Ухвала

від 24.11.2022 по справі 755/11732/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/11732/22

Провадження №: 2/755/6643/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О., ознайомившись із позовною заявою Добровільне товариство володарів гаражних боксів (кооператив) «Славутич» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, штрафних санкцій та витрат на орендну плату за землю,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, штрафних санкцій та витрат на орендну плату за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА».

Відповідно до наданої інформації: ОСОБА_1 зареєстрованою по м. Києву не значиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як роз`яснено в п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що визначення критерію підсудності зазначеної категорії позовів, а саме: позовів, що виникають з приводу нерухомого майна є значно ширшим, ніж критерій позовів, де предметом спору є нерухоме майно або дії сторін щодо нерухомого майна, а також позови, де нерухоме майно є об`єктом, а не предметом спірних правовідносин, у зв`язку з чим в разі звуження визначеного частиною першою статті 114 ЦПК критерію віднесення позовів до виключної підсудності шляхом обмеження його визначенням лише предмета (об`єкта) позову втрачається сама можливість чіткого застосування зазначеної частини статті 114 ЦПК та виникають умови для порушення встановлених законом правил виключної підсудності за позовами, що виникають з приводу нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення заборгованості по членським внескам, суму індексу інфляції, три проценти річних та орендної плати за землю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Затишна, 7-Б, що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва.

Таким чином, звернення до суду за загальним правилом підсудності, а саме місцезнаходженням відповідача є помилковим, оскільки спір виник з приводу стягнення коштів де об`єктом виникнення правовідносин є нерухоме майно, а саме земельна ділянка, яка територіально знаходиться в Дарницькому районі міста Києва.

Враховуючи обставини, на які посилається позивач, та вищевикладені процесуальні та правозастосовні норми, позов необхідно направити до суду за місцем знаходження нерухомого майна, тобто до Дарницького районного суду м. Києва (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 27, 30, 31,32, 260, 353, 354 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Добровільне товариство володарів гаражних боксів (кооператив) «Славутич» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, штрафних санкцій та витрат на орендну плату за землю направити за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24 листопада 2022 року.

Суддя Н.О. Яровенк