Ухвала від 01.12.2022 по справі 496/4171/22

Справа № 496/4171/22

Провадження № 2/496/1507/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

за участю секретаря - Комашко Т.В.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: орган опіки та піклування Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним, посилаючись на те, що вони з відповідачкою з моменту розірвання шлюбу не проживають разом, діти знаходяться на його повному утриманні, відповідачка не цікавиться життям та станом здоров`я дітей, матеріальної допомоги на їх утримання не надає у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Позивач в підготовчому судовому засіданні пояснив, що спору між ним та відповідачкою щодо місця проживання дітей разом з ним немає, проте, йому необхідне рішення суду.

Відповідачка ОСОБА_4 до підготовчого судового засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Представник органу опіки та піклування Яськівської сільської ради до підготовчого судового засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що між сторонами не має спору щодо місця проживання дітей з батьком.

Заслухавши позивача, приймаючи до уваги заяву представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №456/647/18, провадження №61-2018св19) та був підтриманий у постанові від Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №686/20582/19-ц.

У відповідності до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 160 Сімейного кодексу України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

З матеріалів справи вбачається, що донька сторін по справі - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто наразі вона досягла 17 річчя та є неповнолітньою, а не малолітньою дитиною, а тому наділена правом самостійно обирати своє місце проживання.

В свою чергу, приписами статей 160, 161 Сімейного кодексу України та ст. 29 ЦК України не передбачено вирішення у судовому порядку питання щодо місця проживання неповнолітньої дитини, яка досягла 14 річного віку, оскільки юрисдикція суду поширюється лише на спори між батьками щодо місця проживання малолітніх дітей, тобто відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

За таких обставин, в даному випадку відсутній предмет спору, з огляду на що провадження у справі в частині визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 підлягає закриттю.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 05 квітня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області вбачається, що у сторін є дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто вона є малолітньою дитиною, про те як зазначає позивач в підготовчому судовому засіданні та орган опіки та піклування Яськівської сільської ради між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання дітей з батьком, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст. 160, 161 Сімейного кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: орган опіки та піклування Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дітей - закрити за відсутністю предмета спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів після її проголошення.

Суддя Л.О. Пендюра