Рішення

від 29.11.2022 по справі 917/714/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 Справа № 917/714/22

Суддя Погрібна С.В., розглянувши справу № 917/714/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроФерма+", вул. Річкова, 22, с. Маликівщина, Шишацький район, Полтавська область, 38040

до Приватного підприємства ім. Зубковського, вул. Перемоги, 2, с. Ярмаки, Миргородський район, Полтавська область, 37671

про стягнення боргу,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроФерма+" до Приватного підприємства ім. Зубковського про стягнення 72 527,93 грн. боргу за Договором № 58-2019 від 25.07.2019 та № 34-21/22 від 10.02.2021, з яких: 51 500,36 грн - сума основного боргу, 11968,32 грн - інфляційні збитки, 2 145,96 грн - три відсотки річних, 6 913,29 грн - пеня.

Ухвалою суду від 20.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченої приписами частини 4 статті 250 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено відповідачу строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали; роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 ГПК України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо сплати рахунків згідно умов Договору № 58-2019 від 25.07.2019 та № 34-21/22 від 10.02.2021.

24.10.2022 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 51 500,36 грн основного боргу, 16 385,48 грн інфляційних збитків, 2 602,37 грн 3 % річних та 6 913,29 грн пені.

До заяви додано докази направлення відповідачу копії даної заяви.

Подана заява відповідає вимогам статті 46 ГПК України, а відтак приймається судом до розгляду.

Направлення сторонам в паперовому вигляді копії ухвали суду від 20.07.2022 не відбулось, у зв`язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2022 була надіслана відповідачу лише 14.10.2022, та повернулась до суду 10.11.2022, з відміткою про вручення.

Ухвала направлялась відповідачу за адресою - вул. Перемоги, 2, с. Ярмаки, Миргородський район, Полтавська область, 37671. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований за адресою: вул. Перемоги, 2, с. Ярмаки, Миргородський район, Полтавська область, 37671.

Відповідно до статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Дана ухвала Господарського суду Полтавської області також була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) на сайті Судової влади розміщено відповідне оголошення.

Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Господарським судом Полтавської області було створено сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частини 5 статті 252 ГПК України до суду не надходило. Відзив на позов відповідачем не надано.

За частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В зв`язку з необхідністю повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі та для надання йому можливості подати відзив на позов, а також з метою забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення судом відклалося на відповідний строк.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Рішення виноситься суддею після виходу з лікарняного.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

25.07.2019 між ТОВ "АгороФерма+" та ПП ім. Зубковського укладено договір № 58-2019, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити суму за матеріали, запасні частини, агрегати, доїльні установки, в кількості, асортименті, терміни і по цінах згідно видаткових накладних (а.с. 12).

Згідно п. 5.2. Договору оплата замовлених товарів здійснюється згідно рахунку Продавця безготівковим переказом 100% суми, вказаної в рахунку, на розрахунковий рахунок Продавця, на протязі 10-ти днів після відвантаження товару.

10.02.2021 між ТОВ "АгороФерма+" та ПП ім. Зубковського укладено договір № 34-21/22, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити грошову суму за матеріали, запасні частини, агрегати, доїльні установки, миючі та дезінфікуючі засоби в кількості, асортименті, терміни і по цінах згідно видаткових накладних (а.с. 13).

Відповідно до п. 5.2. вказаного Договору оплата замовлених товарів здійснюється згідно рахунку Продавця шляхом попередньої оплати безготівковим переказом 100% суми, вказаної в рахунку, на розрахунковий рахунок Продавця

На виконання умов Договорів позивачем було відвантажено відповідачу товар у кількості та на суму визначену у доданих до позову видаткових накладних (а.с. 20-23).

Дана обставина відповідачем не спростована.

На підставі п. 5.2. Договорів позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату отриманого товару (а.с. 15-19), а саме: № 152 від 26.02.2020, № 182 від 10.03.2020, № 699 від 30.07.2020, № 1214 від 26.11.2020, № 1329 від 22.12.2020, № 195 від 15.02.2021, № 583 від 11.05.2021, № 809 від 12.07.2021, № 1097 від 16.09.2021.

Однак, відповідачем отриманий товар оплачено частково, згідно платіжного доручення № 571 від 23.03.2020 (а.с. 24) оплачено рахунки № 152, 182 в сумі 8347,00 грн. (№ 152 оплачено повністю, № 182 частково в сумі 5332,60 грн.).

Як вказує позивач, всі інші рахунки відповідачем не оплачені в результаті чого у останнього виникла заборгованість за Договором № 58-2019 від 25.07.2019 в сумі 26 484,92 грн, за Договором № 34-21/22 від 10.02.2021 в сумі 25 015,00 грн (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Загальна сума заборгованості становить 51 500,36 грн, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована.

Також, заборгованість відповідача перед позивачем та визнання ним суми боргу підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 30 зворотна сторона).

Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку не сплатив відповідну заборгованість, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16 385,48 грн інфляційних збитків, 2 602,37 грн 3 % річних та 6 913,29 грн пені на підставі п. 4.4. Договорів та статті 625 ЦК України.

При цьому суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.

Враховуючи правову природу укладених між сторонами Договорів, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, відповідач свої зобов`язання, щодо повної оплати не виконав.

Враховуючи викладене позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 51 500,36 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, відповідачем не спростована, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Пунктом п. 4.4. Договорів визначено, що у випадку несвоєчасної сплати за поставлений товар Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплаченого товару за кожен день прострочки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).

Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено методику розрахунку пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, здійснену позивачем. За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 913,29 грн пені, 16 385,48 грн інфляційних збитків, та 2 602,37 грн 3 % річних.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не спростовано, належними доказами обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відшкодування витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ім. Зубковського (вул. Перемоги, 2, с. Ярмаки, Миргородський район, Полтавська область, 37671, код ЄДРПОУ 34583838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроФерма+" (вул. Річкова, 22, с. Маликівщина, Шишацький район, Полтавська область, 38040, код ЄДРПОУ 42783108) 51 500,36 грн основного боргу, 16 385,48 грн інфляційних збитків, 2 602,37 грн 3 % річних, 6 913,29 грн пені та 2 481,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частин 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення підписано 29.11.2022.

СуддяПогрібна С.В.