Рішення

від 24.11.2022 по справі 826/15961/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2022 року м. Київ № 826/15961/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Салком»

до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправною та скасування вимоги №014765-18 від 25 вересня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Салком» (далі по тексту - позивач, ТОВ ЮФ «Салком») звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, Управління), у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу №014765-18 від 25 вересня 2018 року.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що конструкція, ідентифікована відповідачем як реклама, знаходиться в місці реалізації діяльності позивачем та є інформаційною вивіскою, що розміщена у відповідності до вимог законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15961/18 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Ухвалою суду від 11 жовтня 2018 року клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволено частково, зупинено дію вимоги Управління №014765-18 від 25 вересня 2018 року, якою зобов`язано ТОВ ЮФ «Салком» демонтувати спеціальну рекламну конструкцію на фасаді будинку (будівлі), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; у задоволені решти вимог, вказаних у клопотанні відмовлено.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд адміністративної справи, своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався, доказів на спростування заявлених позивачем вимог не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ ЮФ «Салком» зареєстроване за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 12-А; відповідно до свідоцтва про право власності серії НП №010005956, виданого 11 вересня 2002 року, позивачу належить на праві колективної власності нежиле приміщення - офіс за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, будинок №12, літера А площею 1033,80 кв. м.

25 вересня 2019 року Управлінням відносно ТОВ ЮФ «Салком» винесено вимогу « 014765-18 щодо усунення порушень Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29 грудня 2003 року №2067 (із змінами і доповненнями), Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням КМР від 25 грудня 2008 року №1051/1051 (із змінами і доповненнями), та/або Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, затверджених рішенням КМР від 20 квітня 2017 року №223/2445, а також Порядку розміщення вивісок у місті Києві, затвердженого рішенням КМР від 20 квітня 2017 року №224/2446; суть порушення - самовільно встановлений РЗ (п.17.2 «Б»); у зв`язку з цим необхідно здійснити демонтаж конструкцій: Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі); примітка: №87396С від 24 вересня 2018 року. у разі невиконання цієї вимог протягом 3 днів конструкція буде демонтована КП «Київреклама» на підставі відповідного наказу Управління «Про демонтаж рекламних засобів». Термін до 28 вересня 2018 року.

Відповідно до акта обстеження від 24 вересня 2018 року за результатами обстеження Шевченківського району міста Києва за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, 12, виявлено порушення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29 грудня 2003 року №2067 (із змінами і доповненнями), Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням КМР від 25 грудня 2008 року №1051/1051 (із змінами і доповненнями), Порядку розміщення реклами в м. Києві, затверджених рішенням КМР від 29 вересня 2011 року №37/6253 (із змінами і доповненнями), Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, затверджених рішенням КМР від 20 квітня 2017 року №223/2445, Порядку розміщення вивісок у місті Києві, затверджених рішенням КМР від 20 квітня 2017 року №224/2446, а саме: розміщення спеціальної(-их) тимчасової(-их)/спеціальної(-их) конструкції(-ій) типу(-ів): Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі); суть порушення - самовільно встановлений РЗ (п.17.2 «Б»); найменування юридичної особи, якій належить - ТОВ ЮФ «Салком»; площа РЗ - 2,5 кв. м.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначаються Законом України «Про рекламу», за змістом статті 1 якого:

- реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

- зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

- рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача;

- товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об`єкти права інтелектуальної власності.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про рекламу» законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Частиною першою статті 16 вказаного Закону визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюють Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (далі по тексту - Типові правила №2067).

Відповідно до пункту 3 Типових правил №2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Приписи пунктів 45-46 Типових правил №2067 визначають, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога може бути направлена особі за умови, якщо за наслідками огляду було встановлено факт, зокрема, самовільного розміщення рекламного засобу без наявного на те дозволу. Разом з тим, обов`язковою умовою правомірності такої вимоги є те, що виявлена конструкція належить до реклами.

Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно з частиною шостою статті 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

У пункті 2 Типових правил №2067 зазначено, що вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення.

Аналогічна позиція щодо застосування наведених правових норм викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2018 року у справі №814/2539/14.

Крім того, у цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що за змістом статті 9 Закону України «Про рекламу», вивіска не є рекламою у разі розміщення на ній одного із видів інформації (зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності та ін.), а не їх сукупність.

У силу пункту 48 Типових правил №2067 вивіски чи таблички:

- повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються;

- не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків;

- не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва;

- площа поверхні не повинна перевищувати 3 м2.

Водночас, з долученого до акта обстеження від 24 вересня 2018 року фото неможливо встановити факт наявності чи відсутності встановленого рекламного засобу за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 12-а.

Як свідчить фото, долучене позивачем до матеріалів справи, на ньому зображено розміщену на будівлі конструкцію з написом «Салком».

Згідно наявної в матеріалах справи копії інвентаризаційної справи №1011 на домовласність №12 по вулиці Хрещатик м. Київ , будівля з літерою «А» по вул. Хрещатик, 12 Шевченківського району м. Києва складається з 6 та 7 поверхів. Наявне в матеріалах справи фото свідчить, що напис «Салком» міститься на 7 поверсі, тобто на поверсі, де позивачем надаються послуги в рамках здійснення його діяльності та яке належить йому на праві колективної власності.

При цьому, відповідачем не конкретизовано, які саме норми Типових правил №2067, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням КМР від 25 грудня 2008 року №1051/1051 та/або Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, затверджених рішенням КМР від 20 квітня 2017 року №223/2445, а також Порядку розміщення вивісок у місті Києві, затвердженого рішенням КМР від 20 квітня 2017 року №224/2446, порушено позивачем, а лише зазначено в оскаржуваній вимозі про їх порушення.

Водночас, суд зазначає, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Таким чином, оскільки відповідачем в оскаржуваній вимозі не вказано, які саме положення нормативних та нормативно-правових актів порушено позивачем, з урахуванням наявності ознак вивіски у спірній конструкції, виходячи з її змісту та розміщення та враховуючи відсутність в оскаржуваній вимозі переліку ознак, за якими відповідач дійшов висновку про належність спірної конструкції до категорії реклами, суд вважає, що відповідачем неправомірно направлено позивачу оскаржувану вимогу від 25 вересня 2018 року №014765-18 про демонтаж, що є підставою для визнання цієї вимоги протиправною та її скасування судом.

Суд зазначає, що у зв`язку з відсутністю в оскаржуваній вимозі та акті обстеження переліку ознак, на підставі яких відповідач дійшов висновку про належність спірної конструкції до категорії рекламних засобів, у суду відсутні підстави для дослідження усіх критеріїв на відповідність спірної конструкції ознакам рекламного засобу чи вивіски, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів встановлення таких критеріїв під час обстеження спірної конструкції.

При цьому, відповідач не навів жодних доводів в обґрунтування свого висновку, що встановлена позивачем конструкція є саме рекламним засобом, а не вивіскою, ні в акті обстеження від 24 вересня 2018 року, ні в оскаржуваній вимозі.

Водночас, суд уважає за доцільне зауважити, що питання дотримання позивачем порядку розміщення спірної конструкції, визначеного Порядком розміщення вивісок в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року №224/2446, виходить за межі цього спору, тому суд не надає оцінку його діям позивача щодо розміщення вищевказаної вивіски.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п1ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Салком» задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 вересня 2018 року №014765-18.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Салком» (код ЄДРПОУ 21556368; адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12-А) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 41348526; адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська