Рішення

від 28.11.2022 по справі 130/2032/22

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/929/2022

130/2032/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2022 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Лукомовчанської загальноосвітньої шкоди I-II ступенів, Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу, зміну формулювання причин звільнення та зобов`язання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2022 ОСОБА_3 звернулась в суд з цим позовом в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Лукомовчанської загальноосвітньої шкоди I-II ступенів №8 від 31.08.2017 «Про звільнення техпрацівників» в частині її звільнення; визнати її звільненою на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією Лукомовчанської загальноосвітньої школи I-II ступенів на підставі рішення Жмеринської районної ради Вінницької області 35 сесії 7 скликання від 25.06.2020 «Про припинення діяльності шляхом ліквідації Лукомовчанської загальноосвітньої школи I-II ступенів», у зв`язку з цим змінити формулювання причин звільнення у трудовій книжці; зобов`язати Станіславчицьку сільську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Стислий виклад позицій позивача.

01.09.2005 позивача було прийнято на посаду садовода Лукомовчанської ЗОШ І-ІІ ступенів. Наказом директора Лукомовчанської ЗОШ від 31.08.2017 №8 її було звільнено з посади у зв`язку з зміною назви, реорганізацією Лукомовчанської ЗОШ І-ІІ ступенів відповідно до рішення Лука-Мовчанської сільської ради на Лукомовчанську ЗОШ І ступеня, за п.1 ст. 40 КЗпП України. Школу було «реорганізовано» рішенням Лука-Мовчанської сільської ради, прийнятим 11 сесією 7 скликання 24.03.2017, відповідно до якого було вирішено змінити назву юридичної особи, затвердити статут та доручити директору подати на реєстрацію документи, відповідно до затверджених змін.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, визнано незаконним та скасовано дане рішення (справа №130/1423/17).

У зв`язку з скасуванням судом рішення позивач звернулась з позовом про поновлення на роботі, проте під час розгляду справи в суді стало відомо про ліквідацію навчального закладу. В подальшому її позовну заяву було залишено без розгляду.

Позивачка вважає, що наказ Лукомовчанської ЗОШ І-ІІ ступенів №8 від 31.08.2017 є незаконним, оскільки зміна назви школи не є реорганізацією та не супроводжувалась скороченням чисельності штату працівників, а тому підстави для її звільнення були відсутніми. Водночас процедуру ліквідації школи, що дійсно надавала б передбачені законом підстави для її звільнення розпочато лише 03.07.2020. За наведених обставин, поновлення працівників на роботі є неможливим, проте КЗпП України містить спеціальну норму, яка регулює правовідносини сторін, що наразі мають місце. Оскільки власником майна Лукомовчанської загальноосвітньої школи наразі є Станіславчицька сільська рада Жмеринського району, відповідно вона має виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивача Ткаченко Т.В. позов підтримала.

Стислий виклад заперечень відповідача.

24.10.2022 від Станіславчицької сільської ради Жмеринського району надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав того, що Станіславчицька сільса рада не є правонаступником школи, а лише прийняла на баланс її мано, відтак Станіславчицька сільська рада не є належним відповідачем у справі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

22.09.2022 ухвалою судді відкрито провадження у справі. Справа призначена до спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 25.10.2022.

24.10.2022 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Станіславчицької сільської ради.

25.10.2022 розгляд справи відкладено на 28.11.2022.

02.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник відповідача Лукомовчанської загальноосвітньої школи належними чином повідомлений про час та місце розгляду справи за допомогою судової повістки в судове засідання 28.11.2022 не з`явився.

Суд, за погодженням з сторонами, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України провів розгляд справи у відсутність відповідача Лукомовчанської загальноосвітньої школи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії наказу від 31.08.2017 про звільнення техпрацівників - ОСОБА_3 з 31.08.2017 звільнено в зв`язку із зміною назви (реорганізацією) Лукомовачанської загальноосвітньої школи І - ІІ ступенів (а.с.6).

Згідно копії ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.07.2021, позовну заяву ОСОБА_3 до Лука-Мовчанської загальноосвітньої школи 1-2 ступеню Жмеринського районного відділу освіти, начальника Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської РДА Цимбал І.В. про поновлення на роботі та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду (а.с.7-8).

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Лукомовчанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів з 03.07.2020 перебуває в стані припинення. Адреса школи: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно до копії рішення Жмеринської районної ради Вінницької області від 25.06.2020 про припинення діяльності шляхом ліквідації Лукомовчанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів вирішено припинити діяльність Лукомовчанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів шляхом її ліквідації. Затверджено ліквідаційну комісію. Вимоги кредиторів приймаються уповноваженою особою засновника - відділом освіти Жмеринської райдержадміністрації (а.с.11). Затверджено персональний склад ліквідаційної комісії, що вбачається з додатку №1 до рішення (а.с.12).

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 31.08.2017 була звільнений з Лукомовчанської ЗОШ І-ІІ ступенів у зв`язку зі зміною назви (реорганізації) (а.с.13-14).

Як вбачається з копії рішення Жмеринської районної ради від 23.12.2020 про надання дозволу відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації на передачу нерухомого та рухомого майна Лукомовчанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у власність Станіславчицької сільської територіальної громади, вирішено надати дозвіл відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації на передачу нерухомого та рухомого майна Лукомовчанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у власність Станіславчицької сільської територіальної громади. Затверджено комісію з питань передачі майна (а.с.15-16).

Відповідно до копії рішення Станіславчицької сільської ради №52 від 09.02.2021 вирішено прийняти майно зі спільної власності територіальних громад селища, сіл Жмеринського району у комунальну власність Станіславчицької територіальної громади цілісні майнові комплекси, зокрема і нерухоме майно Лукомовчанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів (а.с. 17-18).

Згідно копії рішення Жмеринської районної ради від 10.12.2019 про приймання права власника на юридичну особу Лукомовчанської ЗОШ І-ІІ ступенів в спільну власність територіальних громад, вирішено прийняти з Лука - Мовчанської сільської комунальної власності до спільної власності територіальних громад селища, сіл району право власника на юридичну особу Лукомовчанської загальноосвітньої школи І- ІІ ступенів (а.с.19).

Як вбачається з копії рішення Про передачу відділом освіти Жмеринської райдержадміністрації на баланс Лука-Мовчанської сільської ради майна Лукомовчанської ЗОШ І ступеня вирішено передати безоплатно на баланс Лука - Мовчанської сільської ради основні засоби, інші необоротні матеріальні активи (а.с.20).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2018 залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 визнано незаконним та скасовано дане рішення (справа №130/1423/17) (а.с.21-34).

Відповідно до копії акту приймання - передачі рухомого та нерухомого майна Лукомовчанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, відповідно до переліку затвердженого рішенням 3 позачергової сесії 8 скликання від 23.12.2020 Жмеринської РДА, здійснено прийом передачу у власність Станіславчицької сільської територіальної громади рухомого та нерухомого майна Лукомовчанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, відповідно до переліку (а.с.54-59).

Ці докази суд приймає до уваги, оскільки вони містять інформацію про предмет доказування.

Мотиви суду. Норми права застосовані судом.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є зміна власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 3 п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 240 - 1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

З аналізу наведених норм та правил очевидним є висновок про те, що неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного суду України у справі № 6-33цс14 від 21.05.2014, справа №821/3795/15-а від 13.08.2020, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 240-1 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення/переведення відбулося з порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17).

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2020 у справі № 635/7642/16ц (провадження № 61-42670св18) вказано, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову у позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні Станіславчицька сільська рада прийняла у власність нерухоме та рухоме майно Лукомовчанської ЗОШ І-ІІ ступенів відповідно до актів приймання - передачі, а тому, у розумінні ст. 240 - 1 КЗпП України, є належним відповідачем.

Згідно п.19 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року).

Відповідно до ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Згідно з ч. 4 та 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Висновки суду.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 було звільнено із посади техпрацівника Лукомовчанської загальноосвітньої школи I-II ступенів наказом директора школи №8 від 31.08.2017 на підставі рішення 11 сесії 7 скликання Лука-Мовчанської сільської ради від 24.03.2017, незаконно, оскільки воно скасовано рішенням Вінницького окружного адмінстратвиного суду від 03.12.2018, а тому підстави для її звільнення на час прийняття такого рішення були відсутні. Отже, є підстави визнати протиправним та скасувати наказ Лукомовчанської загальноосвітньої шкоди I-II ступенів №8 від 31.08.2017 «Про звільнення техпрацівників» в частині звільнення техпрацівника ОСОБА_3 та визнати, що її звільненою на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією школи на підставі рішення Жмеринської районної ради Вінницької області 35 сесії 7 скликання від 25.06.2020, у зв`язку з цим змінити формулювання причин звільнення у трудовій книжці.

Також, на переконання суду, процедура ліквідації школи унеможливлює поновлення позивачки на роботі, проте не позбавляє її права на отримання виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, однак в межах одного року після звільнення (з 01.09.2017 до 01.09.2018). При застосуванні даного періоду судом враховано, що позивачка звернулася до суду із цим позовом 20.09.2022, з часу її звільнення (31.08.2017) до прийняття рішення про ліквідацію школи (25.06.2020), вона не порушувала питання щодо поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за весь за час вимушеного прогулу, також у цьому позові позивачка заявляючи вимогу про зміну у формулюванні причин її звільнення, не заперечує щодо самого звільнення, а тому на дуку суду такий період стягнення середнього заробітку буде справедливим.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на корить позивача слід стягнути сплачену позивачем суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 11-13, 141, 76-83, 89, 259, 263-265 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Лукомовчанської загальноосвітньої шкоди I-II ступенів №8 від 31.08.2017 «Про звільнення техпрацівників» в частині звільнення техпрацівника ОСОБА_3 .

Визнати ОСОБА_3 звільненою на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією Лукомовчанської загальноосвітньої школи I-II ступенів на підставі рішення Жмеринської районної ради Вінницької області 35 сесії 7 скликання від 25.06.2020 «Про припинення діяльності шляхом ліквідації Лукомовчанської загальноосвітньої школи I-II ступенів», у зв`язку з цим змінити формулювання причин звільнення у трудовій книжці.

Зобов`язати Станіславчицьку сільську раду Жмеринського району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, а саме з 01.09.2017 до 01.09.2018 включно.

Стягнути з Станіславчицької сільської ради та Лукомовчанської загальноосвітньої шкоди I-II ступенів на користь держави судові витрати в розмірі 496,20 грн. з кожного.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання нарахування та виплати Станіславчицькою сільською радою заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Лукомовчанська загальноосвітня школа I-II ступенів (місцезнаходження: 23155 Вінницька область, Жмеринський район, с. Лука Мовчанська, вул. Карпенчука, 2, ЄДРПОУ 26242338), Станіславчицька сільська рада (місцезнаходження: 23160 Вінницька область, Жмеринський район, с. Станіславчик, вул. Центрпльна, 4, 16, ЄДРПОУ 04330450).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 30.11.2022