Постанова

від 17.11.2022 по справі 904/7841/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 904/7841/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - не з`явився,

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новокримський 5» - Сиромятников Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2022

(головуючий - Чередко А.Є., судді Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022

(суддя - Ліпинський О.В.)

у справі №904/7841/21

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новокримський 5»

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новокримський 5» (далі - ОСББ «Новокримський 5», ОСББ, відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформлених протоколом від 08.07.2021.

2. Позов мотивовано:

- порушенням порядку повідомлення позивача та інших співвласників про скликання зборів;

- порушенням порядку складання протоколу зборів;

- порушенням порядку обрання голови та секретаря зборів;

- порушенням порядку проведення зборів, зокрема, здійснення голосування з питань порядку денного виключно листками письмового опитування;

- прийняттям рішень з питань, які віднесені до компетенції правління Об`єднання (питання затвердження штатного розкладу);

- відсутністю кворуму для прийняття рішення.

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/7841/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2022, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

4. Судові рішення мотивовані тим, що:

- порушення порядку повідомлення не вплинуло на можливість реалізації позивачем права на участь у зборах як безпосередньо під час їх проведення, так і під час здійснення письмового опитування, оскільки факт обізнаності про проведення 08.07.2021 загальних зборів, а також присутність позивача на зборах (без участі в їх проведенні), що не заперечувалося позивачем під час вирішення спору, визнаються судом встановленими;

- протокол зборів було підписано головою та секретарем зборів у присутності нотаріуса 26.07.2021, тобто після підписання останнього листка опитування;

- рішення про обрання голови та секретаря зборів було прийнято більшістю голосів присутніх на зборах співвласників, що не суперечить вимогам закону та статуту об`єднання;

- прийняття рішень вищим органом управління об`єднання, може відбуватись як шляхом голосування безпосередньо на зборах, так і голосуванням під час письмового опитування, яке проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів;

- вищий орган юридичної особи має право приймати рішення з усіх питань діяльності юридичної особи, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів управління;

- під час письмового опитування в голосуванні взяли участь власники (їх представники) квартир, загальна площа яких склала 11 089,02 кв.м, що становить 53,73 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку, загальна кількість голосів наданих «за» прийняття рішення становить 51,4 %.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Скаржник у касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків касаційної скарги в якості підстави для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

7. Позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані рішення без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17 (щодо повідомлення співвласників про проведення загальних зборів), від 01.02.2022 у справі №750/3192/14 (щодо допустимості доказів), Верховного Суду: від 14.12.2018 у справі № 914/809/18 (щодо допустимості доказів), від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18 (щодо повідомлення співвласників про проведення загальних зборів).

8. Також позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо ст. 35 Закону України «Про власність».

9. Скаржник зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо ст. 35 Закону України «Про власність» посилається на постанови: Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 907/825/16, Вищого господарського суду України від 18.07.2017 у справі № 921/2/15-г/6, Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 921/2/15-г/6, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

11. ОСОБА_1 звернулася до Суду із заявою, в якій просить розглядати касаційну скаргу в її відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. Установчими зборами співвласників квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 (протокол № 1 від 27.06.2016), створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новокримський 5» та затверджено Статут ОСББ «Новокримський 5».

13. Позивач є власником квартири АДРЕСА_2 та співвласником зазначеного житлового будинку та наділений обсягом прав, визначених Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

14. Згідно з п. 3.4 Статуту ОСББ «Новокримський 5» загальні збори скликаються і проводяться правлінням об`єднання (ініціативною групою). Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

15. 03 листопада 2020 року співвласниками багатоквартирного будинку «Новокримський 5» у кількості 11 осіб створено ініціативну групу з підготовки, скликання і проведення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новокримський 5» за адресою: АДРЕСА_3 .

16. 08 липня 2021 року проведено загальні збори співвласників багатоквартирного будинку «Новокримський 5» результати яких оформлені протоколом від 08.07.2021, додатком до якого є листки письмового опитування.

17. Відповідно до протоколу від 08.07.2021, на час проведення зборів загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 521 особу. Загальна площа квартир та нежитлових приміщень будинку складає 20 636 кв.м. У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 278 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 11 088,41 кв.м., що складає 53,73%.

18. Відповідно до змісту наданих у справу списків присутніх на загальних зборах, загальна кількість осіб, що були присутні на зборах 08.07.2021 становить 68 осіб.

19. Відповідно до рішення зборів, оформлених протоколом від 08.07.2021, з питань порядку денного зборами прийнято наступні рішення:

1. Обрати новий склад членів правління ОСББ «Новокримський 5», а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

2. Обрати новий склад членів ревізійної комісії, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

3. Залишити без змін кошторис на утримання будинку та прибудинкової території з розрахунку 4 грн. 50 коп. за 1 кв.м (на місяць) загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласникові.

4. Затвердити новий штатний розклад у кількості 5 одиниць: голова правління, заступник голови правління, бухгалтер, прибиральник території, прибиральник службових приміщень, технічний службовець.

5. Відхилити прийняття участі ОСББ «Новокримський 5» у програмах з співфінансування Дніпровської міської ради по сприянню діяльності ОСББ у 2022 - 2023 роках.

Протокол підписано головою та секретарем зборів, справжність підписів яких засвідчена приватним нотаріусом ДМНО Глуковою Ю.В. 26.07.2021.

Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до ч. 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

22. Як вбачається з касаційної скарги ОСОБА_1 не погоджується з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови позивачеві в позові.

23. У касаційній скарзі відсутні підстави щодо оскарження постанови в частині закриття апеляційного провадження у справі 904/7841/21 за апеляційними скаргами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

24. З огляду на зазначене, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

25. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

26. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

27. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

28. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

29. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

30. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

31. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

32. Позивач звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, оформлених протоколом від 08.07.2021, вказує на:

- порушення порядку повідомлення позивача та інших співвласників про скликання зборів;

- порушення порядку складання протоколу зборів;

- порушенням порядку обрання голови та секретаря зборів;

- порушення порядку проведення зборів, зокрема, здійснення голосування з питань порядку денного виключно листками письмового опитування;

- прийняття рішень з питань, які віднесені до компетенції правління Об`єднання (питання затвердження штатного розкладу);

- відсутністю кворуму для прийняття рішення.

33. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

34. Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

35. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон).

36. За приписами ст. 1 Закону об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

АДРЕСА_4 . Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

38. За приписами ст. 10 Закону органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

39. Частиною 3 ст. 10 Закону загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

40. Згідно зі ст. 6 Закону скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів. Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частиною дев`ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважається неприйнятим. Письмове опитування під час установчих зборів об`єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування («за» чи «проти»).

41. Відповідно до п. 3.2 статуту ОСББ, затвердженого рішенням установчих зборів ОСББ «Новокримський 5», оформленого протоколом № 1 від 27.06.2016, вищим органом управління Об`єднання є загальні збори співвласників. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання.

42. Пунктом 3.4 статуту передбачено, що загальні збори скликаються і проводяться правлінням Об`єднання (ініціативною групою). Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів.

43. Згідно з п. 3.5 статуту загальні збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників.

44. У пункті 3.7 встановлено, що рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини загальної кількості усіх співвласників (їхніх представників).

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- порушення порядку повідомлення не вплинуло на можливість реалізації позивачем права на участь у зборах як безпосередньо під час їх проведення, так і під час здійснення письмового опитування, оскільки факт обізнаності про проведення 08.07.2021 загальних зборів, а також присутність позивача на зборах (без участі в їх проведенні), що не заперечувалося позивачем під час вирішення спору, визнаються судом встановленими;

- протокол зборів було підписано головою та секретарем зборів у присутності нотаріуса 26.07.2021, тобто після підписання останнього листка опитування;

- рішення про обрання голови та секретаря зборів прийнято більшістю голосів присутніх на зборах співвласників, що не суперечить вимогам закону та статуту об`єднання;

- прийняття рішень вищим органом управління об`єднання, може відбуватись як шляхом голосування безпосередньо на зборах, так і голосуванням під час письмового опитування, яке проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів;

- вищий орган юридичної особи має право приймати рішення з усіх питань діяльності юридичної особи, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів управління;

- під час письмового опитування в голосуванні взяли участь власники (їх представники) квартир, загальна площа яких склала 11 089,02 кв.м, що становить 53,73 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку, загальна кількість голосів наданих «за» прийняття рішення становить 51,4 %.

46. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження того, що особи, які взяли участь в письмовому опитуванні від імені співвласників будинку - власників квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , були уповноважені на вчиненні відповідних дій на підставі договору або закону, суд першої інстанції погодився з доводами позивача відносно безпідставного, під час здійсненні підрахунку, врахування голосів поданих від імені власників зазначених квартир.

47. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, відмовляючи позивачеві в позові вказує на те, що недотримання вимог чинного законодавства під час скликання та проведення оскаржуваних зборів, зокрема, недотримання порядку письмового повідомлення позивача про скликання зборів, недотримання порядку під час проведення письмового опитування та підрахунку голосів, не обмежили позивача в можливості реалізувати своє право на участь у зборах, а також, не вплинули на результати прийняття рішення, що виключає підстави для задоволення заявлених вимог.

48. Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що судами попередніх інстанцій прийнято оскаржувані рішення без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17 (щодо повідомлення співвласників про проведення загальних зборів), від 01.02.2022 у справі №750/3192/14 (щодо допустимості доказів), Верховного Суду: від 14.12.2018 у справі № 914/809/18 (щодо допустимості доказів), від 25.06.2019 у справі №922/1500/18 (щодо повідомлення співвласників про проведення загальних зборів).

49. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не підтверджено факт вручення або поштового відправлення позивачеві повідомлення про проведення зборів.

50. Недотримання порядку повідомлення усіх співвласників про скликання загальних зборів, встановленого ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», є порушенням їх прав на управління об`єднанням.

51. Подібні висновки щодо застосування вимог ст. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в частині повідомлення співвласників про скликання зборів, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17 та в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, які наведені скаржницею в касаційній скарзі.

52. Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 21.10.2021 у справі №910/15071/20, від 06.09.2021 у справі №916/3074/20 за позовами співвласника багатоквартирного будинку до ОСББ щодо оскарження рішення загальних зборів ОСББ зазначив, що виключно встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

53. Верховний Суд у вищезазначених постановах вказав, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів.

54. Суд, розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

55. У справах №904/2796/17 та №922/1500/18 були відсутні докази повідомлення позивача про проведення зборів ОСББ, а також було встановлено факт відсутності позивача на таких зборах.

56. Натомість у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт обізнаності позивача про проведення 08.07.2021 загальних зборів, а також присутність позивача на зборах (без участі в їх проведенні), у зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що порушення порядку повідомлення позивача не вплинуло на можливість реалізації позивачем права на участь у зборах як безпосередньо під час їх проведення, так і під час здійснення письмового опитування.

57. З огляду на наведене, у справі, що переглядається, та у зазначених вище справах суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних фактичних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

58. Постановою від 14.12.2018 у справі №914/809/18 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасована ухвала суду першої інстанції, а справа передана на розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції визнав правильними висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для повернення позовної заяви. Верховний Суд зазначив, що після подання Прокурором заяви про усунення недоліків, до якої були додані як належним чином засвідчені докази, так і докази, що не були засвідчені, але щодо яких Прокурор зазначив про відсутність їх оригіналів, а також висловив незгоду з необхідністю засвідчення письмових доказів, поданих до суду, відповідно до «Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003, місцевий господарський суд не був позбавлений можливості порушити провадження у справі та розглянути її, надавши оцінку наявним в ній, а також поданим під час розгляду справи доказам відповідно до ст. 86 ГПК України, прийнявши до уваги лише ті докази, на підставі яких підлягають встановленню дійсні обставини справи.

59. Предметом позову у справі № 750/3192/14 є визнання незаконними та скасування рішень президії та загальних зборів адвокатського об`єднання, зобов`язання вчинити дії, стягнення завданої шкоди.

60. Велика Палата Верховного Суду, частково змінюючи рішення місцевого господарського суду, вказала на те, що вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги позивача про те, що суди попередніх інстанцій не врахували договір оренди від 13.10.2014, згідно з яким приміщення, за адресою яких була розташована Деснянська юридична консультація, нібито з особистими речами позивача перейшло в оренду третім особам. За цим договором відповідач передав у користування орендареві, зокрема, обладнання, меблі, телефонні лінії й апарати, інше майно, встановлене у приміщенні на першому поверсі будинку АДРЕСА_7 . Тому суди попередніх інстанцій вказали, що нема належних доказів наявності за вказаною адресою майна позивача, його вартості, а також факту привласнення відповідачем.

61. Крім того, передаючи зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 14.07.2021 вказав про наявність виключної правової проблеми стосовно визначення меж втручання держави у внутрішні відносини адвокатського об`єднання.

62. З огляду на зазначене, надані касаційним судом у згаданих постановах висновки стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з`ясуванні обставин будь-якої господарської справи, а тому вони не можуть бути покладені у заперечення висновків судів у даній справі, які ґрунтуються на оцінці судами іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.

63. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

64. Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

65. Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

66. Натомість за змістом ст. 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

67. Належність, як змістовна характеристика, та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

68. При цьому, відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції віднесено вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

69. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних рішень, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

70. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

71. Як зазначалося вище, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів письмового повідомлення позивача про проведення загальних зборів та факт обізнаності позивача про проведення 08.07.2021 загальних зборів, а також присутність позивача на зборах (без участі в їх проведенні), тому суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що порушення порядку повідомлення позивача не вплинуло на можливість реалізації позивачем права на участь у зборах як безпосередньо під час їх проведення, так і під час здійснення письмового опитування.

72. Позивач у позовній заяві в новій редакції, зазначаючи про відсутність кворуму для прийняття рішення загальними зборами ОСББ, вказує, зокрема на відсутність доказів права власності у ОСОБА_17 на квартири № НОМЕР_2, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_1, НОМЕР_9 , оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відповідні відомості.

73. Позивач у касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо ст. 35 Закону України «Про власність» та заперечує належність квартир НОМЕР_10, АДРЕСА_15 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8, НОМЕР_1, НОМЕР_9 до комунальної власності територіальної громади міста, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відповідні відомості.

74. Судом першої інстанції здійснено перерахунок кількості голосів, наданих за результатами письмового опитування, який відображений у тексті рішення.

75. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час письмового опитування в голосуванні взяли участь власники (їх представники) квартир, загальна площа яких склала 11 089,02 кв.м, що становить 53,73 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку, загальна кількість голосів наданих «за» прийняття рішення становить 51,4 %.

76. Як встановлено судами попередніх інстанцій від імені власника квартир: № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_1, НОМЕР_9 в письмовому опитуванні взяв участь представник ОСОБА_17 .

77. Відповідно до копії довіреності від 31.03.2021 ОСОБА_17 уповноважений від імені Управління з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради вчиняти дії щодо представництва інтересів управління в об`єднаннях співвласників багатоквартирних будинків міста Дніпро та реалізовувати від імені управління права і обов`язки останнього як співвласника багатоквартирного будинку, визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутом Об`єднання, в тому числі надано право брати участь в загальних зборах об`єднання та письмових опитуваннях і голосувати з усіх питань порядку денного, за, проти або утримався на власний розсуд.

78. Рішенням Дніпровської міської ради від 10.02.2021 № 6/3 затверджено структуру виконавчих органів Дніпровської міської ради, з п. 31 якої вбачається, що Управління з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради є виконавчим органом Дніпровської міської ради зі статусом юридичної особи.

79. Рішенням Дніпровської міської ради від 24.02.2021 № 73/4 затверджено Положення про Управління з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, п. 4.1.8. якого визначено, що однією із функцій управління відповідно до його завдань та повноважень є внесення на розгляд міської ради пропозицій щодо врегулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства міста; сприяння створенню та функціонуванню об`єднань співвласників багатоквартирних будинків; представлення Дніпровської міської територіальної громади, в особі міської ради, як співвласника житлових будинків на установчих та загальних зборах об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

80. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц ст. 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 року було встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Статтею 11 було встановлено, що у виключній власності держави є земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави. Згідно зі ст. 124 органами державної влади в областях, районах, містах, районах у містах, селищах і селах Української РСР є обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради народних депутатів.

81. До 1991 року законодавство не розрізняло загальнодержавної (республіканської) та комунальної власності. З розпадом СРСР та створенням українського національного законодавства постало питання розмежування державного і комунального майна.

82. 15 квітня 1991 року введено в дію Закон УРСР «Про власність», яким розмежовано державну та комунальну власність та ст. 31 Закону було передбачено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Частиною 1 ст. 35 цього Закону було встановлено, що об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

83. 05 листопада 1991 року Кабінет Міністрів України на виконання постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» прийняв постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Відповідно до цього Переліку до комунальної власності передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад.

84. Частиною 1 ст. 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

85. Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

86. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

87. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

88. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

89. Отже державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності.

90. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

91. З огляду на зазначене, відсутність державної реєстрації на квартири: № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_1, НОМЕР_9 не впливає на правовий статус зазначених об`єктів нерухомості.

92. Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено, що від імені Управління з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради на зборах ОСББ приймав участь представник, а відсутність державної реєстрації у даних правовідносинах не впливає на статус зазначених квартир, судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги при обрахунку кількості голосів квартири: № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_1, НОМЕР_9.

93. Позивач у касаційній скарзі посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц та постанову Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 921/2/15-г/6.

94. Предметом спору у справі № 921/2/15-г/6 є: визнання незаконними та скасування рішення Чортківської міської ради; визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Чортківської міської ради; визнання недійсними результатів аукціону з продажу нежитлового приміщення; визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення; визнання права власності на нежитлове приміщення за територіальною громадою Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради.

95. Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, визнав необґрунтованими посилання Чортківської міської ради на відсутність державної реєстрації права комунальної власності, оскільки право власності Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в той час як чинне законодавство, яке діяло на момент набуття права власності на спірне майно, не передбачало обов`язкової державної реєстрації.

96. Предметом позову у справі № 653/1096/16-ц є: визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання знятися з реєстраційного обліку.

97. Великою Палатою Верховного Суду у постанові висвітлювалося питання щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів і Велика Палата у п. 39 зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в п. 89 зазначила, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника.

98. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц частково відступила від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

99. Велика Палата зазначає, що заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

100. Тобто висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц не є релевантними до справи № 904/7841/21, оскільки стосуються розмежування віндикаційного та негаторного позовів.

101. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що від імені Управління з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради на зборах ОСББ приймав участь представник, а відсутність державної реєстрації у даних правовідносинах не впливає на статус зазначених квартир.

102. Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 18.07.2017 у справі № 921/2/15-г/6 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 907/825/16, оскільки за змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України та постанови суду апеляційної інстанції не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

103. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

104. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

105. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

106. Враховуючи вище викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Розподіл судових витрат

107. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/7841/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець