Рішення

від 22.11.2022 по справі 703/3118/22

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3118/22

2/703/1275/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання прав засновника фермерського господарства в прядку спадкування, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання прав засновника фермерського господарства в прядку спадкування за законом.

В обґрунтування позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , який був засновником фермерського господарства «Софія» (код ЄДРПОУ: 32137274; юридична адреса: 20745, Черкаська обл., Смілянський р-н, село Велика Яблунівка).

Позивач у встановлений законом шестимісячний строк подала до нотаріуса відповідну заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 та відповідно до ст. 1296 ЦК України є такою, що прийняла її після померлого чоловіка.

Так, після смерті ОСОБА_2 , 05 лютого 2021 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. заведена спадкова справа № 13/2021, зареєстрована в Спадковому реєстрі за № 67163797,

30 липня 2021 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України видано спадкоємцю - ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом серії ПРК № 386702, зареєстроване в реєстрі за № 918. Спадщина на яку видане зазначене вище свідоцтво складається з: права оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 31,2284 та кадастровий номер - 712,3781500:02:001:0436 та площею 1,7801 га кадастровий номер - 7123781500:02:001:0536, розташованих в межах Великояблунівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, терміном до 30 серпня 2052 року, які використовувались померлим згідно з договором оренди землі посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. 30 серпня 2002 року, за р. № 4354.

До складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , крім зазначеного, входять корпоративні права засновника фермерського господарства «Софія».

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, яким була заведена спадкова справа № 13/2021, з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на Фермерське господарство «СОФІЯ».

Однак, 02 вересня 2022 року приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що статутом ФГ «СОФІЯ» не передбачений статутний фонд, тому на підставі ст.ст. 19, 23 Закону України «Про фермерське господарство» відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на фермерське господарство «Софія», засновником якого був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що визнання за нею в порядку спадкування після смерті чоловіка майнових прав засновника ФГ «Софія» є ефективним способом захисту її прав як спадкоємця засновника, оскільки без визнання за позивачем майнових прав засновника ФГ «Софія», остання позбавлена можливості внести зміни до установчих документів ФГ та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних з виключенням засновника вказаної юридичної особи, який помер, провести загальні збори членів для вирішення таких питань діяльності господарства, як формування статутного капіталу, включення нових членів, зміни місцезнаходження (у зв`язку з зміною районного поділу Черкаської області), викладення статуту в новій редакції та інших питань, прийняття рішень по яким відноситься до виключної компетенції загальних зборів.

Позивач до суду не з`явилася, але представник позивача надав суду заяву, в якій просить справу слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, але згідно письмової заяви просив справу слухати у його відсутності за наявними у справі доказами, проти задоволення позову не заперечував.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, викладену письмово, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21 січня 2021 року (а.с.11).

ОСОБА_2 був засновником фермерського господарства «Софія» (код ЄДРПОУ: 32137274; юридична адреса: 20745, Черкаська область, Смілянський район, село Велика Яблунівка), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом від 30 вересня 2022 року та Статутом фермерського господарства «Софія» (а.с. 16-19, 20).

Таким чином, корпоративні права засновника фермерського господарства «Софія» входять до складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 вересня 2022 № 114/02-31 (а.с. 15).

Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на фермерське господарство «Софія», засновником якого був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивована тим, що згідно Статуту зазначеного фермерського господарства «Софія», що зареєстрований 05 вересня 2002 року засновником є ОСОБА_2 , який також є головою господарства, членами ФГ «Софія» є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при цьому статутом не передбачений статутний Фонд господарства; крім того, згідно ст.19 Закону України «Фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, статутний капітал становить 0,00 грн. Крім того, відмова нотаріуса мотивована тим, що спадкування майна фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про фермерське господарство». Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини здійснюється відповідно до закону, тому фермерське господарство повинно успадковуватися як цілісний майновий комплекс. На теперішній час передбачений порядок реєстрації підприємств (цілісного майнового комплексу), як об`єкта нерухомості. Фермерське господарство пройшло державну реєстрацію як суб`єкт підприємницької діяльності, але воно не має державної реєстрації як об`єкт цивільно-правових відносин, та немає документу який підтверджує право власності, як об`єкту нерухомості.

Згідно п.4.12 п.4 гл.10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. за № 295/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

У відповідності до пункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II вищевказаного Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Оскільки ОСОБА_1 , не було пред`явлено всі необхідні правовстановлюючі документи на майно, як це вимагає пункт 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку, а саме: видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, останній у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права засновника фермерського господарства «Софія», засновником якого був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовлено.

З відповіді наданої приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. № 135/01-16 від 20 жовтня 2022 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини 05 лютого 2021 року звернулася єдиний спадкоємець його дружина ОСОБА_1 , на підставі якої заведена спадкова справа № 13/2021. Вказане підтверджується матеріалами вказаної спадкової справи (а.с. 35-39).

На момент смерті ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 04 січня 1972 року, виданого виконавчим комітетом Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 12).

Згідно ст. 1261 ЦПК України позивач є спадкоємцем першої черги по закону після смерті чоловіка ОСОБА_2 та прийняла спадщину шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що підтверджується сукупністю письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

З огляду на ці обставини суд вважає, що у такий спосіб позивач прийняла спадщину та набула право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засідання встановлено, що позивач не має змоги оформити спадкове майно позасудовим шляхом, а тому звернулась до суду, що підтверджується постановою про нотаріальну відмову № 114/02-31 від 02 вересня 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

У відповідності з ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса і оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На час заснування фермерського господарства «СОФІЯ» (30 липня 2002 року) відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, були врегульовані Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ (далі Закон №2009-ХІІ).

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства.

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (ч.ч.1,4ст.2,ч.1ст.4 Закону №2009-ХІІ).

На час смерті засновника Фермерського господарства «Софія» ОСОБА_2 , тобто станом на 19 січня 2021 року, діяв Закон України «Про фермерське господарство» №973-ІV.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство», при створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Пунктами 1.2., 1.3. Статуту Фермерського господарства «Софія», зареєстрованого 05 вересня 2002 року, регламентовано, що засновником господарства є ОСОБА_2 , який є також головою господарства. Членами господарства відповідно до п. 1.3. Статуту є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Розділом 8 «Управління господарством» Статуту ФГ «Софія» визначено наступне:

управління Господарством здійснює його Голова. Голова представляє інтереси Господарства перед підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами як на території України, так і за її межами. Голова організовує роботу Господарства, розпоряджається майном і коштами, підписує відповідні фінансові документи, приймає і звільняє з роботи, встановлює правила трудової і виробничої дисципліни, накладає стягнення.

Згідно з нормами ст.19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство»).

За положеннями статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» регламентовано, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4 статті 35 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Проте, після смерті засновника ФГ «Софія» ОСОБА_2 діяльність фермерського господарства не припинилась, позивач, як спадкоємець першої черги, виявила бажання набути права засновника господарства та продовжити його діяльність.

У постанові від 21 січня 2020 року по справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду вказувала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України «Про фермерське господарство».

17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06 лютого 2018 року. Згідно зі статтею 23 цього Закону у разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства.

Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду даної справи, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 179/1043/16-ц, в якій суд касаційної інстанції в п. 62,63 виклав наступні висновки щодо застосування норм права, а саме: «Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону). У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у Фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі».

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 200/10400/18 (провадження № 61-6134св20).

На підставі ст. 1261 ЦК України, позивач як дружина померлого ОСОБА_2 , є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, яка у встановлений шестимісячний строк подала заяву про прийняття спадщини та відповідно до ст. 1296 ЦК України є такою, що прийняла її після померлого чоловіка.

Як вбачається зі змісту Статуту та відомостей, що містяться в Єдиному державного реєстрі підприємств та організацій України, фермерське господарство «Софія» не має сформованого складеного (статутного) капіталу та не має зареєстрованих майнових прав.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 був єдиним засновником фермерського господарства «СОФІЯ», в якого немає сформованого статутного капіталу, а позивач ОСОБА_1 , як дружина і єдиний спадкоємець майна померлого чоловіка є також членом цього господарства, то визнання за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 прав засновника фермерського господарства «Софія» є ефективним способом захисту її прав як спадкоємця засновника, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.

Без визнання за позивачем майнових прав засновника ФГ «Софія», остання позбавлена можливості внести зміни до установчих документів ФГ та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних з виключенням засновника вказаної юридичної особи, який помер, провести загальні збори членів для вирішення таких питань діяльності господарства, як формування статутного капіталу, включення нових членів, зміни місцезнаходження (у зв`язку з зміною районного поділу Черкаської області), викладення статуту в новій редакції та інших питань, прийняття рішень по яким відноситься до виключної компетенції загальних зборів.

З метою усунення обставин, які перешкоджають оформленню права власності на спадкове майно, суд вважає, що за ОСОБА_1 належить визнати права засновника фермерського господарства «Софія», у визначеному статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 05 вересня 2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32137274.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 77, 78, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 322, 328, 1216, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Березняківської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника Фермерського господарства «СОФІЯ», у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 05 вересня 2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32137274, номер запису 10131200000000265, юридична адреса фермерського господарства: село Велика Яблунівка, Смілянський р-н, Черкаська обл., 20745.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2022 року.

Головуючий: Ю. В. Крива