Рішення

від 30.11.2022 по справі 910/7044/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/7044/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (Україна, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, буд. 62; ідентифікаційний код: 41101091)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертагріленд Україна" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 37-А, Н.П. №1; ідентифікаційний код: 38164743)

про стягнення 548 476,42 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертагріленд Україна" (далі - відповідач) про стягнення 548 476,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг перевезення № 9.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 37-А, Н.П. №1.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 09.08.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

23.08.2022 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 16.08.2022 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 09.08.2022).

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

25.11.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фертагріленд Україна" (замовник) було укладено Договір про надання послуг перевезення № 9 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, на умовах і в порядку, визначених цим Договором, перевізник зобов`язується виконати перевезення вантажів, довірених йому замовником, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх.

Підпунктом 3.2.13 Договору визначено обов`язок перевізника надати замовнику акт наданих послуг разом з іншою товаросупровідною документацією на вантаж і податковою накладною не пізніше 5 робочих днів з дати прибуття вантажу до пункту призначення.

Згідно з п. 5.5 Договору замовник здійснює оплату 80% від наданих перевізником послуг від суми, яка визначається сторонами у відповідній заявці (додатку), що є невід`ємною частиною цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника через 7 банківських днів з моменту отримання від перевізника оригіналів наступних документів: рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної, акту наданих послуг. 20% від вартості наданих послуг перевізником замовник оплачує після реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з відповідним заповненням всіх обов`язкових реквізитів податкової накладної, з урахуванням строків та порядку, визначених Податковим кодексом України та чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано та скріплено печатками Акти виконання робіт (надання послуг) № 742 від 10.02.2022 на суму 56 480,02 грн, № 743 від 12.02.2022 на суму 54 995,22 грн, № 744 від 13.02.2022 на суму 54 995,22 грн, та № 1295 від 24.02.2022 на суму 412 005,96 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що на виконання своїх договірних зобов`язань, він надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів, які останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати виконав частково, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 548 476,42 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором з перевезення вантажу виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконання робіт (надання послуг) № 742 від 10.02.2022 на суму 56 480,02 грн, № 743 від 12.02.2022 на суму 54 995,22 грн, № 744 від 13.02.2022 на суму 54 995,22 грн, та № 1295 від 24.02.2022 на суму 412 005,96 грн, підписаними без будь-яких зауважень по обсягу, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) та скріпленими печатками сторін.

Частиною першою статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 5.5 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо оплати послуг мало бути виконане в розмірі 80% від вартості послуг протягом 7 банківських днів з моменту отримання від перевізника рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної, акту наданих послуг, а остаточний розрахунок мав бути проведений після реєстрації перевізником у визначеному законодавством порядку відповідної податкової накладної.

У листі № 1/27-05 від 27.05.2022 відповідач повідомив про отримання від позивача необхідного пакета документів, передбаченого п. 5.5 Договору, для сплати 80% вартості послуг, а також визнав наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 692 851,62 грн.

Судом також встановлено, що позивачем, на виконання вимог податкового законодавства та умов Договору, складено та направлено до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні № 23 від 10.02.2022, № 24 від 12.02.2022, № 25 від 13.02.2022 та № 715 від 24.02.2022 за досліджуваними господарськими операціями, які в подальшому були зареєстровані відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з долученого до позовної заяви акту звірки взаємних розрахунків, відповідач приступив до виконання своїх грошових зобов`язань за Договором і позивачем кошти зараховувались, у тому числі, в погашення минулих грошових зобов`язань відповідача, внаслідок чого станом на дату пред`явлення цього позову поточна заборгованість відповідача перед позивачем складала 548 476,42 грн.

Доказів погашення відповідачем боргу в повному обсязі матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 548 476,42 грн визнається судом обґрунтованою.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 548 476,42 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 8 227,15 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертагріленд Україна" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 37-А, Н.П. №1; ідентифікаційний код: 38164743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Транс Агро" (Україна, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. В. Івасюка, буд. 62; ідентифікаційний код: 41101091) заборгованість в розмірі 548 476 (п`ятсот сорок вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 227 (вісім тисяч двісті двадцять сім) грн 15 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.11.2022

Суддя О.В. Нечай