Рішення

від 29.11.2022 по справі 120/7200/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2022 р. Справа № 120/7200/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Вінницької міської ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним рішення від 24.06.2022 №1115 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) у м.Вінниці біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520680500:05:001:1006;

- зобов`язати надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) у м.Вінниці біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520680500:05:001:1006;

- відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що Вінницька міська рада, безпідставно не виконала рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі №120/14971/21-а, яким зокрема зобов`язано Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у місті Вінниці, біля земельної ділянки за кадастровим номером:0520680500:05:001:1006, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Так, на виконання судового рішення відповідач рішенням від 24.06.2022 №1115 відмовив у наданні відповідного дозволу, посилаючись на заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, відповідно до Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану».

Вважаючи, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ЗК України, яким визначено вичерпні підстави для відмови у наданні відповідного дозволу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 18.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

18.10.2022 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення вимог ОСОБА_1 та посилаючись на норми ЗУ «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», зауважив, що до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації. Таким чином, приймаючи спірне рішення Вінницька міська рада на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України.

24.10.2022 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній, спростовуючи аргументи відповідача, що наведені у відзиві вказав, що оскаржуване у цій справі рішення ґрунтується виключно встановленій законом забороні на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності в умовах воєнного стану в Україні, відтак, Вінницька міська рада не може посилатись у відзиві на інші підстави для відмови, які не були викладені у рішенні від 24.06.2022 №1115.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Вінницької міської ради з клопотанням від 21.05.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. За рахунок земель комунальної власності, як учаснику бойових дій. Бажана позивачем земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520680500:05:001:1006.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 на 11 сесії 8 скликання Вінницької міської ради прийнято рішення від 27.08.2021 №549 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, поновлення договорів оренди, договорів земельного сервітуту на земельні ділянки громадянам». Пунктом 15 додатку 5 до рішення міської ради від 27.08.2021 №549 вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у м. Вінниці, біля ділянки з кадастровим номером 0520680500:05:001:1006 у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (частина ділянки у рекреаційній зоні загального користування, в охоронній зоні ЛЕП).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 №120/14971/21-а, позов задоволено частково. Вирішено визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 27.08.2021 №549, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у місті Вінниці, біля земельної ділянки за кадастровим номером:0520680500:05:001:1006. Зобов`язано Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у місті Вінниці, біля земельної ділянки за кадастровим номером:0520680500:05:001:1006, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

На виконання судового рішення від 19.05.2022 №120/14971/21-а Вінницька міська рада, розглянула клопотання ОСОБА_1 та рішенням від 24.06.2022 №1115, враховуючи п. 5 ЗУ №2145-ІХ від 24.03.2022 «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи оцінку обставинам спору, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачалося, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.

Суд встановив, що позивач у травні 2021 року звертався до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Рішенням міської ради від 27.08.2021 №549 вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у м. Вінниці, біля ділянки з кадастровим номером 0520680500:05:001:1006 у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (частина ділянки у рекреаційній зоні загального користування, в охоронній зоні ЛЕП).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2022 №120/14971/21-а, визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Вінницької міської ради від 27.08.2021 №549, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у місті Вінниці, біля земельної ділянки за кадастровим номером:0520680500:05:001:1006. Зобов`язано Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у місті Вінниці, біля земельної ділянки за кадастровим номером:0520680500:05:001:1006, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

При цьому, у рішенні від 19.05.2022 №120/14971/21-а, яке набуло законної сили суд, серед іншого вказав, що "... дані такого витягу спростовують доводи Вінницької міської ради щодо того, що бажана ОСОБА_1 земельна ділянка знаходить в рекреаційній зоні озеленення території загального користування (Р-3)". Крім того, суд зазначив, що ".. наявні в матеріалах справи докази не підтверджують те, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні ЛЕП та частина такої земельної ділянки знаходиться в рекреаційній зоні загального користування".

Виконуючи рішення суду щодо повторного розгляду клопотання позивача, Вінницькою міською радою ухвалено рішення від 24.06.2022 №1115, яким повторно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

Підставою для відмови вказано: п.5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

Тобто, клопотання позивача залишилось не розглянутим по суті, висновки суду, висловлені у рішенні 19.05.2022 по справі №120/14971/21-а, відповідачем не враховано.

Суд приймає до уваги зазначені у оскаржуваному рішенні від 24.06.2022 №1115 мотиви його прийняття, проте у даному випадку слід враховувати дату звернення щодо вирішення питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивача до відповідача, (21.05.2021), правове регулювання на таку дату, наявність судового рішення у справі №120/14971/21-а, його правові висновки, а тому суд дійшов висновку, що відповідач повинен вирішити питання, за яким звернувся позивач, з огляду на такі обставини.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України, однією із основних засад адміністративного судочинства є принцип обов`язковості судового рішення.

Зміст цього принципу більш детально розкрито у ст. 14 КАС України, якою передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Одним із наслідків обов`язковості судового рішення є преюдиційні властивості встановлених ним обставин, оскільки згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, стосовно посилання відповідача на те, що Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Як встановлено під час розгляду цієї справи, на виконання судового рішення Вінницька міська рада не розглянула по суті клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з врахуванням висновків судового рішення від 19.05.2022 у справі №120/14971/21-а. Тобто, вказані обставини призвели до порушення права позивача на судовий захист, гарантованого законом, хоч і за форс-мажорних обставин, зокрема введення на території України воєнного стану.

Разом з тим, на переконання суду, принцип обов`язковості судового рішення не може бути нівельований суб`єктом владних повноважень, у будь-якому випадку. Тим, більше за умови наявності у процесуальному праві інституту відстрочення виконання судового рішення.

З огляду на наведене, рішення Вінницької міської ради від 24.06.2022 №1115 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слід скасувати.

Надаючи оцінку вимозі про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає таке.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.

При обранні способу захисту порушених прав позивача суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15/06/2021 по справі № 823/106/18, який полягає у наступному.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Разом з тим за встановлених обставин справи, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин органом місцевого самоврядування з цього питання з урахуванням висновків викладених у судовому рішенні від 19.05.2022 по справі №120/14971/21-а.

Крім того, суд враховує, що на момент ухвалення цього судового рішення в Україні діє воєнний стан.

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні за визначених підстав в умовах якого допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Одне із таких обмежень встановлено Законом України від 24 березня 2022 року №2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року яким внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Зазначене виключає підстави для задоволення позовних вимог у бажаний для позивача спосіб, адже обрання судом під час дії воєнного стану способу захисту порушених прав у вигляді зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою прямо суперечитиме Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-XI та фактично покладатиме на Раду обов`язок прийняти рішення, ухвалення якого цим Законом заборонено.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання Вінницької міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у м. Вінниці, біля ділянки з кадастровим номером 0520680500:05:001:1006, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_1 .

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької міської ради від 24.06.2022 №1115 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) у м.Вінниці біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520680500:05:001:1006.

Зобов`язати Вінницьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у м. Вінниці, біля ділянки з кадастровим номером 0520680500:05:001:1006, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25512617)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.11.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович