Рішення

від 25.11.2022 по справі 314/8075/16-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/8075/16-ц

Провадження № 2/314/6/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2022 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

прокурора Лобач О.Л.,

представника Петро-Михайлівського сільської

ради Сашкова М.В.,

представника відповідача, третіх осіб ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/8075/16-ц за позовом Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Держави в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності та витребування земельних ділянок.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Відповідачем зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077, що розташовані по АДРЕСА_1 . Площа кожної земельної ділянки дорівнює 0,25 га. Цільове призначення земельних ділянок - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва.

Підставою виникнення права власності на вказані земельні ділянки стали договори купівлі-продажу, укладені з громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075, вартістю 18 тис. гривень, на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015, укладеного з ОСОБА_4 ; земельна ділянка з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076, вартістю 18 тис. гривень, на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015, укладеного з ОСОБА_5 ; земельна ділянка з кадастровим номером 2321581300:08:001:0077, вартістю 18 тис. гривень, на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015, укладеного з ОСОБА_3 .

Разом з тим, продавці спірних земельних ділянок отримали їх на підставі заочного рішення Вільнянського районного суду від 24.03.2015 по справі №314/920/15-ц за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 до ТОВ «Щира земля», що ухвалою Вільнянського районного суду від 09.06.2015 скасовано. У подальшому вказаний позов залишено без розгляду ухвалою Вільнянського районного суду від 28.10.2015.

Таким чином, як зазначає прокурор, підстава набуття права власності на земельні ділянки відпала, крім того, спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду.

Вказане підтверджується постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014, якою визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської сільської ради № 6 від 05.09.2008 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 ».

Зокрема підставою для скасування вказаного рішення органу місцевого самоврядування стало порушення вимог ст. 60 ЗК України.

Спірні земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 . Виходячи з цього, власником вказаних земель в силу Закону є територіальна громада в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Враховуючи, що початковою підставою набуття права власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на земельні ділянки було рішення суду, фактичний власник землі - територіальна громада в особі Дніпровської сільської ради не здійснила своє волевиявлення, тому відповідно спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності поза волею власника. Тим більше сільська рада не могла передати вказане майно, оскільки це прямо заборонено Законом.

Таким чином, прокурор вважає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077, в силу ст. 388 ЦК України, підлягають витребуванню від добросовісного набувача - ОСОБА_2 на користь їх власника - територіальної громади в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, оскільки вибули поза волею власника.

В обґрунтування звернення прокурора з вказаною позовною заявою зазначає, що органом місцевого самоврядування, на який покладено обов`язки щодо розпорядження землями вищезазначеної категорії, жодні заходи з метою поновлення порушених інтересів територіальної громади не вживались, позови про витребування спірних земельних ділянок не пред`являлись.

Вказане є порушенням інтересів держави та надає право керівнику Токмацької місцевої прокуратури звернутись до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи викладене, керівник Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області звертається в інтересах Держави в особі Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності та витребування земельних ділянок.

У відзиві на позовну заяву та поясненнях третіх осіб, що аналогічні за змістом, представник відповідача та третіх осіб ОСОБА_6 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з наступним.

Між третіми особами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 15.06.2015 укладено та нотаріально завірено три договори купівлі-продажу земельних ділянок, вищезазначені Договори зареєстровані в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, які в свою чергу є чинними, ніким не скасовані та не оскаржені.

Проте, як зазначає представник, право власності у третіх осіб на земельні ділянки площами 0,25 га з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076, 2321581300:08:001:0077 виникло набагато раніше - 24.06.2011, тобто майже 8 років тому і не тільки на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015, за яким було фактично проведено тільки реєстрацію права власності, хоча на той момент власність у третіх осіб вже існувала майже 4 роки.

Відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 15.06.2015, що підтверджується також й умовами договорів, посвідчених нотаріально. Про відсутність арешту, заборон та інших перешкод на земельну ділянку зазначено у п. 4 Договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 15.06.2015.

Представник зазначає, що, посилаючись на скасоване рішення Вільнянського районного суду, прокурор зазначає про вибуття земельних ділянок з володіння територіальної громади Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області відбулося не з її волі, але це не так.

Оскільки рішенням Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 24.06.2011 № 17 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд та передачу їх у власність громадянам за адресою АДРЕСА_1 , яке з 2011 року до часу подання відзиву (2019 рік), тобто за спливом майже 8 років, жодним рішенням державного органу чи суду не скасоване, не відмінене, не визнане недійсним і є чинним.

Тобто Дніпровська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, приймаючи рішення від 24.06.2011 № 17 висловилась доволі однозначно щодо наявності її волі на вибуття цієї земельної ділянки з її власності.

Аналізуючи зазначене, представник вважає, що підстава для застосування ст. 388 ЦК України, про яку зазначено в позовній заяві, вибуття майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом, відсутня взагалі.

Так, ст. 388 ЦК України встановлені виключні чіткі підстави для можливості витребування майна від добросовісного набувача, які не підлягають розширеному тлумаченню. Відповідачем зазначено про відсутність у цій справі підстав, наявних у ст. 388 ЦК України, для витребування земельних ділянок від добросовісного набувача - відповідача по справі.

Оскільки територіальна громада Дніпровська сільська рада Вільнянського району Запорізької області з такими вимогами до третіх осіб та відповідача з 2011 по теперішній час, 2019 рік із з самостійними вимогами не зверталась і таке право у неї, на думку представника, при чинності рішення № 17 від 24.06.2011, взагалі відсутнє.

Крім того, вважає, що прокурор пропустив строк позовної давності для подачі позову в інтересах Дніпровської сільської ради, оскільки сільська рада знала про факт затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, оскільки сама приймала це рішення на черговій сесії в 2011 році.

Оскільки керівник Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області виступає в інтересах Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка в свою чергу знала про всі вищевикладені обставини і про факт відчуження земельної ділянки ще влітку 2011 року, то представнику позивача, на думку представника відповідача та третіх осіб, слід відмовити в задоволенні позовних вимог як з вищезазначених підстав, так і через пропуск строку позовної давності, тому що до суду було подано позов прокурором тільки через п`ять з половиною років в грудні 2016 року.

У відповіді на відзив керівник Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області вважає доводи відповідача у своєму відзиві та доводи третіх осіб у письмових поясненнях безпідставними, виходячи з наступного.

За ст. 125 ЗК України (редакція якої є незмінною з 2009 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Проте, державна реєстрація права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 17 від 24.06.2011 не здійснювалась та не могла бути здійснена.

Оскільки, як зазначає прокурор, рішенням Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 35 від 28.02.2012 призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району від 24.06.2011 № 17 до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж річки Дніпро по вулиці Садовій села Орлівське.

Вказане рішення винесено за результатами розгляду протесту Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 на рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 17 від 24.06.2011.

Про прийняття вказаного рішення інформовано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Прокурор також відзначає, що копії державних актів, доданих до відзиву, на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не пройшли державну реєстрацію, а тому не мають статусу правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі за № 314/955/13-а задоволено адміністративний позов Запорізького міжрайонного екологічного прокурора до Дніпровської сільської ради Вільнянського району та скасовано рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 6 від 05.09.2008 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 ».

Вказане підтверджує, що питання законності виділення спірних земельних ділянок є давнім, та про нього добре відомо третім особам по справі.

Таким чином, ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_4 не набули права власності на спірні земельні ділянки, а дія рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 17 від 24.06.2011 зупинена власним же рішенням, що підтверджує відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу вказаних земельних ділянок у власність.

Саме тому ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись до Вільнянського районного суду з позовом про визнання права власності на спірні земельні ділянки (справа № 314/920/15-ц).

Та тільки лише на підставі заочного рішення Вільнянського районного суду від 24.03.2015 у справі № 314/920/15-ц, яке у подальшому було скасоване, було внесено запис про державну реєстрацію права власності вищевказаних осіб на спірні земельні ділянки, незважаючи на те, що право власності у законний спосіб ними так й не набуто.

З огляду на викладене, прокурор просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представником третіх осіб надано до суду доповнення до пояснень, відповідно до яких зазначає, що рішенням сесії № 6 від 05.09.2008 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яке було прийнято на тридцять першій сесії п`ятого скликання Дніпровською сільською радою Вільнянського району Запорізької області було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового буднику та господарських будівель громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в подальшому рішеннями сесії № 8, №9 та № 10 було продовжено термін виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність вищезазначеним громадянам.

Рішенням № 17 від 24.06.2011 восьмої чергової сесії шостого скликання Дніпровською сільською радою Вільнянського району Запорізької області було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд та передачу їх» у власність громадянам за адресою: АДРЕСА_1 , тобто сільська рада добровільно передала земельні ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Наявність постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 по справі № 314/955/13-а про скасування рішення № 6 від 05.09.2008 по ОСОБА_3 за відсутності доказів скасування вищезазначених рішень, відповідно до вимог чинного законодавства, на думку представника, не є беззаперечним доказом відсутності волевиявлення позивача (Дніпровської сільської ради) на відчуження земельних ділянок, та за відсутності якого можливе застосування положень ст. 388 ЦК України.

Представник наголошує, що всі зазначені рішення чинні і з огляду на той факт, що Дніпровська сільська рада Вільнянського району Запорізької області ще з 2008 року по 2012 рік свідомо, без будь-якого тиску чи впливу вчиняла дії, які направлені на передачу у приватну власність вищезазначених земельних ділянок саме даним громадянам.

З огляду на що, представник просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У ході судового розгляду судом залучено в якості правонаступника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області - Запорізьку окружну прокуратуру Запорізької області, та в якості правонаступника Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області - Петро-Михайлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області.

У судовому засіданні прокурор просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача та третіх осіб просив відмовити у задоволенні позову, підтримав раніше наданий відзив на позовну заяву, пояснення та додаткові пояснення.

Представник Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Сашков М.В. у судовому засіданні просив суд задовольнити позов в частині витребування земельних ділянок, у задоволенні позовних вимоги в частині визнання права власності відмовити.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням тридцять першої сесії п`ятого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 6 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням тридцять першої сесії п`ятого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 7 надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням тридцять першої сесії п`ятого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 05.09.2008 № 8 надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на замовлення Дніпровської сільської ради Вільнянського району на підставі договору від 23.11.2009 № 536 виготовлено проект землеустрою щодо встановлення розмірів та меж водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж річки Дніпро в АДРЕСА_1 .

Рішенням восьмої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 24.06.2011 № 17 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Передано у власність громадянам земельні ділянки із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до додатку № 4 до рішення № 17 сесії Дніпровської сільської ради від 24.06.2011, до списку громадян, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , включені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , адреси земельних ділянок, 0,25 га кожна: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , відповідно.

На підставі рішення Дніпровської сільської ради від 24.06.2011 № 17 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №657446 б/д на ім`я ОСОБА_4 , Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №657447 б/д на ім`я ОСОБА_5 , Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №657448 б/д на ім`я ОСОБА_7 .

Запорізьким міжрайонним екологічним прокурором до ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» подано протест від 27.06.2012 № 60-1198вих-12 на приведення у відповідність до вимог Закону України «Про землеустрій» розброленого вказаним підприємством проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги вздовж р. Дніпро по вул. Садовій в с. Орлівське Дніпровської сільської ради у зв`язку з тим, що вказаний проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам земельного та водоохоронного законодавства та підлягає приведенню у відповідність до вимог, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».

Рішенням чотирнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 24 відхилено протест Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 № 60-193/8вих-12 на рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 6 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_8 » в АДРЕСА_3 .

Призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 №6 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_8 » в АДРЕСА_3 , до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж АДРЕСА_1 .

Рішенням чотирнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 25 відхилено протест Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 № 60-193/9вих-12 на рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 7 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 » в АДРЕСА_3 .

Призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 №7 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 » в АДРЕСА_3 , до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж АДРЕСА_1 .

Рішенням чотирнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 26 відхилено протест Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 № 60-193/12вих-12 на рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 8 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 » в АДРЕСА_3 .

Призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 8 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 » в АДРЕСА_3 , до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж АДРЕСА_1 .

Рішенням чотирнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 28.02.2012 № 35 відхилено протест Запорізької міжрайонної екологічної прокуратури від 14.02.2012 № 60-193/29вих-12 на рішення Дніпровської сільської ради від 24.06.2011 № 17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд та передачу їх у власність громадянам за адресою: АДРЕСА_1 » громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Призупинено дію рішення Дніпровської сільської ради від 24.06.2011 № 17 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будівель та споруд та передачу їх у власність громадянам за адресою: АДРЕСА_1 » громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до затвердження проекту встановлення меж водоохоронної зони та прибережної смуги вздовж р. Дніпро по АДРЕСА_3 .

Рішенням сімнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 26.09.2012 №10 затверджено Проект землеустрою щодо встановлення розмірів та меж водоохоронної зони і прибережної смуги вздовж р. Дніпро в АДРЕСА_1 .

Рішенням сімнадцятої чергової сесії шостого скликання Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 26.09.2012 №11 відхилено питання щодо внесення змін до рішень Дніпровської сільської ради від 28.02.2012 № № 24-26, 35 для додаткового вивчення даного питання.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в адміністративній справі № 314/955/13-а №/п ЗП/808/15/14 визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 №6 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 ».

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у цивільній справі №314/920/15-ц №/п 2/314/466/2015 визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:08:001:0075, площа земельної ділянки 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:08:001:0077, площа земельної ділянки 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:08:001:0076, площа земельної ділянки 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2015 залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2014 в адміністративній справі № 314/955/13-а №/п ЗП/808/15/14.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.06.2015 у цивільній справі №314/920/15-ц №/п 2-п/314/30/2015 скасовано заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у цивільній справі №314/920/15-ц №/п 2/314/466/2015, яким визнано за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077 відповідно, справу призначено до розгляду.

Водночас ОСОБА_4 передано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075 передано у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстровано в реєстрі за № 418.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076 ОСОБА_5 передано у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстровано в реєстрі за № 420.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0077 ОСОБА_3 передано у власність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., зареєстровано в реєстрі за № 551.

Підставою належності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 земельних ділянок з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 та 2321581300:08:001:0077 відповідно у договорах купівлі-продажу від 15.06.2015 та 31.07.2015 зазначено заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у цивільній справі №314/920/15-ц №/п 2/314/466/2015.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.10.2015 у цивільній справі №314/920/15-ц №/п 2/314/866/2015 позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 залишено без розгляду.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075 загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015 № 418, державна рестрація проведена 15.06.2015.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076 загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2015 № 420, державна рестрація проведена 15.06.2015.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0077 загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2015 № 551, державна реєстрація проведена 31.07.2015.

Відповідно до положень ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом п. б) ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування.

Як зазначалось в обґрунтування позовних вимог у заочному рішенні Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у цивільній справі №314/920/15-ц №/п2/314/466/2015, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 набули право власності на спірні земельні ділянки шляхом безоплатної їх передачі сільською радою із земель комунальної власності відповідно до п. б) ст. 12 та п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України, у редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Проте рішення Дніпровської сільської ради від 05.09.2008 № 6, яким фактично надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 по справі скасовано Запорізькою міжрайонною екологічною прокуратурою у 2014 році у судовому порядку, на час розгляду справи по суті постанова Запорізького окружного адміністративного суду не скасована та набула законної сили.

Запорізьким окружним адміністративним судом встановлено, що Проект встановлення меж водоохоронної зони і прибережної смуги затверджено Дніпровською сільською радою лише у березні 2010 року вже з урахуванням наявних рішень про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок третім особам по справі. На час прийняття рішення сільською радою від 05.09.2008 № 6 межі водоохоронної зони та прибережної смуги встановлені не були. Тому сільська рада при прийнятті рішень повинна була користуватись вимогами, встановленими статтею 60 ЗК України.

Частинами 1, 2 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б)для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Аналогічні нормативи містяться й у ч. ч. 1, 2 ст. 88 Водного кодексу України, й у додатку № 13 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Частиною 3 ст. 83 ЗК України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, й зокрема у справі №504/2864/13, звертала увагу на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього Кодексу.

Аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 80), від 22.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (п. 70), від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц.

Отже, з аналізу вищезазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що землі під водними об`єктами, а також прибережні захисні смути вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян аргіогі, оскільки імперативно обмежені у цивільному обороті та на них поширюється окремий, чітко визначений законодавством порядок і способи використання.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене законом (ст. 88 Водного кодексу України), а тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність останньої, оскільки її розміри встановлені законом (дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 469/1393/16-ц, Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14 та від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 469/1393/16-ц зазначено, що системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки, за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу. Відповідна позиція також неодноразово відображена у постановах Верховного Суду України (зокрема, від 21.05.2014 у справі № 6-14цсі4, від 03.11.2015 у справі №810/2041/14) та Великої Палати Верховного Суду (зокрема, від 15.05.2019 у справі № 372/2180/15, від 30.01.2019 № 357/9328/15 та ін.).

Запорізьким окружним адміністративним судом також встановлено, що відстань від запитуваних до відведених ділянок до урізу річки Дніпро становить орієнтовно від 28 до 80 метрів, тобто відповідно до вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України, вони знаходяться в межах нормативної прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Крім того, слід зауважити, що законодавством України не передбачено можливість надання у власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків із земель водного фонду.

Враховуючи викладене, вбачається, що на теперішній час скасоване одне з рішень органу місцевого самоврядування, яким надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельних ділянок комунальної власності, внаслідок подальшого затвердження якого сформовано всі три спірні земельні ділянки, більш того останні й не могли, й не можуть відповідно до норм законодавства України перебувати у приватній власності громадян, оскільки відносяться до земель водного фонду, а отже мають обмежений режим використання.

Вказане свідчить про те, що треті особи по справі не були законними володільцями спірних земельних ділянок, а тому не мали законних підстав на розпорядження ними.

Проте в подальшому третіми особами по справі у судовому порядку визнано за собою право власності на спірні земельні ділянки, проведено державну реєстрацію та фактично здійснено розпорядження землями на користь відповідача шляхом укладення договорів купівлі-продажу.

На теперішній час заочне рішення, яким за відповідачами визнано право власності на спірні земельні ділянки скасовано, за результатами розгляду позов залишено без розгляду.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди повинні враховувати положення частини другої статті 328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 464/12197/14-ц.

У цій справі факт неправомірності набуття майна - земельної ділянки з кадастровим номером 2321581300:08:001:0077 встановлено судовим рішенням.

Враховуючи, що Проект встановлення меж водоохоронної зони і прибережної смуги затверджений Дніпровською сільською радою у 2010 році та виділення земельних ділянок з кадастровими номерами 2321581300:08:001:0075, 2321581300:08:001:0076 проводилось у 2008 році також без дотримання вимог ст.60 ЗК України, що фактично також є незаконним.

Згідно зі ст.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України,якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з ч. 1 ст.396ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№ 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №488/3319/14-ц (провадження № 61-3836св21) вказано, що на віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). З огляду на положення статті 261 ЦК України суд повинен з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави з вищезазначеним позовом. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважним органам стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Вказана позиція узгоджується із висновками висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 30 травня 2018 року у справі №359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18); від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18); від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18); від 20 листопада 2018 року у справі №372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18), а також Верховним Судом у Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 369/16418/18 (провадження № 61-6364св20).

Суд приймає доводи прокурора щодо того, що Дніпровська сільська рада не могла знати про вибуття з її власності спірних земельних ділянок, оскільки у судовому порядку скасовано рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 6 від 05.09.2008 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 ».

Таким чином, ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_4 не набули права власності на спірні земельні ділянки, а дія рішення Дніпровської сільської ради Вільнянського району № 17 від 24.06.2011 зупинена власним же рішенням, що підтверджує відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу вказаних земельних ділянок у власність.

Установивши у справі, що розглядається, відсутність доказів того, що Дніпровська сільська рада з наявних у них відомостей могла знати про вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності на підставі заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі №314/920/15-ц (№/п 2/314/466/2015), а Токмацька місцева прокуратура Запорізької області та Дніпровська сільська рада дізнались про незаконне заволодіння земельними ділянками лише після скасування вказаного заочного рішення суду та залишення позову без розгляду, а державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки відбулась у квітні 2015 року. Ця обставина свідчить про те, що у квітні 2015 року розпочався перебіг трирічного строку позовної давності, з цим позовом прокурор звернувся у грудні 2016 року, ця обставина свідчить про те, що він не пропустив строк позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) вказано, що згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (частина перша та друга статті 11, частини перша третя статті 10ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що під час розгляду цієї справи кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки, що не позбавляє кінцевого набувача права заявити такий позов у разі ініціювання повернення земельної ділянки власникові. Навіть у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжна набувачка до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

Так, право витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь третіх осіб та в подальшому на користь відповідача передбачуване у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними та чіткими. Звернення прокурора з вимогою про витребування земельних ділянок із володіння відповідача спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - розпорядження землями комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Втручання держави у право мирного володіння майном мало нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними; витребування спірних земельних ділянок переслідувало легітимну мету згідно із загальними інтересами розпорядження землями комунальної власності. Справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами не порушений, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням цих ділянок згідно із загальними інтересами; кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельних ділянок.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині витребування спірних земельних ділянок з володіння останнього власника.

Водночас, у задоволені позовних вимог в частині визнання права власності на спірні земельні ділянки слід відмовити у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту порушеного права власника земельних ділянок.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Токмацькою місцевою прокуратурою Запорізької області заявлено 6 позовних вимог майнового характеру та сплачено 8268 грн (6 х 1378 грн).

Враховуючи, що судом задоволено три вимоги про витребування земельних ділянок, стягненню з відповідача на користь Запорізької обласної прокуратури підлягає судовий збір у розмірі 4134 грн (3 х 1378 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 12, 59-61, 78, 81, 83, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 88 Водного кодексу України, ст. 263 ЦПК України, ст. ст. 261, 267, 328, 330, 387, 388, 396 ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», суд

УХВАЛИВ:

Позов Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності та витребування земельних ділянок задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь територіальної громади в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Миру, 70, с. Петро-Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70015, ЄДРПОУ 04353296) земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0075, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь територіальної громади в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Миру, 70, с. Петро-Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70015, ЄДРПОУ 04353296) земельну ділянку з кадастровим номером 2321581300:08:001:0076, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) на користь територіальної громади в особі Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Миру, 70, с. Петро-Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70015, ЄДРПОУ 04353296) земельну ділянку за кадастровим номером 2321581300:08:001:0077, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2016 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, в розмірі 4134 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подасться протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій стати 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 25.11.2022.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

25.11.2022