Рішення

від 03.11.2022 по справі 752/9117/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9117/21

Провадження № 2/752/2327/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.11.2022 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого - судді Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозовнішнаука», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків нікчемного правочину,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозовнішнаука», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків нікчемного правочину.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 12.11.2018 на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ВТБ Банк» в межах гарантованої суми відшкодування, було перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ «Агрозовнішнаука» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ Банк» в розмірі 50000,00 грн., з призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога засновнику ОСОБА_1 ». На виконання своїх обов`язків, передбачених ст.. 38 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважено особою було створено Комісію з перевірки документів, пов`язаних з укладенням АТ «ВТБ Банк» протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставини зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб АТ «ВТБ Банк». Зокрема, перерахування коштів з рахунку ТОВ «Агрозовнішнаука» на рахунок ОСОБА_1 , відкриті АТ «ВТБ Банк», породжувало для АТ «ВТБ Банк» виникнення зобов`язання з повернення у позачерговому порядку коштів, які перебували на поточному рахунку ТОВ «Агрозовнішнаука», оскільки ОСОБА_1 , взяв на себе зобов`язання повернути кошти на користь ТОВ «Агрозовнішнаука», отримані як поворотна фінансова допомога.

Враховуючи викладене, позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за рахунком ОСОБА_1 відкритим в АТ «ВТБ Банк», шляхом повернення з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Агрозовнішнаука» грошових коштів в розмірі 50000,00 грн., які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ВТБ Банк» з поточного рахунку ТОВ «Агрозовнішнаука» № НОМЕР_2 в АТ «ВТБ Банк»; стягнути з відповідачів судовий збір.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2021, відкрито провадження у справі та призначено справу до в підготовче засідання.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач-1 - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник відповідача-1 надав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозовнішнаука» в судове засідання не з`явилось, про дату час та місце розгляду справи повідомлялось у встановленому законом порядку, заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутність до суду не надходили, свого представника не направили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Представник третьої особи надав заяву, в якій просив забезпечити участь представника АТ «ВТБ Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з безпосереднього виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку в судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.10.2022 у задоволенні клопотання представника фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ «ВТБ Банк» з ринку Кустової Тетяни Вікторівни, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозовнішнаука», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків нікчемного правочину - відмовлено.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що з інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, рішенням правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку. Розпочато процедуру виведення банку з ринку.

Рішенням Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року № 849-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку - Шевченку О.В.

Рішенням дирекції Фонду № 2706 від 24 жовтня 2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора на Стрюкову І.О . Рішенням виконавчої дирекції від 17.11.2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб.

Згідно виписки по особовим рахункам за 12 листопада 2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ВТБ Банк» в межах гарантованоъ суми выдшкодування, було перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ «Агрозовнішнаука» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ Банк» в розмірі 50000,00 грн. Призначення платежу «Поворотна фінансова допомога засновнику ОСОБА_1 », що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно повідомлення про нікчемність правочину від 31 травня 2019 року адресованого ТОВ «Агрозовнішнаука» та ОСОБА_1 , уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко О.В. повідомляє про нікчемність транзакції (операції) від 12 листопада 2018 року, відповідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для застосування наслідків нікчемного правочину, транзакції по рахункам проведеним 12 листопада 2018 року між відповідачами на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у вигляді повернення грошових коштів на рахунок ТОВ «Агрозовнішнаука» в попередній стан.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Суд не може погодитися із твердженням позивача, щодо визнання нікчемним правочину у вигляді транзакції по перерахунку грошових коштів з рахунку ТОВ «Агрозовнішнаука» на рахунок ОСОБА_3 , які були відкриті в АТ«ВТБ Банк», з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Отже, за своєю правовою природою перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином в розумінні вищезазначених правових норм, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними.

Проведення банківських операцій є результатом правочинів, тобто цивільно-правових угод, які в цьому випадку позивачем не оспорюються та є дійсними в силу правової презумпції, закріпленої у статті 204 ЦК України.

Правовий висновок відносно того, що банківська операція з перерахування грошових коштів не є правочином, а тому не може бути визнана недійсною (нікчемною), висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, провадження № 14-209цс18, які згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Такий правочин не створює ніяких юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України). Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, представник позивача, як на правову підставу нікчемності проведеної транзакції, для застосування наслідків її нікчемності посилався на положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, згідно положення зазначених вимог законодавства правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, серед іншого, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38).

Однак, згідно досліджених матеріалів справи, жодної угоди між банком та відповідачами укладено не було. Транзакція перерахування коштів відбулась на виконання договору поворотної фінансової допомоги, укладеного між відповідачами, отже не може бути визнана нікчемною на підставі даних норм діючого законодавства, тому що не розповсюджує свою дію на правовідносини між господарюючими суб`єктами та їх працівниками.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду рішення уповноваженої особи на підставі якого затверджено висновки комісії про визнання нікчемними даної транзакції з метою дослідження відповідності її статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що дії Фонду по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку.

Проте, Наказ уповноваженої особи № 92/1-од від 30 травня 2019 року яким затверджено результати перевірки, на який посилається в позовній заяві позивач, суду не надано. А з огляду на дату його прийняття, та з урахуванням дати з якої розпочато процедуру ліквідації з 19 грудня 2018 року суд приходить до висновку, що проведена перевірка з метою виявлення нікчемних правочинів в період процедури ліквідації не відповідає нормам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 18 жовтня 2019 року у справі № 826/17410/16 (адміністративне провадження № К/9901/47192/18), від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16 (адміністративне провадження № К/9901/48533/18), що на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосовується до спірних правовідносин.

На підставі досліджених доказів суд прийшов до висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, тому в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозовнішнаука», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків нікчемного правочину, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» Стрюкової І.О. до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозовнішнаука», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків нікчемного правочину- відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.Ю. Мазур