Ухвала

від 29.11.2022 по справі 463/7307/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7307/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1083/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 13 жовтня 2022 року,

з участю представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а :

цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотанняпрокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які вилученні у помешканні ОСОБА_9 , а саме: 109047 доларів США, 172145 Євро, 60 Дірхам, грошові кошти, які вилученні у помешканні ОСОБА_10 , а саме: 30522 доларів США, 100 000 гривень, 950 Євро, 12250 російських рублів, грошові кошти, які вилученні у офісних приміщеннях групи підприємств «Крокус», а саме 422810 гривень.

Своє рішенняслідчий суддямотивував тим,що є підстави вважати, що вилучені грошові кошти, можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могли зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , покликається на те, що слідчим суддею, в частині накладення арешту на грошові кошти, які вилученні у помешканні ОСОБА_10 , постановлено незаконну та необгрунтовану ухвалу. Зазначає, що під час обшуку житла ОСОБА_10 були вилучені грошові кошти, які належать її чоловіку ОСОБА_7 та зберігалися у сейфі будинку. Стверджує, що ухвалою слідчого судді від 17 серпня 2022 року не надавався дозвіл на вилучення коштів ОСОБА_7 . Вважає, що вилучені кошти не є такими, що одержані від протиправної діяльності, оскільки, кошти, які є в 100-доларових купюрах були набуті останнім в позику з метою вкладення в бізнес, однак не були в повній сумі витрачені у зв`язку з початком військових дій на території Київської області, інші кошти становлять незначну суму і є особистими заощадженнями ОСОБА_7 , про що свідчить невелика кількість різноманітних номіналів грошових коштів, в першу чергу дрібних номіналів, які разом не становлять значної суми. Стверджує, що у слідства немає жодних підстав вважати, що ОСОБА_7 замішаний у незаконній діяльності щодо якої ведеться розслідування. Акцентує увагу на те, що слідчий суддя повинен був клопотання прокурора повернути останньому, так як таке подано з порушенням правил підсудності та з порушенням ч.5 ст. 171 КПК України, оскільки таке подано прокурором після спливу 48 годин після вилучення майна.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти, які були вилучені в помешкані ОСОБА_10 , а саме: 30522 доларів США, 100 000 гривень, 950 Євро, 12250 російських рублів. Відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту в цій частині.

У запереченнях на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , прокурор ОСОБА_8 вважає що така є необгрунтованою, так як адвокат не надав жодних підтверджуючих документів щодо законності походження зазначених в апеляційній скарзі коштів та належності їх ОСОБА_7 . Зазначає, що вилучені кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №620210000000000499 від 07 червня 2021 року.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 13 жовтня 2022 року, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім того прокурор просить здійснювати судовий розгляд без його участі як особисто, так і в режимі відеоконференції через технічні причини та постійні повітряні тривоги. а тому неявка останнього у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_6 про задоволення апеляційної скарги, обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить довисновку, що така задоволенню непідлягає,з наступнихпідстав.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021000000000499 від 07 червня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України, що перебуває у провадженні слідчих другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.

Під час здійснення досудового розслідування 06 вересня 2022 року на підставі ухвал Личаківського районного суду міста Львова проведено обшуки за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання ОСОБА_9 ), за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання ОСОБА_10 ) та за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1а (офісні та складські приміщення, які використовується групою підприємств «Крокус»).

За результатами проведених обшуків виявлено та вилучено грошові кошти, зокрема у помешканні ОСОБА_10 вилучено грошові кошти в розмірі 30522 доларів США, 100 000 гривень, 950 Євро, 12250 російських рублів.

Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 від 06 жовтня 2022 року, грошові кошти визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

Прокурор другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за№ 62021000000000499 від 07 червня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України, зокрема і на вищезазначені грошові кошти.

В клопотанні, яке задоволено слідчим суддею, прокурор покликався на те, що службові особи Львівського управління Офісу ВПП ДФС України, Державної податкової служби України та їх структурних підрозділів зловживають службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для фізичних та юридичних осіб в результаті чого держаний бюджет України недоотримує обов`язкові податкові платежі в особливо великих розмірах, що спричиняє тяжкі наслідки.

При цьому, прокурор зазначив, що для підприємств, які залучені до злочинної діяльності тариф отримання неправомірної вигоди службовими особами ДПС України становить від 0,5 до 2% від загального обороту підприємства. Організатори центрів з незаконної мінімізації податкового навантаження шукають шляхи для узгодження своїх підприємств в органах ДПС України. Здійснюючи безперешкодну реєстрацію податкових накладних,

організатори центрів мінімізації проводять безтоварні операції та підміну номенклатури товарів чим завдають збитки державі.

На даний час органом досудового розслідування за наслідками проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що вилучені грошові кошти мають значення для кримінального провадження, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються, під час кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до частини 3 вказаної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до частини 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи наведені обставини а також те, що вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були правові підстави для накладення арешту на зазначене майно.

Відтак,колегія суддіввважає,що накладенняарешту на грошові кошти, які були вилучені, зокрема, в помешканні ОСОБА_10 , а саме: 30522 доларів США, 100 000 гривень, 950 Євро, 12250 російських рублів, виходячи із обставин викладених у клопотанні прокурора, слідчий суддя дійшов до вірного висновку про задоволення клопотання і наклав арешт на вказане майно, так як є підстави вважати що вищезазначені кошти можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, були об`єктом кримінально протиправних дій, та набуті кримінально протиправним шляхом.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що клопотання слідчому судді подано з порушенням КПК України, оскільки клопотання про арешт майна подано відповідно до вимог ст. 171 КПК України.

Що стосується доводів адвоката ОСОБА_6 про порушення правил підсудності, як підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Частиною 6 статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 цього Кодексу, тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.

22 березня 2018 року законом № 2367-VІІІ було внесено відповідні зміни до КПК України, які є чинними станом і на теперішній час. Цим законом реєстрацію органу досудового розслідування як юридичної особи, як критерій визначення територіальної юрисдикції судів було вилучено. Натомість було встановлено (повернуто) критерій - саме місцезнаходження органу досудового розслідування.

Отже, відповідно до чинної редакції вказаної норми територіальна юрисдикція суду визначається територією, в межах якої знаходиться орган досудового розслідування, незалежного від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування, як юридичної особи.

У відповідності до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Згідно з ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і судове слідство) є, окрім інших, слідчі підрозділи органів Державного бюро розслідувань.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 9 Закону України «Про державне бюро розслідувань» систему ДБР складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи.

Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб слідчих цих органів досудового розслідування, а відповідні державні установи слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

З 01 березня 2021 року у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань почали діяти слідчі підрозділи (відділи), які розташовані у всіх областях України.

Органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є Головне слідче управління Державного бюро розслідувань.

У складі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань зокрема, діють перший та другий відділи Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, а також перший відділ Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями.

Наказами Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_12 від 01.03.2022 № 120-дск. від 04.03.2022 № 121 дск та від 15.03.2022 № 124 дск у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану місцем здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях вказаними відділами визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, яке знаходиться в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова та Львівського апеляційного суду.

При цьому в силу загальної засади кримінального провадження - законність, що регламентована ст. 9 КПК України, - суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Розгляд справи саме судом, встановленим законом, є складовою права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, можна зробити висновок, що клопотання в порядку ст. 184 КПК України необхідно подавати до місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування.

Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 підставно звернувся із клопотанням у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021000000000499 до Личаківського районного суду м. Львова.

Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 .

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 13 жовтня 2022 року в частині накладення арешту на грошові кошти, які були вилучені в помешкані ОСОБА_10 , а саме: 30522 доларів США, 100 000 гривень, 950 Євро, 12250 російських рублів - без зміни.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4