Ухвала

від 30.11.2022 по справі 911/2448/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" листопада 2022 р. Справа № 911/2448/22

Суддя Господарського суду Київської області Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали заяви

Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЗАРАЗ-5" (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. В.Лобановського, буд. 23, код 43239181)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО-ІН-ТРАНЗИТ" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, кім. 23, код 35086778)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 29 925,05 грн за послуги з постачання теплової енергії

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЗАРАЗ-5" (далі - Заявник) звернулось до господарського суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО-ІН-ТРАНЗИТ" (далі Боржник) заборгованості у розмірі 29 925,05 грн.

В обґрунтування заяви про видачу судового наказу заявник зазначив, що боржник є власником квартири № 26 за адресою: Київська область, Бучанський район, село Чайки, вулиця Лобановського Валерія, будинок 21, корпус 3 (ЖК "Чайка"), а ТОВ "УК "ЗАРАЗ-5" є виконавцем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії. Боржником в порушення умов індивідуального договору приєднання № 21/3-Б про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.10.2021 не сплачено за послуги теплової енергії надані у періоди: листопад 2021 року, січень 2022 березень 2022 років.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Разом з тим, відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до пункту 4 частини третьої статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність заявлених вимог.

Тобто, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Із поданої заявником до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЗАРАЗ-5" ґрунтуються на укладеному, за твердженнями заявника, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРГО-ІН-ТРАНЗИТ" індивідуального договору приєднання № 21/3-Б про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.10.2021.

Так заявник зазначив, що відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з урахуванням положень статей 638, 640, 641, 642 Цивільного кодексу України та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, між ним та боржником укладено публічний договір приєднання про надання комунальних послуг, який розміщено на офіційному вебсайті ТОВ "УК "ЗАРАЗ-5": https://uk-zaraz5.com.ua/.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

За твердженнями заявника, споживачами багатоквартирного будинку № 21 корпус 3 в межах вимог частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" рішення про вибір моделі договірних відносин не приймалось.

Вiдповiдно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договiр, вiдповiдi про прийняття цiєп пропозиції.

Згідно із частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від i наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частинами першою та другою статті 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договiр, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Вiдповiдно до пункту 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 4 Індивідуального договору приєднання № 21/3-Б про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.10.2021, що міститься в матеріалах заяви, вказано, що фактом приєднання споживача до умов Договору (акцептування Договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти Договір, зокрема сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (для бюджетних установ/організацій та інших споживачів власників/користувачів нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку).

Заявник вказав, що загалом за опалювальний період 2021/2022 років боржнику надано послуг з теплопостачання на загальну суму 31 060,72 грн (листопад 2021 року березень 2022 року), а сплачено боржником лише 6 146,84 грн (за грудень 2021 року), у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 24 913,88 грн, що послугувало для нарахування пені та інфляційних.

Однак, матеріали заяви не містять жодних доказів акцептування Індивідуального договору приєднання № 21/3-Б про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.10.2021.

Наявна в матеріалах заяви копія Індивідуального договору приєднання № 21/3-Б про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.10.2021 боржником не підписана; доказів сплати боржником рахунку за надану послугу не надано; доказів фактичного отримання боржником послуг (даних будинкового приладу обліку теплової енергії) також не надано.

Слід зазначити, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження, суд не розглядає обґрунтованість вимог заявлених стягувачем по суті (пункт 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності порушення його права, в т. ч. щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником. Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника, в т. ч. у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог (що є обов`язковим критерієм при здійсненні наказного провадження), а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують відсутність спору (безспірність вимог).

Наявними в матеріалах заяви доказами, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються не доводять того, що порушення права грошової вимоги заявника виникли з умов Індивідуального договору приєднання № 21/3-Б про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.10.2021, споживачем за яким, за твердженнями заявника, є Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРГО-ІН-ТРАНЗИТ".

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Водночас, суд роз`яснює заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина перша статті 153 Господарського процесуального кодексу України), а також заявник має право на звернення до суду з тими самими вимогами у порядку спрощеного позовного провадження (частина друга статті 148 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 148, 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЗАРАЗ-5" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГО-ІН-ТРАНЗИТ" заборгованості у розмірі 29 925,05 грн за послуги з постачання теплової енергії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 30.11.2022