Рішення

від 22.11.2022 по справі 522/2123/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/2123/22

Провадження №2/522/2969/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

22листопада 2022року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Суворової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Довгань Ж.А.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданніу м.Одесі цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» про поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27.01.2022 року звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області», в якому просить:

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівниці Офісу підтримки і координації територіальних громад Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області»;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі та компенсацію та невикористану відпустку;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка 11 квітня 2021 року була прийнята на роботу в Установу «Агенція регіонального розвитку Одеської області» на посаду керівниці Офісу підтримки та координації територіальних громад, однак її не було ознайомлено з наказом про прийняття на роботу, умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, не проведений інструктаж з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, не визначено робоче місце та не забезпечено необхідними речами для роботи. Позивачка ніколи не мала свого сталого місця роботи, конкретно визначеного кабінету або іншого робочого місця вона не мала. Основна діяльність позивачки здійснювалася на виїздах у громадах Одеської області, телефоном або онлайн, однак жодних засобів або будь-якої комп`ютерної техніки їй не видали, тому вона користувалась своїм гаджетом та транспортом. Протягом 4 місяців , з квітня по серпень 2021 року, з боку керівництва жодних дій щодо впорядкування роботи підприємства, розробки положення про відділи, посадових інструкцій, правил внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору не здійснювалося, натомість звіт про виконану роботу позивачка надавала керівнику. Також жодного разу за цей час не виплачувалася заробітна плата. 03.08.2021 року керівник Установи зібрав весь колектив та попросив написати заяви на відпустку без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю приміщення для роботи, коштів на рахунках Установи та можливості виплачувати заробітну плату працівникам. 03.08.2021 р. позивачкою була подана заява про надання відпустки без збереження заробітної плати з 04.08.2021 р по 01.09.2021 р., заробітна плата позивачці виплачена не була. Після закінчення відпустки з 01.09.2021 року позивачка продовжила працювати віддалено, чекаючи подальших інструкцій від керівництва. 29.12.2021 року поштою позивачка отримала повідомлення про звільнення за відсутність на робочому місці та копію наказу про звільнення за ч.1 ст.40 КЗпП, з чим позивачка не згодна та в зв`язку з цим звернулась до суду з позовом .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Після усунення недоліків позову ухвалою суду від 12.07.2022 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням судового засідання на 21.07.2022 року та витребувано докази у відповідача.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 21.07.2022 розгляд справи відкладено на 12.09.2022.

На виконання ухвали суду від 12.07.2022 року відповідач надав додаткові матеріали по справі, а саме: довідку про нараховану/виплачену заробітну плату ОСОБА_1 станом на 20.12.2021 р., довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за період серпень, вересень, грудень 2021 р., копії актів фіксації відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці від 06.12.2021 р., від 13.12.2021 р., від 20.12.2021 р. (а.с.47-56).

До суду 05.10.2022 року надійшов відзив представника Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» Щукіна О.С., згідно якого останній заперечує проти позову.

Відзив обґрунтований тим, що трудовий договір про дистанційну роботу з позивачкою не укладався, накази про спрямування позивачки у службове відрядження ніколи не видавалися. Приміщення , у яких перебував трудовий колектив відповідача , знаходились за наступними адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . У жовтні-грудні 2021 ОСОБА_1 взагалі не з`являлася у приміщеннях АРРОО, на зв`язок з директором не виходила, не звітувала про виконану роботу. Позивачку було звільнено у зв`язку з прогулом, заборгованість перед позивачкою відсутня.

У судовому засіданні 05.10.2022 року був присутній представник відповідача ОСОБА_2 , позивачка в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином та своєчасно. 05.10.2022 р. на електронну адресу суду від позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження. Представник відповідача вважав за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року закрито підготовче засідання по справі та призначено до судового розгляду.

24.10.2022 року на електронну адресу суду від позивачки ОСОБА_1 надійшов відзив, відповідно до якого, позивачка зазначає, що представником відповідача не надано суду на підтвердження факту її відсутності на роботі копії актів відсутності на роботі від 06.12.2021, 13.12.2021 р., 20.12.2021 р., на які посилається в наказі про звільнення та які витребувані судом. Вважає, що твердження відповідача, що її не було на робочому місці три місяці, також не підтверджуються доказами.

У судовому засіданні 22.11.2022 року позивач приймала участь в режимі відеоконференції , представник відповідача був присутній в судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні позову. Позивач просила позов задовольнити .

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 квітня 2021 року працювала на посаді керівниці Офісу підтримки та координації територіальних громад Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області», що не заперечується сторонами.

06 грудня 2021 року директор Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» Шестаков А.І., бухгалтер Установи ОСОБА_3 та керівник Установи Ранчашова М.Ю. склали акт фіксації відсутності працівників на робочому місці, серед яких була ОСОБА_1 . Вказано, що позивачка не повідомила директора Установи про причини відсутності (а.с.51-52).

13 грудня 2021 року директор Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» Шестаков А.І., бухгалтер Установи ОСОБА_3 та керівник Установи Ранчашова М.Ю. склали акт фіксації відсутності працівників на робочому місці, серед яких була ОСОБА_1 . Вказано, що позивачка не повідомила директора Установи про причини відсутності (а.с.53-54).

20 грудня 2021 року директор Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» Шестаков А.І., бухгалтер Установи ОСОБА_3 та керівник Установи Ранчашова М.Ю. склали акт фіксації відсутності працівників на робочому місці, серед яких була ОСОБА_1 . Вказано, що позивач не повідомила директора Установи про причини відсутності (а.с.55-56).

20 грудня 2021 року Установа «Агенція регіонального розвитку Одеської області» прийняла наказ №29К, яким звільнила ОСОБА_1 з посади керівниці «Офіс підтримки та координації територіальних громад» за прогул без поважних підстав (а.с.11).

Позивачці було надіслано лист повідомлення від 20.12.2021 р. №581-20 про необхідність з`явитися для завершення процедури звільнення та отримання трудової книжки, у зв`язку зі звільненням (а.с.10).

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення йому належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише, серед іншого, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За змістом ч.ч. 1, 7 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Прогулом, при цьому, згідно з п.24 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», слід вважати відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Предметом доказування у цій справі, враховуючи вимоги ст.76 ЦПК України та положення п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, є відсутність працівника на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня чи протягом усього робочого дня та відсутність при цьому поважних причин його відсутності на роботі.

При цьому, враховуючи положення ст.81 ЦПК України та особливості вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюються незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Такий висновок суду в повній мірі кореспондує і позиції Верховного суду, висловленій у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц.

На підтвердження відсутності ОСОБА_1 на роботі відповідачем надано три акти, складені у грудні 2021 року, в той час як позивачка ,вказуючи про виконання своїх трудових обов`язків, жодних доказів на підтвердження такого суду не надала .

Згідно ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В тойчас як,відповідно доп.5ч.1ст.43-1КЗпП Українирозірвання трудовогодоговору зініціативи власникаабо уповноваженогоним органубез згодивиборного органупервинної профспілковоїорганізації (профспілковогопредставника)допускається увипадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Доказів членства ОСОБА_1 в профспілкової організації позивачка не надає, також матеріали справи не містять відомостей про створення в Установі «Агенція регіонального розвитку Одеської області» профспілкового органу.

Тож, доводи позивачки не підтверджуються жодним чином, в той час як відповідач надав акти, якими засвідчено факт відсутності позивачки на робочому місці, не попередження про відгул чи причини неявки на роботу.

Згідно Довідки від 05.09.2022 року про середню заробітну плату, ОСОБА_1 за серпень 2021 р. нарахована заробітна плата 1145,14 грн. за 02 фактично відпрацьованих робочих днів; за вересень 2021 р. ОСОБА_1 нарахована заробітна плата 12024,00 грн. за 22 фактично відпрацьованих робочих дні (а.с.50)

Згідно Довідки від 05.09.2022 року про нараховану/виплачену заробітну плату Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» заробітна плата позивачці нараховувалася та виплачувалася у період з 19 квітня 2021 року по 20 грудня 2021 року. Станом на 20.12.2021 року ОСОБА_1 була нарахована та виплачена заробітна плата у загальному розмірі 61154,79 грн. та 49229,60 грн. відповідно. Заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 відсутня (а.с.49).

Позивачка додала до позову виписку за картковими рахунками за період з 24.05.2021року по 19.01.2022 р.р. (а.с.12), втім вказує, що вона жодного разу не отримувала заробітну плату на час подання заяви про відпустку у серпні 2021 року.

Виписка по картковому рахунку (а.с.12) надана починаючи з 08.09.2021 року по 08.01.2022 р., з якої вбачається:

08.09.2021 р. зараховано заробітну плату та виплат прирівняних до неї - 4399,69 грн.;

цього ж дня 08.09.2021 р. зараховано ще заробітну плату у сумі 9679,32 грн.;

30.11.2021 р. - відбулось зарахування заробітної плати у сумі 9679,32 грн.;

06.12.2021 р. - зараховано заробітну плату - 9679,32 грн.;

24.12.2021 р. - зараховано заробітну плату у сумі 921,83 грн.;

30.12.2021 р. відбулось останнє зарахування заробітної плати у сумі 9679,32 грн.

Тому невиплата заробітної плати ОСОБА_1 за квітень-серпень 2021 року, не підтверджується жодним чином.

Тому, підстав для стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати також немає.

Вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Суд дійшов висновку, повно дослідивши матеріали справи, що підстав для визнання звільнення незаконним відсутні, ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі, тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

Тож, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до Установи «Агенція регіонального розвитку Одеської області» (Код ЄДРПОУ 43903137 місцезнаходження: м. Одеса, просп. Шевченка, буд.4) про поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку залишити беззадоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 29.11.2022 року .

Суддя О.В. Суворова