Постанова

від 25.11.2022 по справі 320/980/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/980/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІП «ПОВАГА» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕІП «ПОВАГА» з позовом до Київської митниці Держмитслужби в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 24.10.2018 № UA125000/2018/000164/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митній декларації, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІП «ПОВАГА» - задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості № UA125000/2018/000164/1 від 24.10.2018;

- стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ - 39470947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІП «ПОВАГА» (код ЄДРПОУ - 36592027) судовий збір у розмірі 4996 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 61 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. ст. 58 МК України.

Так, Київською митницею заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 вересня 2020 р. № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова).

Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема. Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).

Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Таким чином, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року.

Положенням про Київську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 передбачено, що Митниця з метою виконання повноважень делегованих Держмитслужбою, представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов`язками наданими законодавством для учасників судового процесу (п. п. 22 п. 5, п. 4 Положення).

Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну Київської митниці Держмитслужби відповідно до частини 1 статті 52 КАС України на Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555).

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що дана справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОВАГА" (покупець за контрактом) та компанією Flite Trading LLC (ОАЭ, г. Дубай) (постачальник за контрактом) 30.04.2018 було укладено контракт № PG 01.04 від 30.04.2018 р. (надалі - контракт), за умовами п. 1.1. якого: "Поставщик обязуется передать в собственность, а Покупатель принять и оплатить Товар (продукты питания в ассортименте), производства Компании Pran Arco LTD. (Бангладеш) в соответствии с условиями настоящего Контракта".

Так, 22.10.2018 р. на підставі вказаного контракту позивач здійснив ввезення на митну територію України товари за позиціями:

1. Тропічні плоди, консервовані з доданням або без додання цукру: Pran Mango Ваг/Манго Бар - 300 шт. Pran Mango Ваг/Манго Бар - 300 шт., Pran Mango Bite/Манго Байт - 250 шт., задекларованою вартістю 17868,50 доларів США;

2. Томатні соуси Pran Tomato Sauce (Glass Jar)/Coyc Томатний Гострий - 70 шт.; Pran Thai Chill Sauce (Glass Jar)/Coyc Тайський Чилі - 70 шт.; Pran Tamarind Sauce (Glass Jar)/Coyc Тамариндовий - 70 шт.; Pran Green Chilli Sauce (Glass Jar)/Coyc Зелений Чилі - 70 шт.; задекларованою вартістю 2270,80 доларів США;

3. Плодові желе з вмістом цукру понад 30 мас. %: Pran Orange Jelly (Glass 1аг)/Желе Апельсинове - 60 шт., задекларованою вартістю 739,20 доларів США;

4. Джеми плодові, одержані шляхом теплової обробки з доданням або без додання цукру: Pran Fruit Mix Jam (Glass Jar)/Джeм Фруктовий Мікс -j 60 щ,т.; Pran Pineapple Jam (Glass Jar)/Джeм Ананасовий - 60 шт.; Pran Mango Jam (Glass Jar)/Джeм Манговий - 60 шт., задекларованою вартістю 2217,60 доларів США;

5. Овочі, плоди та інші їстівни частини рослин, приготовлені або консервовані: Ргаn Mango Pickle (Glass 1аг)/Пікулі Манго - 45 шт.; Pran Satkora Pickle (Glass .Таг)/Пікулі Саткора (в олії) - 40 шт.$ Pran Super Pickle (Mango Flavor)/Cynep Пікулі Солодкі Манго - 30 шт., задекларованою вартістю 1125,50 доларів США;

6. Овочі, плоди та інші їстівни частини рослин, приготовлені або консервовані: Pran Mixed Pickle (Glass 1аг)/Пікулі Мікс (в олії) - 45 шт.; Pran Boroi Pickle (Glass Іаг)/Пікулі Солодкі Борой (в олії) 45 шт.; Pran Garlic Pickle (Glass Іаг)/Пікулі Часник (в олії) - 20 шт.; Pran Chai ta Pickle (Glass Іаг)/Пікулі Чалта (пікулі слонового яблука) - 40 шт.; Pran Super Pickle (Tamarind Flavor)/Cynep Пікулі Тамаринд - 30 шт.; Pran Tatul Chutney/Чатні Тамаринд - 20 шт.; Pran Boroi Chutney/Чатні Борой - 50 шт.; Pran Mixed Fruit Chutney/Чатні Фруктовий Мікс - 50 шт.; Pran Burmese Chutney (Mango)/4aTHi Бурміз (манговий) - 20 шт.; Pran Burmese Chutney (Вогоі)/Чатні Бурміз Борой (сливовий) - 20 шт., задекларованою вартістю 4041,90 доларів США;

7. Овочі, плоди консервовані: Pran Olive Pickle (Glass Jarj/пікулі Оливкові (в олії) - 45 шт.; Pran Olive Chutney/Чатні Оливковий - 50 шт., задекларованою вартістю 1028,00 доларів США;

8. Овочі, плоди та інші їстівни частини рослин, приготовлені або консервовані: Pran Chilli Pickle (Glass Jar)/ Пікулі Чилі (в олії) - 45 шт.; Pran Naga Pickle (Glass .Іаг)/Пікулі Нага (в олії) - 40 шт.; задекларованою вартістю 1175,25 доларів США;

9. Овочі, плоди та інші їстівни частини рослин, приготовлені або консервовані: Pran Green Mango Chutney/Чатні Зелений Манго - 50 шт.; задекларованою вартістю 623 доларів США.

Згідно комерційного інвойсу № PGC/01/2018 від 26.08.2018 р. загальна вартість поставлених позивачу товарів склала 31089,75 доларів США.

З метою митного оформлення товарів 22.10.2018 р. позивачем було подано до Київської митниці ДФС в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA125010/2018/10096, в якій задекларовано митну вартість товарів згідно комерційного інвойсу № PGC/01/2018 від 26.08.2018 р. на суму 31089,75 доларів США.

До вказаної митної декларації позивач подав такі документи:

Контракт № PG 01.04 від 30.04.2018 p., додаткову угоду № 1 від 26.08.2018 р. до контракту, комерційний інвойс від 26.08.2018 p. № PGC/01/2018, Коносамент (Bill of Lading to port or combined transport) № SSPHCG832596, експортна декларація від 29.08.2018 p..

Проте, 24.10.2018 р. відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2018/000164/1. Відповідно до п. 30 рішення вартість задекларованого товару збільшено на 11819,85 доларів США.

У пункті 33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 22.10.2018 № UA125010/2018/010096 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до п. 6.3. контракту №01.04 від 30.04.2018 ціна товару включає в собі упаковку та маркування товару, що суперечить умовам поставки CFR (перевезення і фрахт сплачені до); 2) відповідно до п.7.1 контракту №01.04 від 30.04.2018 розрахунок за товар проводиться шляхом 100% передоплати або в інші строки, обумовлені сторонами, але не пізніше 90 календарних днів від дати відвантаження товару. відповідно до наданих товаро-супровідних документів ніякі інші строки сторонами не обумовлені, отже товар повинен бути проплачений на 100%; 3) відповідно до наданих товаро-супровідних документів неможливо встановити точні умови поставки згідно Інкотермс. Зазначено CFR, але не зазначено точне місце. У наданих додаткових документах також встановлено розбіжності.

Відповідач вважає, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. ст. 58 МК України. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Проте, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митну вартість скориговано на суму у 11819,85 дол. США, що є різницею між вартістю за МД від 22.10.2018 № UA125010/2018/010096 та вартістю, що зазначена у експортній МД країни-відправлення від 29.08.2018 № С 127594 (згідно проведеного розрахунку вартість товарів становить: товар 1 - 5,4637 дол/кг, товар №2 - 3,0035 дол/кг, товар № 3 - 2,7663 дол/кг, товар № 4 - 2,7663 дол/кг, товар №5 - 2,9175 дол/кг, товар №6 - 2,7238 дол/кг, товар №7 - 2,7134 дол/кг, товар №8 - 4,0966 дол/кг, товар № 9 - 2,5803 дол/кг).

Незгода із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, у пункті за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 22.10.2018 № UA125010/2018/010096 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до п. 6.3. контракту №01.04 від 30.04.2018 ціна товару включає в собі упаковку та маркування товару, що суперечить умовам поставки CFR (перевезення і фрахт сплачені до); 2) відповідно до п.7.1 контракту №01.04 від 30.04.2018 розрахунок за товар проводиться шляхом 100% передоплати або в інші строки, обумовлені сторонами, але не пізніше 90 календарних днів від дати відвантаження товару. відповідно до наданих товаро-супровідних документів ніякі інші строки сторонами не обумовлені, отже товар повинен бути проплачений на 100%; 3) відповідно до наданих товаро-супровідних документів неможливо встановити точні умови поставки згідно Інкотермс. Зазначено CFR, але не зазначено точне місце.

Щодо документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п. 6.3. контракту №01.04 від 30.04.2018 ціна товару включає в собі упаковку та маркування товару, що суперечить умовам поставки CFR (перевезення і фрахт сплачені до), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 6.3, 8.1 контракту: «в цену товара включена стоимость тары, упаковки. Поставка Товара морским транспортом осуществляется на условиях CFR-г. Одесса, Украина по Incoterms 2000».

Метою застосування Інкотермс є забезпечення однакового застосування термінів та звичаїв при укладенні сторонами, які є резидентами різних країн, договору купівлі- продажу. Водночас умови Інкотермс застосовуються в межах умов договору, узгоджених сторонами на власний розсуд, що відповідає принципу свободи договору, закріпленого нормами національного законодавства України.

Позивач зазначив, що контрагент Flite Trading LLC узгодили в п. 6.1. контракту, що ціна товару включає в себе тару та упаковку, з огляду на предмет поставки - харчові продукти, які без такої упаковки не можуть бути поставлені.

Отже, необґрунтованими є висновки митного органу про те, що зазначення в умовах контракту про включення вартості упаковки до ціни товару, свідчить про наявність розбіжностей в поданих позивачем документах.

Також, в пункту 2 мотивувальної частини оскаржуваного рішення митного органу вказано, що відповідно до 7.1 зовнішньоекономічного контракту № 01.04 від 30.04.2018 розрахунок за товари проводиться шляхом 100% передоплати або в інші строки, обумовлені сторонами, але не пізніше 90 календарних днів від дати відвантаження товару.

Відповідно до наданих товаросупровідних документів інші строки сторонами не обумовлені, отже товар повинен бути проплачений на 100%.

Згідно з пункту 7.1 контракту "Расчет за товар производится Покупателем путём предоплаты в размере 100 % стоимости товара, указанного в приложении, либо в иные сроки, оговоренные Сторонами, но не позднее 90 календарных дней от даты отгрузки товара. Расчет за товар осуществляется путем перечисления денежных средств на расчетный счет Поставщика".

В додатковій угоді № 1 від 26.08.2018 р. до контракту № PGG 01.04 від 30.04.2018 (копія додається), укладеної між позивачем та контрагентом Flite Trading LLC, було узгоджено внести наступні зміни до контракту: "Раздел 7. Порядок расчетов изложиить в следующей редакции: 7.1. Расчет за товар производится Покупателем в течении 90 календарных дней от даты отгрузки товара. Расчет за товар осуществляется путем перечисления денежных средств на расчетный счет Поставщика".

Товар було відвантажено 22.10.2018 р., що не заперечується апелянтом, так, Листом від 22.10.2018 p. № 03 позивач повідомив відповідачу, що ним отримано вантаж за контрактом № 01.04 від 30.04.2018 р. на умовах CFR - м. Одеса, Україна, що прописано в п. 8.1. Контракту. Згідно п. 7.1 розрахунок за товар передбачено в строк 90 календарних днів від дати відвантаження товару. Розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Отже, сторонами контракту було змінено умови контракту та узгоджено строки розрахунків за товар 90 днів з дати відвантаження товару, яка мала місце 22.10.2018 р.

Оскільки станом на 22.10.2018 р. - дату декларування товару та 24.10.2018 р. - дату складення рішення про коригування, строк 90 днів з дати відвантаження товару не минув, позивач не мав зобов`язання здійснювати розрахунок за товар та надавати документи на підтвердження оплати товару при його декларуванні.

Таким чином висновок відповідача про необхідність здійснення 100% передоплати і наявність в поданих документах розбіжностей не відповідають дійсним обставинам справи.

Також, відповідач як на підставу для винесення рішення для коригування посилався на те, що відповідно до наданих товаро-супровідних документів неможливо встановити точні умови поставки згідно Інкотермс. Зазначено CFR, але не зазначено точне місце, з даного питання суд зазначає таке.

Згідно з п. 8.1 контракту: "поставка Товара морским транспортом осуществляется на условиях CFR-г.Одесса, Украина по Incoterms 2000".

Вказані висновки митного органу також не відповідають дійсності, оскільки в коносаменті (Bill of Lading to port or combined transport) № SSPHCG832596 (копія додається) місцем призначення вказано Odessa,Ukraine.

Крім того, як зазначено в оскаржуваному рішенні з метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано додаткові документи, а у наданих документах також встановлено розбіжності, зокрема, в експортній декларації вартість товарів є більшою і становить 42909 дол. США.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що позивач не подавав експортну декларацію на суму 42909 дол. США, проте було подано експортну декларацію на суму 31089,75 доларів США, що відповідає вартості товару, зазначеній в комерційному інвойсі та митній вартості (стор. 25, 26 том І), заявленій позивачем.

З аналізу матеріалів справи колегія суддів вважає, що відповідачем не зазначено та необґрунтовано висновки про зазначення позивачем в експортній декларації на суму 42909 дол. США.

Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Так джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митну вартість скориговано на суму у 11819,85 дол. США, що є різницею між вартістю за МД від 22.10.2018 № UA125010/2018/010096 та вартістю, що зазначена у експортній МД країни-відправлення від 29.08.2018 № С 127594 (згідно проведеного розрахунку вартість товарів становить: товар 1 - 5,4637 дол/кг, товар №2 - 3,0035 дол/кг, товар № 3 - 2,7663 дол/кг, товар № 4 - 2,7663 дол/кг, товар №5 - 2,9175 дол/кг, товар №6 - 2,7238 дол/кг, товар №7 - 2,7134 дол/кг, товар №8 - 4,0966 дол/кг, товар № 9 - 2,5803 дол/кг).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року по справі № 809/1884/16.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Вже згадані вище Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:

- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;

- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.

Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17, а також від 14.04.2021 у справі №520/9086/19 та від 29.12.2021 у справі №520/11303/19.

З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З наведеного випливає, що позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання документів на підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов`язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія доходить висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за першим методом - за ціною договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Допустити заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби на Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555).

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович