Рішення

від 28.11.2022 по справі 640/13387/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року м. Київ №640/13387/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УТЛ»доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеннявстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТЛ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2022 року № 14920410 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання, що за результатами податкового періоду березень, квітень 2022 року підлягає сплаті платником податку до бюджету, та становить 88 677,52 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що Законом України №2120-ІХ внесенні зміни до Податкового кодексу України, якими зокрема, звільнено від оподаткування земельні ділянки, які знаходяться на територіях, на яких ведуться бойові дії, у зв`язку з чим позивачем правомірно подано уточнюючу податкову декларацію з земельного податку, якою зменшено розмір податкового зобов`язання з березня 2022 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог з посиланням виключно на положення Податкового кодексу України без врахуванням внесених змін Законом України №2120-ІХ та враховуючи обов`язок платників податків сплачувати самостійно задекларовані податкові зобов`язання.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТЛ» перебуває на обліку в контролюючих органах. Основним видом діяльності товариства є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29).

Позивачем 22 лютого 2022 року подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий (звітний період) 2022 рік, де визначено розмір податку в сумі 44 338, 76 грн (сорок чотири тисячі триста тридцять вісім гривень 76 коп.) на місяць.

В подальшому, через збройну агресію Російської Федерації у відношенні України, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, щодо оподаткування земельних ділянок.

З огляду на внесені зміни до Податкового кодексу України, а також враховуючи той факт, що на території м. Києва та Київської області в лютому-березні 2022 року велися бойові дії, 04 квітня 2022 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий (звітний період) 2022 рік, якою зменшено податкові зобов`язання на 443 387,60 грн (чотириста сорок три тисячі триста вісімдесят сім гривень 60 коп.) та визначено податкові зобов`язання з березня 2022 року у розмірі 0,00 грн на місяць.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві 24 червня 2022 року проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ТОВ «УТЛ» за податковий (звітний період) 2022 рік.

За наслідками камеральної перевірки контролюючим органом складено Акт від 24 червня 2022 року №15007/Ж5/26-15-07-04-14-03/30400138 «Про результати камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) - Товариства з обмеженою відповідальністю «УТЛ» (податковий номер 30400138) за податковий (звітний) період рік 2022».

Відповідно до висновків, викладених в Акті від 24 червня 2022 року відповідач виявив, що сума податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб (КБК 18010600) обчислена товариством в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2022 рік реєстраційний № 99048883920 від 28 квітня 2022 року, є нижчою ніж визначено за результатами камеральної перевірки.

На підставі висновків акта контролюючий орган 26 липня 2022 року виніс податкове повідомлення-рішення №14920410 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання, що за результатами податкового періоду березень, квітень 2022 року підлягає сплаті платником податку до бюджету, та становить 88 677,52 грн, яке отримано позивачем 03 серпня 2022 року.

Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У відповідності до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Рішення Київської міської ради від 11 лютого 2016 року №ПР-8821 Товариству з обмеженою відповідальністю «УТЛ» поновлено договір оренди від 24 вересня 2022 року №72-6-00063 земельної ділянки за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92-а, у Солом`янському районі строк на 10 років.

У зв`язку з цим, позивачем 22 лютого 2022 року подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий (звітний період) 2022 рік, де визначено розмір податку в сумі 44 338, 76 грн (сорок чотири тисячі триста тридцять вісім гривень 76 коп.) на місяць.

В подальшому, через збройну агресію Російської Федерації у відношенні України, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, щодо оподаткування земельних ділянок.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до статті 274 Податкового кодексу України ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше З % від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 % від їх нормативно грошової оцінки (п. 274.1), ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п.274.2).

Як встановлено пунктом 286.1 статті. 286 Кодексу центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (надалі - ПК України) підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, починаючи з 01 березня 2022 року від оподаткування земельним податком звільняються земельні ділянки, які розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства 04 квітня 2022 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за податковий (звітний період) 2022 рік, котрою зменшено податкові зобов`язання на 443 387,60 грн (чотириста сорок три тисячі триста вісімдесят сім гривень 60 коп.) та визначено податкові зобов`язання з березня 2022 року у розмірі 0,00 грн на місяць.

Проте, при проведенні камеральної перевірки відповідачем не враховано зазначені вище положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року.

Крім того, суд звертає увагу учасників справи на той факт, що з 24 лютого 2022 року територія міста Києва та Київської області була територією на якій ведуться (велися) бойові дії.

В подальшому, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, в яких відсутнє місто Київ та Київська область, що свідчить про їх звільнення від окупантів.

В той же час, згідно положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року від оподаткування звільняються також земельні ділянки, на території яких велись бойові дії.

Оскільки на території міста Києва, де розташована ділянка позивача, велися бойові дії, що підтверджується інформацією з відкритих джерел, крім того, заступниця міністра оборони Ганна Маляр повідомила, що всю Київську область звільнили від російських окупантів лише 02 квітня 2022 року, що також свідчить про проведення бойових дій на території міста Києва та Київської області.

При цьому суд зазначає, що у положеннях Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то позитивне рішення приймається на користь платника податку.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 Податкового кодексу України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №14920410 від 26 липня 2022 року та про наявність правових підстав для його скасування.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою-другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На переконання Окружного адміністративного суду міста Києва позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідач, як суб`єкти владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТЛ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2022 року № 14920410 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання, що за результатами податкового періоду березень, квітень 2022 року підлягає сплаті платником податку до бюджету та становить 88 677,52 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТЛ» (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92-А, код ЄДРПОУ 30400138) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко