Рішення

від 29.11.2022 по справі 910/5944/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022Справа № 910/5944/22

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Автострада"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостройбуд Плюс"

про стягнення 259 692,79 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Автострада" (далі - ТОВ "ТД "Автострада", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостройбуд Плюс" (далі - ТОВ "Екостройбуд Плюс", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 259 692,79 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у порушення досягнутої сторонами домовленості відповідач не виконав свого зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у ТОВ "Екостройбуд Плюс" виник обов`язок повернути отримані грошові кошти.

У позові ТОВ "ТД "Автострада" просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 235 872,95 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 23 819,84 грн., що разом становить 259 692,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що ТОВ "ТД "Автострада" (покупець) направило ТОВ "Екостройбуд Плюс" (постачальник) примірник договору поставки № ЕП/170720 від 17.07.2020 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти у власність товар - пісок/щебінь, сплатити повну вартість за даний товар згідно умов договору (п. 1.1).

Проте, відповідач вказаного договору не підписав та його примірник позивачу не повернув.

Водночас, судом встановлено, що у період з 20.07.2020 по 02.10.2020 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в сумі 14 513 213,30 грн. в якості оплати за товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.07.2020, від 27.07.2020, від 28.07.2020, від 03.08.2020, від 10.08.2020, від 21.08.2020, від 27.08.2020, від 04.09.2020, від 14.09.2020, від 17.09.2020, від 18.09.2020, від 21.09.2020, від 02.10.2020.

Однак, відповідач свої зобов`язання виконав неналежним чином, оплачений товар поставив позивачу частково - на суму 14 277 340,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за період з 22.07.2020 по 02.10.2020.

Отже, непоставленим залишився товар на суму попередньої оплати 235 872,95 грн. (14 513 213,30 грн. - 14 277 340,35 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з непоставкою товару 06.04.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату в розмірі 235 872,95 грн. Проте, ТОВ "Екостройбуд Плюс" попередню оплату не повернуло та поставку товару в повному обсязі не здійснило.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 235 872,95 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "ТД "Автострада" про стягнення попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами на суму 23 819,84 грн. суд вважає, що вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач вказує, що договором поставки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений не був, а тому обґрунтовує їх нарахування положеннями ст. 1048 ЦК України, відповідно до яких позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України..

Також частиною 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Проте, як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 6.2 постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

У той же час, із матеріалів справи вбачається та цього не заперечував позивач, що сторони не домовились про розмір процентів за користування грошовими коштами на підставі ст. 536, 693 ЦК України, а в законі такий розмір процентів за користування коштами, отриманими у якості попередньої оплати за договором поставки, прямо не визначений, тому нарахування зазначених процентів неможливе.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України, якою передбачено нарахування процентів за договором про надання позики, суд визнає необґрунтованим, оскільки поставка та позика є різними за своєю правовою природою видами зобов`язань, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин поставки за аналогією права норм законодавства, які регулюють відносини позики. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.03.2019 у справі № 905/1313/18.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 23 819,84 грн.

З урахуванням викладеного, позов ТОВ "ТД "Автострада" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Автострада" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостройбуд Плюс" про стягнення 259 692,79 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екостройбуд Плюс" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, ідентифікаційний код 41506364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Автострада" (21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4А, каб. 208, ідентифікаційний код 43420368) попередню оплату у розмірі 235 872 (двісті тридцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 95 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 538 (три тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн. 09 коп.

У решті вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 29 листопада 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.