Постанова від 24.10.2007 по справі 9/318-06

9/318-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 жовтня 2007 р.                                                                                   № 9/318-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Суддів:Михайлюка М.В.,Воліка І.М.,Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргуКомунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 р.  

у справі№ 9/318-06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомКП із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради

доВАТ "Дніпрошина"

простягнення 438035,42 грн.

за участю представників сторін:

позивача не з'явились,

відповідача не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006 р. у справі № 9/318-06 (суддя: Подобєд І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 р. (судді: Дмитренко А.К., Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

24.10.2007 р. скаржник подав до Вищого господарського суду України заяву № 24/21 від 23.10.2007 р. про відмову від касаційної  скарги у справі № 9/318-06.

Відповідно до ст. 1116 ГПК України, особа, яка подала касаційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови. Касаційна інстанція має право не прийняти відмову, якщо ці дії суперечать законодавству чи порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відмова від касаційної скарги подана та підписана представником скаржника Добровольським О.В. Частинами 1, 3 ст. 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Разом з тим, до відмови від касаційної скарги не додано довіреність Добровольського О.В., а наявна в матеріалах справи ксерокопія довіреності № 1660 від 11.09.2006 р. (а.с. 61) дійсна до 31.12.2006 р. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає відмову від касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановив апеляційний господарський суд, 10.11.2004 р. ВАТ "Дніпрошина" (продавець) та ДП "Теплотранс" (покупець) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії № 1735/04/П (надалі - Договір).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору продавець зобов'язався передати покупцю у період з 25.10.2004 р. по 15.04.2005 р. теплову енергію на межі балансової належності між сторонами Договору в орієнтованому обсязі 88000 Гкал/рік за ціною на 01.11.2004 р. 54,83 грн. за 1 Гкал, в тому числі ПДВ - 9,14 грн., а покупець взяв на себе обов'язок прийняти та оплатити теплову енергію.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кількість та вартість теплової енергії, що продається за договором за обліковий період продавцем покупцю, визначається на підставі підписаних та погоджених двома сторонами актів прийому-передачі теплової енергії. Сторони підписали вказані акти без зауважень чи розбіжностей, що свідчить про однакове визначення сторонами кількості переданої теплової енергії та хімочищеної води за Договором.  

Окрім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2005 р. у справі № 9/195, між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, встановлено, що за період з жовтня 2004 р. по квітень 2005 р. КП із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради передано теплової енергії та хімочищеної води на суму 4 894 797,90 грн. ( разом з ПДВ), за яку відповідач розрахувався частково в сумі 2 973013,70 грн. (разом з ПДВ).

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт передачі відповідачем позивачу теплової енергії та хімочищеної води за Договором у кількості, що була визначена сторонами у відповідних актах приймання-передачі теплової енергії, який був встановлений рішенням господарського суду під час розгляду справи № 9/195, не потребує доказування при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать тощо.

Підставою виникнення зобов'язань між ВАТ "Дніпрошина" та КП із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради у спірному періоді є договір купівлі-продажу № 1735/04/П від 10.11.2004 р., який не містить обов'язку продавця сплатити на користь продавця кошти, які вимагає позивач у позовній заяві.

Апеляційний господарський суд спростував доводи позивача про те, що відповідач на підставі п. 34 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР № 63 від 25.04.1977 р., повинен був в односторонньому порядку здійснювати розрахунок вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж ВАТ "Дніпрошина" від межі розподілу до місця установки розрахункових приладів та сплачувати таку вартість позивачу.

Так, апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки згідно п. 34 Правил користування тепловою енергією, розрахунок втрат проводить енергопостачальна організація спільно із споживачем, то відповідач не зобов'язаний в односторонньому порядку здійснювати розрахунок  втрат теплової енергії.

Доказів здійснення спільного розрахунку сторонами кількості та вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж ВАТ "Дніпрошина" від межі розподілу до місця встановлення розрахункових приладів позивач всупереч вимог ст. 33 ГПК України не надав.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Господарські суди допустили помилку, яка однак не вплинула на суть прийнятого рішення. Зокрема, Правила користування тепловою енергією, затверджені наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР № 63 від 25.04.1977 р. втратили чинність.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обгрунтованою. Крім того, відповідно до вимог ст. 1117 ГПК  України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 року у справі № 9/318-06 залишити без змін.

Головуючий,  суддя                                                                  М. Михайлюк

Судді:                                                                                      І. Волік

                                                                                                Н. Дунаєвська