Рішення

від 31.10.2022 по справі 359/562/22

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/562/22

Провадження № 2/359/1435/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут - сучасні технології будівництва» про визнання права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

19 січня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 через свого представника адвоката Софійського С.Ю. звернулись до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут - сучасні технології будівництва» (далі по тексту - ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва»), яким просили : 1) визнати право власності на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі: пункт штучного запліднення з силосною траншеєю, будинок тваринника, які розташовані в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; 2) скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо нерухомого майна (реєстраційний номер 17240924) та (реєстраційний номер 17236720) зареєстроване за ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва» на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (пункту штучного заплід-нення) від 06 вересня 2008 року за №2-1280 та на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (будинку тваринника) від 06 вересня 2008 року за №2-1282, рішення про державну реєстрацію яких було прийнято держаним реєстратором 15 травня 2009 року ; 3) витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва» на користь власників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 нерухоме майно, нежитлові будівлі: пункт штучного запліднення з силосною траншеєю, будинок тваринника, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовано тим, що 15 квітня 2005 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Семенівське» далі по тексту - СТОВ «Семенівське») було укладено договір купівлі-продажу будинку тваринника та пункту штучного запліднення тварин з ціною предмету договору в розмірі 49 950 грн. 00 коп. Незважаючи на це, 25 грудня 2006 року, директор СТОВ «Семенівське» ОСОБА_6 здійснив перепродаж вказаного майна за договорами купівлі-продажу нежитлової будівлі, будинку тваринника та пункту штучного запліднення на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . На підставі судового рішення, ухваленого у справі за № 22-ц-2323/08 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено та визнано договір купівлі-продажу будинку - тваринника та пункту штучного запліднення тварин від 15 квітня 2005 року, недійсним.

Крім того, додатковим рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2009 року у справі №22-ц-2323/08 заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено та визнано: 1) недійсним Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (будинок тваринника) від 25 грудня 2006 року, укладений між СТОВ «Семенівське» і ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області М. Ф.Шевчук (зареєстровано в реєстрі за № 4959); 2) недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (пункт штучного запліднення) від 25 грудня 2006 року, укладений між СТОВ «Семенівське» і ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області М. Ф. Шевчук (зареєстровано в реєстрі за № 4558); 3) незаконною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 січня 2007 року (реєстраційний номер 17240924, номер запису 562 в книзі 3) (власники: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , тип об`єкту: нежитлова будівля (пункт штучного запліднення з силосною траншеєю), розташована в АДРЕСА_1 ) і зобов`язано Баришівське бюро технічної інвентаризації скасувати її; 4) незаконною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 січня 2007 року (реєстраційний номер 17236720, номер запису 565 в книзі 3) (власники; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 тип об`єкту: нежитлова будівля (будинок тваринника), розташована в АДРЕСА_1 ) і зобов`язано Баришівське бюро технічної інвентаризації скасувати її.

Тобто, судовими рішеннями, що набрали законної сили, визнано дійсним правочин, на підставі якого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вважали себе власниками спірного майна.

В подальшому, позивачі, з метою проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень до держаного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області були подані відповідні заяви від 21 вересня 2021 року про реєстрацію нежитлової будівлі (будинку тваринника). Однак, рішеннями від 24 вересня 2021 року держаним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посевкіною Т.В. було відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлові будівлі: пункт штучного запліднення та будинку тваринника, оскільки в держаному реєстрі прав наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень. А саме, дане майно зареєстровано за ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва».

З інформації про деталізацію державної реєстрації даних об`єктів нерухомого позивачі дізнались, що до їх придбання відповідачем, цим майном володіли в рівних долях на підставі договорів купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року за №4958 і №4959 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а закриття їх прав власності з відчуженням часток на користь ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва» відбулося 15 травня 2009 року у відповідності до укладених з відповідачем договорів купівлі-продажу від 06 вересня 2008 року за №2-1280 та №2-1282. Відтак, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 будучи сторонами у судовій справі і, як наслідок, обізнаними про існування судових рішень ухвалених у справі за №22-ц-2323/08, у незаконний спосіб, ігноруючи дані судові рішення вчинили продаж вже неналежного їм майна на користь товариства.

Зважаючи на вказане та посилаючись на норми ст. 317, 328, 392, 386-388 ЦК України та ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачі просили позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21 січня 2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Відповідач, процесуальними правами щодо подачі відзиву на позов, заяв чи клопотань, не скористався. 03 серпня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Разом з тим, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Зважаючи на неявку сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і позивач.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, прийшов переконання, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 15 квітня 2005 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та СТОВ «Семенівське», в особі директора Гіренка Г.І., було укладено договір купівлі-продажу будинку тваринника та пункту штучного запліднення тварин, що розташовані у с. Семенівка Баришівського району Київської області (а.с. 20). Даний договір є чинним та не скасованим, доказів протилежного до суду сторонами не надано.

25 грудня 2006 року між СТОВ «Семенівське», в особі директора Гіренка Г.І. (продавець), та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (покупці) було укладено два договори купівлі - продажу щодо нежитлових будівель - пункту штучного запліднення та будинку тваринника, розташованих за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 51, 71).

У зв`язку з чим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стали співвласниками (по Ѕ частині) даного майна. Наведене підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно сформованих 12 січня 2007 року за № 13203280, 13203575 та 05 вересня 2008 року за № 20135494, 20135582 та Інформацією (а.с. 19, 52, 53 та 72, 73).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 липня 2008 року у справі за № 22-ц-2323/08, залишенним без змін ухвалою Верховного Суду України від 15 грудня 2008 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до СТОВ «Семенівське», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Баришівського нотаріального округу Київської області Шемчук М.Ф., Баришівського бюро технічної інвентаризації задоволено та визнано укладеним 15 квітня 2005 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та СТОВ «Семенівське» договору купівлі - продажу будинку тваринника та пункту штучного запліднення тварин, що розташовані у с. Семенівка Баришівського району Київської області (а.с. 21-24).

Крім того, 17 квітня 2009 року апеляційним судом було також ухвалено додаткове рішення у вказаній справі, яким : визнано недійсними договори купівлі - продажу нежитлової будівлі (будинок тваринника та пункт штучного запліднеення) від 25 грудня 2006 року, укладені між СТОВ «Семенівське» і ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та посвідчених приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області М.Ф. Шевчук, зареєстровано в реєстрі за № 4959, 4558; визнано незаконною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 січня 2007 року (реєстраційний номер 17240924, номер запису 562 в книзі 3) (власники : ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , тип об`єкту : нежитлова будівля (пункт штучного запліднення з силосною траншеєю), розташована в АДРЕСА_1 ) і зобов`язано Баришівське бюро технічної інвентаризації скасувати її; визнано незаконною державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12 січня 2007 року (реєстраційний номер 172.36720. номер запису 565 в книзі 3) (власники : ОСОБА_8 ОСОБА_7 тип об`єкту : нежитлова будівля (будинок тваринника), розташована в АДРЕСА_1 ) і зобов`язано Баришівське бюро технічної інвентаризації скасувати її.

Дані судові рішення набрали законної сили. Доказів протилежного до суду сторонами не надано.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що саме позивачі є дійсними власниками спірного майна, а саме - пункту штучного запліднення з силосною ямою та будинку тваринника, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Будучи сторонами у вищевказаній судовій справі та будучи обізнаними про прийняті в ній судові рішення, 06 вересня 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (продавці) уклали договори купівлі - продажу з ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва» (покупець) щодо пункту штучного запліднення з силосною ямою та будинку тваринника, які посвідчено нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори Маховкою В.В. та зареєстровано за № 2-1281, 2-1280 (а.с. 49, 70).

Суд звертає увагу на ту обставину, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридич-них осіб, фізичних осіб - підприємців, одним з співзасновників ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва» є ОСОБА_7 (а.с. 14-16).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 вересня 2021 року за № 274466759 власниками вищевказаного майна є ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва» (а.с. 13).

Судом також встановлено, що позивачами, з метою проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень до держаного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області були подані 21 вересня 2021 року відповідні заяви за №47995287 та 47994359 про реєстрацію нежитлових будівель, а саме пункту штучного запліднення та будинку тваринника, у зв`язку з чим держаним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посевкіною Т.В. були сформовані картки прийому заяв за №275872767 та 275879211 (а.с. 27 -29, 31).

Рішеннями держаного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посевкіною Т.В. від 24 вересня 2021 року за №60562098 та 60561738 відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлові будівлі: пункт штучного запліднення та будинку тваринника, оскільки в держаному реєстрі прав наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень. Дані суперечності в Держаному реєстрі прав на нерухоме майно пов`язані з існуванням відомостей щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна нежитлові будівлі: пункт штучного запліднення та будинок тваринника за ТОВ «Добробут - сучасні технології будівництва» (а.с. 32, 33).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно ч. 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини, так і інші юридичні факти.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб`єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред`явлення іншої.

Для захисту своїх майнових інтересів власник або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди з відчуження належної йому речі (якщо мова йде про оспорюваний правочин) або про застосування наслідків недійсності правочину (якщо мова йде про вчинення нікчемного правочину). В обох випадках загальним наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику.

У даній справі, ефективним способом захисту порушеного права Позивачів є саме право на віндикаційний (речово-правовий) позов, який пред`явлено до послідуючого набувача спірного майна, тоді як визнання недійсними угод з продажу спірного майна (реституція) на користь Відповідача є нефіктивним способом захисту порушеного права в розумінні цивільного законодавства.

Застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення свого майна (віндикації) забезпечує захист прав та інтересів не тільки власника майна, а й добросовісних набувачів, які також є учасниками цивільного обороту. В іншому разі для широкого кола добросовісних набувачів, які виявили при укладенні договорів добру волю, розумну обачність, буде існувати ризик неправомірної й несправедливої втрати майна, яке може бути витребувано у них у порядку реституції. Така незахищеність прав добросовісних набувачів суперечить Конституції України та свободі договору.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення ч. 1 ст. 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові при розгляді у справи за № 203/1796/16-ц (провадження № 61-22152св18) від 06 лютого 2019 року.

Згідног ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вказане, визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 06 вересня 2008 року за №2-1280 та №2-1282 за якими відповідач придбав спірне майно у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , є неналежним способом захисту порушених прав позивачів, оскільки вони, як власники, наділені правом витребувати своє майно від добросовісного набувача без визнання за рішенням суду вказаного правочину недійсним.

В той же час, витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача, є належним та ефективним способом захисту, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності позивачів поза їх волею, а тому така вимога, враховуючи обставини, встановлені попередніми судовими рішеннями, щодо незаконного заволодіння вказаними не житловими приміщеннями з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і в подальшому відчужені « ІНФОРМАЦІЯ_1 », є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно п. 3 ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Згідно ч.3 ст.19 вказаного Закону зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав, внесення запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюються у строк, що не перевищує 2 години з часу реєстрації відповідної заяви/рішення суду в Державному реєстрі прав.

Відповідно абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно ч. 1 ст. 27 наведеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

З огляду на встановлені вище обставини, суд приходить висновку про те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем також підлягає задоволенню.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачами сплачено судовий збір у розмірі 2977 грн. 20 коп. Наведене підтверджується квитанціями за № 1-422К та 1-414К від 18 січня 2022 року (а.с. 30).

Відтак, оскільки позов задоволено у повному обсязі, в силу вимог п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів належить стягнути 2977 грн. 20 коп. в рахунок погашення витрат по оплаті судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись нормами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 258-263, 353 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут - сучасні технології будівництва» про визнання права власності, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності на нежитлові будівлі, а саме - пункт штучного запліднення з силосною траншеєю та будинок тваринника, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо нерухомого майна (реєстрацій-ні номери 17240924 та 17236720) зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут - сучасні технології будівництва» на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі (пункт штучного запліднення) від 06 вересня 2008 року за № 2-1280 та на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі (будинку тваринника) від 06 вересня 2008 року за 2-1282, рішення про державну реєстрацію яких прийнято державним реєстратором 15 травня 2009 року.

Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут - сучасні технології будівництва» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нежитлові будівлі, а саме - пункт штучного запліднення з силосною траншеєю та будинок тваринника, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут - сучасні технології будівництва» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2977 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Позивач 1 : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 16 квітня 1996 року Міським відділом №2 Білоцерківського МУ РУ МВС України в Київській області, код платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 .

Позивач 2 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 17 квітня 1997 року виданий Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області, код платника податків - НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 .

Позивач 3 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 13 березня 2012 року Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, код платника податків - НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_4 .

Позивач 4 : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий 28 серпня 1997 року Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області, код платника податків - НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 .

Позивач 5 : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_9 , дійсний до 24 березня 2030 року, запис № 19731024-02359, код платника податків - НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_5 .

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут - сучасні технології будівництва», код ЄДРПОУ 34099456, місцезнаходження - Київська область, м. Березань, вул. Войкова, буд. 44 А.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 листопада 2022 року.

Суддя Л.В. Яковлєва