26-15-05-04-05/38564940 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» між ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» (Замовник) та ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» (Виконавець) було укладено договір від 05.04.2018 № 05/04-18, відповідно до п. 1.1 якого, за цим договором Виконавець зобов`язується виконати роботи з облаштування огороджувальних конструкцій стін панелей стінових на об`єкті Замовника: «Будівництво торгівельно-розважального центру з адміністративними приміщеннями та паркінгом по вул. Салютна в Шевченківському районі м. Києва» відповідно до Договірної ціни та креслень, наданих Замовником, що є невід`ємними частинами цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

До перевірки надано акт приймання виконаних будівельних робіт від 15.05.2018 № 1 (підписаний директором ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» Бугай А.О. та директором ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» Васільєва А.О.).

Також в Акті перевірки від 18.10.2019 № 183/26-15-05-04-05/38564940 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» зазначено про те, що між ТОВ ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» та ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ» було укладено договір від 16.01.2017 № 01/01/01-17-2, відповідно до якого позивач (Замовник) доручає, а ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ» (Виконавець) приймає на себе обов`язок виконати роботи з облаштування огороджувальних конструкцій стін з сандвіч панелей та монтаж планок (оздоблювальних елементів) з зовнішньої сторони фасаду на об`єкті: «Будівництво торгівельно-розважального центру на земельній ділянці між Одеським шосе та вулицями Київська і Туполева Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обл. (2-а черга, корпус-2) згідно Договірної ціни та креслень, наданих Замовником.

Однак, контролюючим органом в Акті перевірки зазначено про те, що до перевірки не надано жодних креслень, також не надано підтверджуючих документів на передачу будівельних матеріалів та документів, які б фактично підтверджували транспортування ТМЦ від Замовника до Виконавця. Також неможливо встановити, де, за якою адресою, ким та якими транспортними засобами здійснювалося відвантаження та перевезення товару від Замовника та Виконавця. До перевірки також не надано проектну документацію, календарний графік, не надано жодних документів на використання механізмів, не надано сертифікатів якості, сертифікатів відповідності товарів, паспорта заходів виробників, дозволи та свідоцтва щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару, ДСТУ, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Також в Акті перевірки зазначено про те, що до перевірки також не надано підтверджуючих документів про якість виконаних робіт відповідно до креслень, технічних умов, будівельних норм та правил, не надано акти на приховані роботи, акти обстежень, обмірів, та, у випадку необхідності, інші документи, які є обов`язковими для проведення (оформлення) Виконавцем при виконанні передбачених цим договором робіт, про що складено акт ненадання документів від 10.10.2019 № 119/26-15-05-04-05. За даних обставин неможливо встановити, якої якості, та хто саме є виконавцем вищезазначених послуг. Відсутня будь-яка інформація про працівників, підтвердження кваліфікації у працівників, при виконанні вищезазначених робіт (облаштування огороджувальних конструкцій стін з панелей стінових), необхідна відповідна кваліфікація у працівників, спеціальні знання високого рівня, значна кількість працівників.

До перевірки не надано документів, які б фактично підтверджували надання наведених послуг, а саме звітів про надання послуг, калькуляцій із зазначенням витрат та ресурсів, у яких ба зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів, виду наданих послуг, завірених відповідальними особами та особами, які їх надавали.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження в сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження доводу контролюючого органу про безтоварний (удаваний) характер господарської операції.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.08.2020 у справі № 826/7917/17, від 19.05.2022 у справі № 826/9594/17, від 06.10.2022 у справі № 580/2235/20.

Враховуючи вищезазначене, доводи позивача про те, що в Акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин за укладеними Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» договорами з ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» та ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ» ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про відсутність рішень суду, які підтверджують фіктивність ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» та ТОВ «ГОКС КОНСАЛТИНГ», слід зазначити наступне.

В Акті перевірки від 18.10.2019 № 183/26-15-05-04-05/38564940 зазначено, що, згідно ІС «Податковий блок» встановлено, що по ТОВ «КИЇВ-ЄВРО БІЛД ГРУП» від 01.02.2019 за № 92/26-15-21-32 внесені дані до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, опитано керівника, який повідомив про не причетність до реєстрації та ведення діяльності підприємства.

Суд зазначає, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Отже, реальність господарських операцій повинна бути підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На переконання суду, надані позивачем контролюючому органу документи свідчать виключно про документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ПРОЖЕКТ» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя К.С. Пащенко