Рішення

від 30.11.2022 по справі 910/9699/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/9699/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок музики"

про стягнення заборгованості в розмірі 159 299,76 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок музики» про стягнення заборгованості в розмірі 159 299,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині сплати вартості експлуатаційних послуг за період з 01.05.2019 по 30.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9699/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

18.11.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заявив про застосування строку спливу позовної давності до вимог з травня 2019 року по вересень 2019 року включно на суму 19 426,80 грн.

25.11.2022 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначив, що строк визначений ст. 257 Цивільного кодексу України не пропущений, оскільки заборгованість нового періоду, яка не охоплена попереднім рішенням суду утворилася з травня 2019, а тому необхідно враховувати, що Законом України від 30.03.2022 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» 5 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». В той же час постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 № 928 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236» було внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 та продовжено строк дії карантину на території України до 31.12.2022.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, житловий будинок по вул. Велика Васильківська 145/1, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та передано на балансове утримання КП УЖГ "Печерськжитло".

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - балансоутримувач) на балансове утримання якого передані будинки підпорядковані КП УЖГ "Печерськжитло".

У вищевказаному житловому будинку, знаходиться нежитлове приміщення на першому поверсі, площею 969,4 кв.м, яке на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Будинок музики" (далі - відповідач).

Оскільки даний житловий будинок перебуває на балансі підприємства та у обслуговуванні житлово-експлуатаційної дільниці "Печерська брама" власникам приміщень на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за споживчі комунальні послуги та утримання прибудинкової території", "Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій" затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 необхідно укладати з балансоутримувачем договір "Про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території".

Відтак, позивач стверджує, що направлені керуючими компаніями на адресу споживачів рахунки на сплату житлових послуг із зазначенням їх виду та вартості слід вважати офертою, а споживання споживачами послуг слід вважати акцептом у розумінні частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України.

Так, звертаючись до суду з даним позовом Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" вказує, що в результаті порушення законодавства України, у відповідності з розрахунком заборгованості станом на 12.09.2022 за відповідачем обліковується заборгованість по експлуатаційним послугам, за період з 01.05.2019 по 30.09.2022, яка складає 159 299,76 грн., що негативно впливає на фінансовий стан підприємства та призвело до зменшення дохідної частини Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києві", що негативно вплинуло на соціально-економічний стан підприємства, тим самим відповідачем було порушено права позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У зв`язку із втратою чинності 10.06.2018 року окремих положень Закону України від 24.06.2004 року № 1875-ІV "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", який набрав чинності 10.06.2018 року, встановлено п. 2 Перехідних та Прикінцевих положень, що норми, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 3-1 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України від 09.11.2017 року № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Таким чином, зважаючи на викладене вище суд вказує, що відносини щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків на спірний період з 01.05.2019 по 30.09.2022 регулюються нормами Закону України від 09.11.2017 року "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону в редакції від 09.11.2017 року № 2189-VIII встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

В подальшому, ч. 2 ст. 12 Закону викладено в наступній редакції: Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач)

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Так, суд зазначає, що позивач є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях і надає послуги відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із чинним законодавством України.

Нарахування за надані послуги здійснюються, враховуючи витрати підприємства, на умовах чинного договору. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети "Хрещатик" від 14.07.2015 № 99 (4695) (ст. 6) як договір приєднання відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України. Послуги підприємства мають собівартість, зокрема, мова йде про витрати на електроенергію, що необхідна для роботи ліфтового обладнання, освітлення місць загального користування, заробітну плату працівникам підприємства, прибирання обладнання й витратних матеріалів тощо.

Отже, враховуючи те, що позивачем фактично надавались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідач повинен оплатити спожиті послуги у повному обсязі, а відсутність договору не може бути підставою для звільнення від сплати даних коштів, в зв`язку з чим, вимоги про стягнення заборгованості по експлуатаційним послугам за період з 01.05.2019 по 30.09.2022 у розмірі 159 299,76 грн. підлягає задоволенню.

Водночас, суд враховує заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв`язку з чим, зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позовна заява подана до суду 23.09.2022.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020 та станом на дату розгляду даної справи карантин триває.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судами обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду, трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, у даній справі позивачем не пропущено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок музики» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 145/1; ідентифікаційний код: 19126293) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (01021, м. Київ, провулок Івана Мар`яненка, буд. 7; ідентифікаційний код 35692211) заборгованість у розмірі 159 299 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 30.11.2022

Суддя О.А. Грєхова