Постанова

від 28.11.2022 по справі 120/8428/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8428/21-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

28 листопада 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення 7 сесії 8 скликання Оратівської селищної ради від 20.05.2021 №506 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Осичнянської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17, 5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Оратівську селищну раду прийняти рішення в порядку, встановленому ч. 7 ст. 118 ЗК України, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Осичнянської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17, 5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на висновки Верховного Суд, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що чітких критеріїв, як саме повинне бути зображено бажане місце розташування земельної ділянки у графічних матеріалах, що додаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, чинне законодавство не містить. Таким чином, графічні матеріали (викопіювання) додані до клопотання, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 разом з іншими громадянами звернувся до Оратівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Осичнянської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17,5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства.

До клопотання позивачем додано графічний матеріал на земельну ділянку, копію паспорту та ідентифікаційного номеру, письмову згоду ФГ "Агроват" на вилучення земельної ділянки.

За наслідками розгляду вказаного колективного звернення 20.05.2021 відповідачем прийнято рішення №506, пунктом 45 якого відмовлено ОСОБА_1 в наданні відповідного дозволу з підстав ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено в наданні дозволу з підстав відсутності на графічних матеріалах позначки місця розташування земельної ділянки площею 2 га, яку хоче отримати у власність саме позивач. А отже на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача були наявні правові підстави для відмови у наданні такого з підстав, зазначених у спірному рішенні.

Оцінюючи спірні правовідносини та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Положенням ч.4 ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що бажане місце розташування - це конкретне місце розташування земельної ділянки на території чи місцевості, яку бажає отримати зацікавлений громадянин.

При цьому, зазначення заявником на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об`єктивної оцінки та відповідні на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов`язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Отже, чітких критеріїв, як саме повинне бути зображено бажане місце розташування земельної ділянки у графічних матеріалах, що додаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, чинне законодавство не містить.

Судом встановлено, що у поданому клопотанні представник заявників конкретизував, що просить надати дозволи щодо земельних ділянок, які розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0523183600:02:001:0211, при цьому уточнивши, що бажане місце розташування земельної ділянки для кожного із заявників позначено червоним кольором на графічних матеріалах.

Таким чином, з графічних матеріалів, доданих позивачем до клопотання встановлено, що позивач має намір отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, яка є частиною уже сформованого земельного масиву, якому присвоєно кадастровий номер, що дає змогу встановити орієнтовне бажане місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач.

Отже, відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що на графічних матеріалах не зазначено бажане для позивача місце розташування земельної ділянки, є необґрунтованою та суперечить положенням ст. 118 ЗК України.

Крім того, в ЗК України встановлена норма безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства "не більше 2,0 гектара" (п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Тобто, розмір земельної ділянки визначається у кожному конкретному випадку, і орган місцевого самоврядування не зобов`язаний надавати громадянину дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме у розмірі 2,0 га, навіть якщо у клопотанні громадянин просить надати дозвіл на такий розмір.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись органом місцевого самоврядування.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду щодо застосування положень ст. 121 ЗК України (постанова від 11.09.2019 у справі № 379/656/16-а).

Тобто місцева рада вправі на власний розсуд визначатися із площею земельної ділянки, рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відносно якої нею приймається, із врахуванням максимальних норм встановлених ст. 121 ЗК України.

Таким чином, розглядаючи клопотання позивача та інших заявників, відповідач з урахуванням змісту клопотання та доданих до нього графічних матеріалів, мав можливість визначитись щодо місця розташування земельної ділянки площею 1,9500 га, враховуючи кількість заявників та загальну площу земельної ділянки з кадастровим номером 0523183600:02:001:0211, в межах якої позивач просив надати дозвіл.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що рішення 7 сесії 8 скликання Оратівської селищної ради від 20.05.2021 №506 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним та таким, що порушує законне право позивача на отримання у власність земельної ділянки комунальної власності у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування вказаного рішення підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Оратівську селищну раду прийняти рішення в порядку, встановленому ч. 7 ст. 118 ЗК України, про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Осичнянської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17, 5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суд в межах даної адміністративної справи не досліджував у повній мірі, чи є ці мотиви вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Окрім цього, ч. 3 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 28.05.2020 у справі № 819/654/17 Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача, як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив у його задоволенні.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення у вигляді рішення, яким зобов`язати надати дозвіл позивачу на розробку документації із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що належним способом захисту в даному випадку буде зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею площею 2 га на території Осичнянської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17, 5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства, в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням висновків викладених у цій постанові.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частинами першою та другою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення у цій справі, а тому в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення слід відмовити.

В силуположень п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Крім того, частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 7 сесії 8 скликання Оратівської селищної ради від 20.05.2021 №506 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Осичнянської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17, 5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Оратівську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею площею 2 га на території Осичнянської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17, 5503 га (кадастровий номер 0523183600:02:001:0211) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства, в порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням висновків викладених у цій постанові.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом встановлення строку для надання Оратівською селищною радою звіту про його виконання - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оратівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04327985) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 681 (шістсот вісімдесят одну) грн понесених судових витрат у вигляді сплати судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.