Постанова

від 14.11.2022 по справі 910/13268/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2022 р. Справа№ 910/13268/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю.,

за участю представників:

від позивача: Мотлях О.О. (довіреність вих.№1-2827 від 29.11.2021),

від відповідача: представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 910/13268/21 (суддя Чинчин О.В.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2" про стягнення 245 599 грн. 88 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2" (далі - відповідач) про стягнення 245 599 грн. 88 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутого майна - природного газу відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/13268/21 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, застосував до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у даній справі, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на поважність причин пропуску строку позовної давності.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову, з наступних підстав.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", (Покупець) 27.04.2015 було укладено Договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб (п. 1.2 договору).

Продавець передає покупцеві в квітні - грудні 2015 року газ у загальному обсязі 1827749,736 тис.куб.м. газу. (п.2.1 Договору)

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", (Покупець) 30.05.2016 було укладено Договір про закупівлю природного газу №1605001357-ВТВ, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві в травні-грудні 2016 року природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. (а.с. 23-27)

Газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування (п. 1.2 договору).

Продавець передає покупцеві в травні-грудні 2016 року газ у загальному обсязі 1 800 000, 000 тис.куб.м. газу, в тому числі по місяцях та кварталах (тис.куб.м.): квітень 0, травень 170 000 червень 170 000, липень 170 000, серпень 190 000, вересень 220 000, жовтень 280 000, листопад 290 000, грудень 310 000 (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1 договору продавець передає покупцю у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, газ ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відповідно до зовнішньоекономічних контрактів) у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ. Газ, що передається продавцем покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України. Право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці виходу, в якій відбувається передача природного газу або в ПСГ, після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ від 27.04.2015 року, №1605001357-ВТВ від 30.05.2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало у власність Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", природний газ у квітні 2016 року в обсязі 21154,528 тис. куб.м. на загальну суму 158785887 грн. 17 коп., у травні 2016 року в обсязі 89674,506 тис. куб.м. на загальну суму 595295240 грн. 63 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 16-17).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що для відбору відповідачем у квітні - травні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є АТ "Київгаз", відповідач повинен був мати постачальника ввідних обсягів природного газу, а за його відсутності він не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та послуг від 30.09.2015 № 2493, та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

За доводами позивача, відповідач, незважаючи на відсутність в нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 18,928 тис.куб.м. природного газу, що підтверджується звітами про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ "Київгаз" з ресурсу НАК "Нафтогаз Україна", в яких графі "Фактично обсяг за місяць" вказано фактично відібрані відповідачем з газотранспортної системи обсяги природного газу.

Позивач зазначає, що оскільки відповідачу у квітні - травні 2016 року не було подано до транспортної системи обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 18,928 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача.

За таких підстав, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого майна у розмірі 245 599 грн. 88 коп.

Місцевий господарський суд, встановивши обставини відбору відповідачем у квітні - травні 2016 року природного газу в загальному обсязі 18,928 тис.куб.м. з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, за відсутності при цьому постачальника природного газу для відповідача, визнав позовні вимоги обґрунтованими.

Разом з тим, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності та не підтвердження поважності причин такого пропуску.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині не підтвердження позивачем поважності причин пропуску строку позовної давності, враховуючи наступне.

Законом України "Про ринок природного газу" визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в тpoзмірі, в строки та порядку передбачених договором.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначені обов`язки споживача, зокрема, укласти договір про постачання природного газу, не допускати несанкціонованого відбору природного газу, припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Згідно з п.1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пункт 2 зазначеного вище розділу передбачає, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.п.1 п.2 ст.11).

У відповідності до п.1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Вимогами статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, обов`язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору.

В свою чергу, у квітні - травні 2016 року між AT "НАК "Нафтогаз України" та КП "КИЇВПАСТРАНС" були відсутні договірні відносини на постачання природного газу, у зв`язку з чим АТ "НАК "Нафтогаз України" не мав підстав та не здійснював постачання газу відповідачу у спірний період.

Крім цього, у судових рішеннях по справі №910/10225/16 було встановлено обставини того, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не замовляв до транспортування природний газ та не був постачальником природного газу, в тому числі для відповідача.

Так, встановлено, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не замовлялось транспортування (не подавались номінації) стосовно обсягів природного газу, який було спожито у квітні 2016 року та у травні 2016 року, зокрема, КП Київпастранс № 2.

В силу вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказані обставини є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи).

Несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу (пункт 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем).

Як вбачається зі звітів Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень - травень 2016 року в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи за вказаний період обсяг природного газу в розмірі 18,928 тис. куб. м.

Факт відібрання природного газу та його обсяг сторонами не заперечувався.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності у нього у квітні - травні 2016 року будь-якого постачальника природного газу.

Та обставина, що у реєстрах, сформованих AT "Київгаз", зазначено постачальником НАК "Нафтогаз України", не спростовує висновку суду про фактичну відсутність між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" договорів поставки природного газу.

Крім цього, як вже вказувалося, у судових рішеннях по справі №910/10225/16 було встановлено обставини того, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не був постачальником природного газу, в тому числі для відповідача, у спірний період.

Таким чином, в період квітень - травень 2016 року відповідач здійснив відбір 18,928 тис. куб. м. природного газу з газорозподільної системи без наявності укладеного на момент споживання договору поставки природного газу та підтвердженого постачальником обсягу споживання природного газу за вказаний розрахунковий період.

З урахуванням наведеного, оскільки для відповідача в квітні - травні 2016 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 18,928 тис. куб. м. природного газу був здійснений ним з обсягів природного газу, належного саме позивачу, що був придбаний останнім та поданий до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС.

Крім того, для відбору відповідачем у квітні - травні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є AT "Київгаз", відповідач повинен був мати постачальника ввідних обсягів природного газу, а за його відсутності не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п.3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та послуг від 30.09.2015 № 2493, та п.10 розділу 2 Правил постачання природного газу,затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496.

Однак, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 18,928 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом AT "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень - травень 2016 року, в яких в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібрані відповідачем з газотранспортної системи обсяги природного газу, зокрема, квітні - травні 2016 року - 18,928 куб. метрів.

Обставини споживання відповідачем природного газу у наведених обсягах були встановлені також у справі №910/11215/18.

Так, в судових рішеннях вказано, що відповідач надав позивачу звіти ПАТ "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках та зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Київгаз" за квітень-червень 2016 року, звіти (алокації) про поділ фактичного обсягу(об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) та звіти про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за січень-серпень 2017 року та березень-квітень 2018 року, з яких слідує, що: у квітні 2016 року споживачем КП "Київпастранс" тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2 був спожитий обсяг природного газу в розмірі 17,320 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України"; в травні 2016 року споживачем КП "Київпастранс" тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2 був спожитий обсяг природного газу в розмірі 1,608 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України".

Також, зазначено, що вказані обставини справи свідчать, що спірні обсяги природного газу (крім жовтня 2016 року обсягом 261,822 тис. куб. м.) були набуті і спожиті третіми особами на стороні відповідача, які є підприємствами-виробниками теплової енергії, що не заперечується цими третіми особами (ними лише вказується, що цей газ був набутий ними у НАК "Нафтогаз України" (постачальника) на підставі укладених договорів купівлі-продажу, а не безпосередньо у позивача).

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Главою 83 ЦК України регулюють два види позадоговірних зобов`язань:

- зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);

- зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння (так, відповідач за спірний період квітень - травень 2016 року набув природний газ у обсязі 18,928 тис. куб. метрів);

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою (відповідач здійснив відбір (споживання) природного газу з газотранспортної системи, тобто, з ресурсу позивача);

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (так, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу в обсязі 18,928 тис. куб. метрів).

З огляду на зазначене, здійснений відповідачем відбір природного газу в обсязі 18,928 тис. куб. м. з ресурсу позивача за відсутності у відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Виходячи з наведеного, відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме, - природний газ в загальному обсязі 18,928 тис. куб. метрів.

У випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то останній на підставах, передбачених ч. 2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов`язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Оскільки між сторонами були відсутні договірні правовідносини, як не існували вони і між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" у спірний період, тому відповідач безпідставно здійснив відбір газу в обсязі 18,928 тис. куб.м., що відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України породжує обов`язок останнього відшкодувати його вартість, внаслідок неможливості повернення такого майна (газу) в натурі.

Стосовно обставин пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"'; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгста інші проти Сполученого Королівства").

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Отже, відповідно до Кодексу газотранспортної системи позивач міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила відповідно до умов постачання газу згідно Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, за результатами розрахункового періоду квітня 2016 року - у травні 2016 року, за результатами розрахункового періоду травня 2016 року - у червні 2016 року.

З позовною заявою до суду позивач звернувся 12.08.2021, тобто з пропуском строку позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України) (п.1.1 постанови). Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 цього Кодексу позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності (п. 2.2 постанови).

Таким чином, суд може визнати поважними причин пропуску позовної давності та поновити порушене право.

Як свідчать матеріали справи, позивач захищає свої порушені права ще з того часу, як довідався про порушення свого права.

При цьому, позивач намагався захистити свої права спочатку у передбачений нормами спеціального законодавства спосіб шляхом пред`явлення вимог по оплаті послуг балансування до AT "НАК "Нафтогаз України" (справа № 910/10225/16), потім до AT "Київгаз" (справа №910/11215/18).

Так, с позовом у справі № 910/10225/16 до AT "НАК "Нафтогаз України" позивач звернувся у червні 2016 року.

При цьому, визначаючи відповідачем вказану особу позивач керувався, в тому числі, даними звітів AT "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу, в яких AT "НАК "Нафтогаз України" було вказано постачальником.

У судових рішеннях по справі № 910/10225/16 судами було встановлено, що НАК "Нафтогаз України" не замовляв до транспортування природний газ та не був постачальником природного газу, в тому числі і для КП "КИЇВПАСТРАНС".

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі №910/10225/16 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

З позовом у справі №910/11215/18 до AT "Київгаз", як до оператора газорозподільної системи, позивач звернувся у серпні 2018 року.

Як вже вказувалося вище, у вказаній справі №910/11215/18 встановлено обставини того, що спірні обсяги природного газу були набуті и спожиті не AT "Київгаз", а третіми особами на стороні відповідача, які є підприємствами-виробниками теплової енергії (серед яких значиться і КП "КИЇВПАСТРАНС").

Постановою Верховного Суду від 20.10.2021 було залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/11215/18.

Колегія суддів також враховує, що лише отримавши з 28.04.2017 повноваження в частині функцій оператора ГТС, щодо здійснення процедури алокації і обсягів природного газу, отримавши всю необхідну актуальну інформацію від операторів ГРМ, позивач на підставі первинних документів додатково дізнався про порушення свого права, щодо безпідставного набуття природного газу з ГТС всіма споживачами на території України і про осіб, які такі дії вчинили.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Враховуючи, що за статтею 1 Конституції України держава Україна є правовою державою у якій згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, колегія суддів, з огляду на:

незначний строк пропуску позовної давності;

а також на те, що виходячи з положень норм спеціального законодавства позивач намагався захистити свої порушені права ще з того часу як відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу та позивачем було здійснено фізичне балансування, тому у встановленому порядку за утворений небаланс ним були висунуті вимоги по оплаті: спочатку до AT "НАК "Нафтогаз України", якого позивач (з огляду на надання AT "Київгаз" такої інформації) помилково вважав постачальником, потім до AT "Київгаз", як оператора газорозподільної системи, в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, яка в результаті була залишена без задоволення,

колегія суддів визнає причини пропущення позивачем строку позовної давності поважними, а його майнове право таким, що підлягає захисту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і прийняття нового - про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 245 599 грн. 88 коп., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 18,928 тис.куб.метрів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/13268/21 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/13268/21 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/13268/21, яким позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2" про стягнення заборгованості у розмірі 245 599 грн. 88 коп. задовольнити повністю.

4. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 245 599 грн. 88 коп., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 18,928 тис.куб.метрів, 3 684 грн. судового збору.

5. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі філії Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "Тролейбусне ремонтно - експлуатаційне депо №2" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 5 526 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 30.11.2022 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко