Постанова

від 29.11.2022 по справі 127/31314/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/31314/21

Провадження № 22-ц/801/1976/2022

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 рокуСправа № 127/31314/21м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсуд ускладі:головуючогосудді СалаТ.Б.,суддів:Шемети Т.М.,Якименко М.М.,секретар ЛуцишинО.П.,розглянувши увідкритомусудовомузасіданні апеляційнускаргуСлужби автомобільнихдоріг уВінницькій областівід 15вересня2022року,ухваленесуддеюРоманюк Л.Ф.вм.Вінниці,повнерішенняскладено 26вересня2022року,вцивільнійсправізапозовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

встановив:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Жебелева І.І. від 01.11.2021 № 296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 01 листопада 2021 року виконуючим обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Жебелевим І.І. видано цей наказ, яким оголошено йому догану за порушення трудової дисципліни, а саме за відсутність на робочому місці більше 3-х годин. Підставою вказаного наказу були акти про відсутність на робочому місці від 20.10.2021 та від 21.10.2021.

01.11.2021 о 09:30 год. на робочу адресу його електронної пошти надійшло письмове доручення в.о. начальника Служби Жебелева І.І. від 01.11.2021 № 2726 про надання письмових пояснень до 10 год. 00 хв. 01.11.2021 щодо відсутності на робочому місці та відсутності телефонного зв`язку - 20.10.2021 та 21.10.2021.

01.11.2021 о 09:56 год. ним подані письмові пояснення, в яких він повідомив, що 20.10.2021 перебував на роботі, перебував на телефонному зв`язку, а з 21.10.2021 перебував на лікуванні (стаціонарному). В цей же день о 15:02 год. йому було вручено оскаржуваний наказ. Проте, зазначені упідставах наказуакти йомуне надали.

03.11.2021 на його запит йому видали тільки копії актів від 20.10.2021 та 21.10.2021 про відсутність працівника на робочому місці, копію корегованого табелю обліку робочого часу за жовтень 2021 року. Повідомили, що інших документів не складали і в особовій справі такі відсутні.

Позивач вказує, що акти про відсутність працівника підписуються працівниками підприємства, тому голова первинної профспілкової організації Служби не має права складати та підписувати акти. Також в актах про відсутність працівника на робочому місці не зазначено робоче місце ОСОБА_1 , тому не можливо встановити за яким саме робочим місцем зафіксовано його відсутність. Окрім того, не зафіксовано його відсутність на підприємстві (організації) в цілому або за місцем дистанційної роботи.

Служба автомобільних доріг у Вінницькій області є безпосереднім місцем роботи ОСОБА_1 , але посада уповноваженого за характером роботи не передбачає визначення індивідуального місця розташування та наказом не закріплене робоче місце в Службі. Не закріплено і не виділено таке робоче місце і під час прийому на роботу. Тимчасово документи і комп`ютерну техніку розмістили у кабінеті начальника адміністративно-господарського відділу на першому поверсі будівлі по АДРЕСА_1 .

Приміщення Служби розташовані на території майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , а також в будівлі ДП «Вінницький облавтодор» за адресою: АДРЕСА_2 . Виходячи з встановлених посадовою інструкцією прав та обов`язків йому приходилось на протязі робочого дня перебувати у різних приміщеннях Служби, що розміщені як на території Служби, так і за її межами, в інших установах, організаціях та підприємствах.

Окрім того, згідно наказу Служби автомобільних доріг у Вінницькій області від 01.07.2021 № 185 запроваджено з 01 липня 2021 року дистанційну роботу в режимі реального часу через Інтернет на дому працівникам, в тому числі і для ОСОБА_1 .

Згідно змін до наказу № 185, дистанційну роботу запроваджено по 31 грудня 2021 року. Будь-яких розпорядчих документів про скасування дистанційної роботи або внесення змін до вказаних наказів до відома ОСОБА_1 не доводили.

Також, 20.10.2021 він мав зустріч з особою, яка здійснила повідомлення про можливі факти порушення Антикорупційної програми Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень; ознайомлювався з наданими документами, працював над складенням проектів документів, які надіслав на адресу електронної пошти Служби; розмовляв на протязі робочого дня з працівниками. У цей день в.о. начальника Служби та голова первинної профспілкової організації взагалі не дзвонили на його мобільний телефон, як і не дзвонили працівники, які зазначені в акті про відсутність працівника на робочому місці від 20.10.2021. Тому, зазначення в акті від 20.10.2021 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та те, що він не відповідає на телефоні дзвінки, - не відповідає дійсності.

Також, позивач не погоджується з такою підставою оскаржуваного наказу, як акт про відсутність працівника на робочому місці від 21.10.2021, оскільки з 21.10.2021 по 29.10.2021 він перебував на лікуванні.

Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки стягнення застосовано за відсутності складу дисциплінарного проступку в його діях, відповідачем порушені встановлені правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення. Таким чином, дисциплінарне стягнення застосовано з упереджених мотивів та надуманих обставин.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Жебелева І.І. від 01.11.2021 № 296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності».

Стягнуто з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 908,00 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Служба автомобільних доріг у Вінницькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У скарзі апелянт, навівши норми КЗпП України та обставини за яких складались акти, якими підтверджується відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, вказав, що застосування дисциплінарного стягнення відбулось з дотриманням норм КЗпП України, а твердження ОСОБА_1 про перебування на робочому місці не відповідають дійсності.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, адже суд першої інстанції в повній мірі дослідив встановлені ним обставини та надав їм оцінку.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши мотиви апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги зазначаються апелянтом у скарзі, зокрема в п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України зазначено, що апелянт повинен зазначити в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо), а також зазначити нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п. 6 ч. 2 цієї статті).

Отже, апелянт повинен не лише вказати про незаконність судового рішення, але у нього є обов`язок вказати в чому саме полягає незаконність рішення, тобто повинен спростувати висновки суду першої інстанції щодо встановлених ним обставин, щодо неправильної оцінки судом доказів та щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, тощо.

Судом першої інстанції встановленні наступні обставини.

ОСОБА_1 працював в Службі автомобільних доріг у Вінницькій області на посаді провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності.

Відповідно до наказу в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Жебелева І.І. від 01 липня 2021 року №185 «Про запровадження дистанційної роботи на період карантину», з 01 липня по 31 серпня 2021 року запроваджено дистанційну роботу в режимі реального часу через Інтернет на дому, зокрема, ОСОБА_1 , провідному уповноваженому з антикорупційної роботи (пункт 1.42) (а.с.18-20 т.1).

У подальшому, на підставі наказів про зміни до згаданого наказу, строк дії дистанційної роботи продовжувався, зокрема, по 31 грудня 2021 року (а.с.22 т.1).

Наказом в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Жебелева І.І. від 20 жовтня 2021 року №281 «Про внесення змін до наказу Служби автомобільних доріг у Вінницькій області від 01 липня 2021 року №185», скасовано дистанційну роботу провідному уповноваженому з антикорупційної діяльності САД у Вінницькій області ОСОБА_1 .. Виключено з наказу №185 від 01 липня 2021 року про запровадження дистанційної роботи на період карантину пункт «1.42 ОСОБА_1 , провідний уповноважений з антикорупційної діяльності» (а.с.180 т.1).

20 жовтня 2021 року в.о. начальника Служби - заступником начальника з будівництва доріг Жебелевим І.І., провідним юрисконсультом ОСОБА_2 , старшим інспектором з кадрів ОСОБА_3 , головою первинної профспілкової організації Семерук І.А. складено акт про відсутність працівника на робочому місці, відповідно до якого ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 20 жовтня 2021 року з 08:00 по час складання акту (16:00). Про причини відсутності на робочому місці керівника Служби ОСОБА_1 не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідає (а.с.36 т.1).

21 жовтня 2021 року в.о. начальника Служби - заступником начальника з будівництва доріг Жебелевим І.І., начальником юридичного відділу Батурським Д.О., старшим інспектором з кадрів ОСОБА_3 , головою первинної профспілкової організації Семерук І.А. складено акт про відсутність працівника на робочому місці, відповідно до якого ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 21 жовтня 2021 року з 08:00 по час складання акту (14:00). Про причини відсутності на робочому місці керівника Служби ОСОБА_1 не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідає (а.с.37 т.1).

З 21.10.2021 по 29.10.2021 ОСОБА_1 перебував на лікуванні, що підтверджується електронним листком тимчасової непрацездатності (номер ЛН: 969775-2001613797-1)(а.с.84а-85).

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 в.о. начальника Служби Жебелевим І.І. видано доручення щодо надання письмових пояснень до 10 год. 00 хв. щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці та відсутності телефонного зв`язку 20.10.2021 та 21.10.2021 (а.с.31 т.1).

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, де зазначив, що 20.10.2021 він перебував на роботі, що підтверджується направленими документами на електронну пошту Служби, на телефонному зв`язку перебував, а з 21.10.2021 перебував на лікуванні (стаціонарне) (а.с.32 т.1).

01 листопада 2021 року в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Жебелевим І.І. видано наказ № 296 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності», яким ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці більше 3-х годин). Підстава: акти про відсутність на робочому місці від 20.10.2021 та від 21.10.2021(а.с.33,36,37 т.1).

Відповідно до відмітки на вказаному наказі, ОСОБА_1 з наказом ознайомився та копію отримав 01.11.2021 о 15 год. 02 хв., акти для ознайомлення надані не були. З наказом не погодився.

За заявою ОСОБА_1 від 02 листопада 2021 року, останній 03 листопада 2022 року отримав завірені копії актів від 20 жовтня 2021 року та від 21 жовтня 2021 року, корегований табель обліку за жовтень 2021 року (а.с.35 т.1).

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції, дослідивши всі встановленні ним обставини, зробив висновок про незаконність оспорюваного наказу.

Зокрема, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів факту закріплення за позивачем постійного чи тимчасового робочого місця на підприємстві; позивач працював дистанційно, а обставини викладені в акті з приводу того, що ОСОБА_1 20.10.2021 не відповідав на телефонні дзвінки, не відповідають дійсності; відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом від 20.10.2021 № 281 про скасування для ОСОБА_1 дистанційної форми роботи, не має; оскаржуваний наказ не містить сукупності умов для правомірного накладання дисциплінарного стягнення (порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника та випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку, невиконання чи неналежне виконання трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності).

Апелянт, перенісши у скаргу більшу частину мотивувальної частини судового рішення, вказавши на загальні норми КЗпП України, які стосуються трудової дисципліни та застосуванню дисциплінарного стягнення, нагадавши в скарзі про обставини відсутності позивача на роботі, зазначив, що застосування дисциплінарного стягнення відбулось з дотриманням норм КЗпП України та наявності обґрунтованих підстав. При цьому апелянт не проектує норми права на обставини справи.

Апелянт в скарзі не намагається спростувати хоча б один із вищеописаних висновків суду, зокрема, не вказує те, про що повинно бути вказано в апеляційній скарзі (п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України).

Зокрема, про неправильність встановлених судом обставин (щодо відсутності телефонних дзвінків на номер телефону позивача 20.10.2021 особами, які склали акт, в якому вказано про вчинення таких дзвінків; щодо відсутності закріпленого місця роботи позивача; щодо необізнаності позивача з наказом про скасування дистанційної роботи ОСОБА_1 ), чи неправильного їх дослідження чи оцінки, чи неправильного визначення правовідносин.

Разом з цим, апелянт не погоджується з твердженням позивача про його перебування на робочому місці, адже це не відповідає дійсності.

Вказуючи, що візування листів-погоджень проїзду великогабаритних транспортних засобів не відносяться до повноважень позивача, апелянт не обґрунтовує свої твердження жодними нормами типового положення про уповноважений підрозділ з питань запобігання та виявлення корупції, трудового договору чи посадової інструкції.

Апелянт вказує про наявність пояснювальної записки ОСОБА_4 , провідного інженера, в якій останній пояснює обставини візування ОСОБА_1 маршрутів великогабаритних транспортних засобів, і говорить, що останній завізував ці листи маршрутів не 20.10.2021, а 04.11.2021.

Дані пояснення не можуть братись до уваги, оскільки, по-перше, вони є неналежним доказом у справі, адже не встановлено за яких обставин провідний інженер надавав цю записку керівнику підприємства 11.11.2021 про події, які мали місце 04.11.2021, і з якою метою, і це при тому, що в записці вказує, що про ці обставини він доповів начальнику відділу Горобцю Р.І., однак, в матеріалах справи відсутні пояснення начальника відділу з цього приводу. ОСОБА_4 не допитувався, як свідок.

По-друге, факт візування ОСОБА_1 згаданих маршрутів не впливає на висновки суду першої інстанції, адже суд в основу рішення про відмову в задоволенні позову поклав факт дистанційної роботи позивача, відсутність закріпленого місця роботи позивача, факт необізнаності останнього з наказом про скасування дистанційної роботи позивача та недійсності обставин, викладених в акті щодо дзвінків на телефон позивача.

Колегія суддів вважає, що такі висновки є правильними, адже саме ці обставини підтверджують вимоги позову, і ці висновки не заперечувались апелянтом.

Апеляційний суд звертає увагу на суперечливі позиції апелянта з приводу повноважень ОСОБА_1 щодо візування маршрутних листів: апелянт в скарзі зазначає, що візування цих листів не входить до повноважень позивача, а із змісту пояснювальної записки ОСОБА_4 вбачається, що візування це стала практика.

Принципи дистанційної роботи розкритті у ст. 602 КЗпП України.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якомумісці завибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором.

За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщеннічи натериторії роботодавця.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв`язок з роботодавцем, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.

Враховуючи норми даної статті КЗпП України, фактично не має правового значення встановлювати у даній справі обставину чи закріплене місце роботи позивача, чи ні, однак, суд дав оцінку і цьому факту, як обставині, якою обґрунтовувались вимоги позову, і висновки суду в цій частині не заперечувались апелянтом.

Так само і не заперечувався апелянтом висновок суду про необізнаність ОСОБА_1 з наказом про скасування дистанційної роботи ОСОБА_1 ..

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367,374,375,381-384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргуСлужбиавтомобільнихдорігуВінницькійобласті залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2022 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Т.М. Шемета

М.М.Якименко