Рішення

від 30.11.2022 по справі 280/706/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2022 року Справа № 280/706/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Азов Трейд Перевезення» (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Богуславського, 1-А)

до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (69096, м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 22-А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаДержавна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14)

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Азов Трейд Перевезення» (далі позивач) до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна служба України з безпеки на транспорті (далі третя особа), в якій позивач просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.12.2021 №308350, винесену відповідачем, про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою на підприємство накладено штраф за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме документа про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу. Однак, під час проведення перевірки органом Укртрансбезпеки допущено ряд порушень, які полягають у наступному. Так, при повторному зважуванні транспортного засобу позивача встановлено, що строєна ось важила в межах норми. Також, для визначення фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу не застосовувалась відповідна методика, оскільки така не затверджувалась у встановленому законом порядку. За відсутності методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, неможливо з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одиничну ось. Крім того, вищезазначеним транспортним засобом перевозився сипучий вантаж (шрот сонячника гранульований), який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей. Зауважує, що при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів, необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження. Крім того, під час здійснення габаритно-вагового контролю не було представлене свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП «Укрметртестстандарт» на предмет відповідності технічних характеристик вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі. Зі змісту квитанцій зважування неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане під час проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, який відсоток похибки ваг, яка максимальна вага зважування, при якій швидкості руху транспорту відбувається точне вимірювання ваги. Враховуючи викладене вважає оскаржувану постанову протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 21.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі №280/706/22; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач відзиву на позов не направив.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Від третьої особи пояснень не надходило.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Приватне підприємство «Азов Трейд Перевезення» (код ЄДРПОУ 31022857, до зміни 09.12.2021 найменування Приватне підприємство «АКЦЕНТ-М»), зареєстровано в якості юридичної особи.

16.10.2021 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт №311734.

Відповідно до висновків акту перевірки автомобіль MAN, що належить позивачу, здійснював перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів з перевищенням вагових обмежень над визначеними законодавством менше п`яти відсотків. Відповідальність за вказане порушення передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

07.12.2021 Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки стосовно суб`єкта господарювання Приватного підприємства «АКЦЕНТ-М» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №308350 за допущення порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказаною постановою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Не погодившись з даною постановою, ПП «Азов Трейд Перевезення» звернулося до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-III; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

В силу пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пунктів 3 та 4 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; - оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 18 Порядку №879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

Згідно з пунктом 20 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктами 23, 24 Порядку №879 передбачено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів передбачені пунктами 20-30 Порядку №1567.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис. (пункти 20-22 Порядку №1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 27 Порядку №1567 передбачено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Відповідно до частини 14 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі Закон №2344-III; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Укртрансбезпека та її територіальні органи наділені повноваженнями здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та наявності у перевізників, водіїв документів, передбачених законодавством.

Також, з наведеного слідує, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів або документа про внесення плати за проїзд (якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків).

При цьому допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У разі ж перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл на участь у дорожньому русі, виданий перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документ про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Слід зазначити, що обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Предметом спору у даній справі є правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 цього Закону, зокрема, документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів з перевищенням вагових обмежень над визначеними законодавством менше п`яти відсотків.

Судом з довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.10.2021 №0067365 та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.10.2021 встановлено, що за результатами вагового контролю навантаження на строєну ось транспортного засобу позивача складало 22,950 т. при нормативно допустимому 22 т.

Наведене свідчить про перевищення вагових параметрів на строєну ось на 4,31 %.

Відповідно до цих результатів вагові параметри транспортного засобу позивача перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2 %, що дає підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути, зокрема, документ про внесення плати за проїзд.

В свою чергу, непред`явлення такого документа під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Так, позивачем документ про внесення плати за проїзд не надавався (докази зворотного у справі відсутні), а отже за описаних обставин відповідач мав достатні підстави для накладення на підприємство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Посилання позивача на те, що транспортний засіб зважувався вдруге, та при повторному зважуванні навантаження на строєну ось становило нормативно допустимі параметри, суд не приймає до уваги, оскільки між першим (о 09 год. 41 хв.) та другим (о 19 год. 53 хв.) зважуванням пройшов значний час, що не виключає можливості у позивача привести вагу транспортного засобу до встановлених нормативів.

Щодо доводів позивача про відсутність методики для визначення фактичної маси та навантаження на осі транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався орган Укртрансбезпеки, суд вважає, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проведений правомірно.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасуванням постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якому була закріплена вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики у спірних правовідносинах.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №420/3371/21.

Щодо доводів позивача про неврахування того факту, що ним здійснювалось перевезення сипучого вантажу, суд звертає увагу, що пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великоваговим (великогабаритним) автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є безпідставними.

Суд вважає, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу та нерівномірний розподіл маси вантажу на осі.

Щодо не зазначення органом Укртрансбезпеки характеристик зважувального обладнання, суд зазначає, що спірну постанову від 07.12.2021 №3083508 прийнято на підставі акта від 16.10.2021 №311734. Зазначення в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом характеристик зважувального обладнання Порядком № 1567 не передбачено.

При цьому, будь-яких доказів щодо невідповідності пункту зважування вимогам до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю згідно Порядку № 879 та наказу Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування» позивач суду не надав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного у сукупності суд доходить висновку про правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.12.2021 №308350, винесеної відповідачем, та відсутність підстав для її скасування. Отже, позовні вимоги Приватного підприємства «Азов Трейд Перевезення» задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовної заяви розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Азов Трейд Перевезення» (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Богуславського, 1-А; код ЄДРПОУ 31022857) до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (69096, м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 22-А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 30.11.2022.

Суддя Ю.П. Бойченко