Рішення

від 01.12.2022 по справі 120/3383/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 грудня 2022 р. Справа № 120/3383/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, із визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078; встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом командира військової частини № НОМЕР_2 від 22.12.2017 року його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Представник позивача звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачеві за період проходження служби індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Відповідач, за результатами розгляду зазначеної заяви, листом від 21.12.2021 року відмовив у її задоволенні, вказавши, що за період з 01.01.2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення не здійснювалась відповідно до норм діючого законодавства. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 18.04.2022 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 18.04.2022 року провадження у справі зупинено.

23.05.2022 року за вх.№28345/22 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України. На виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 року №248/3/9/1/1150 щодо збільшення в 2016 році розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Департаментом фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 роз`яснено, що у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення. Відповідно до розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 року №248/1485 звернено увагу, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року за №13700/з та №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Відповідач також вказує, що суттєве збільшення сум грошового забезпечення в спірний період виключало необхідність індексації грошових доходів військовослужбовців. Крім того, застосування як базового місяця січень 2008 року для виплати позивачеві індексації за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року є протиправним, оскільки позивач проходив військову службу у відповідача тільки з квітня 2014 року, тобто жодного погіршення його купівельної спроможності в порівнянні з січнем 2008 року не могло бути. Відповідач зауважує, що позивачем не дотримано строку звернення до суду з даним позовом, оскільки спір виник щодо проходження публічної служби та для звернення до суду в такому випадку встановлено місячний строк. З огляду на те, що позивач звільнений з військової служби 22.12.2017 року, а звернувся до суду лише в квітні 2022 року, ним пропущено вищевказаний строк.

Ухвалою суду від 02.11.2022 року провадження у справі поновлено.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Наказом №249 від 22.12.2017 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.

При звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку, зокрема не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року, що підтверджується довідкою про виплачене позивачеві грошове забезпечення за період з грудня 2015 року по грудень 2017 року.

Представник позивача звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату позивачеві індексації його грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 22.05.2014 року по 22.12.2017 року.

Відповідач, за результатами розгляду вказаної заяви, листом від 21.12.2021 року за вих.№617/1842 повідомив, що позивачеві здійснювалась виплата індексації за період з травня 2014 року по грудень 2015 року. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року-лютому 2018 року у Міністерстві оборони не було. Базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем служби починаючи з січня 2016 року є травень 2014 року, а з жовтня 2016 року по грудень 2017 року - вересень 2016 року. У своїй діяльності відповідач керується роз`ясненням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення (із змінами)», індексація грошового забезпечення не нараховувати до окремого розпорядження.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року з врахуванням базового місяця січня 2008 року, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зауважує, що відповідачем у відзиві порушено питання дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом.

Так, в контексті зазначених тверджень суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України "Про оплату праці", Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З огляду на наведене, звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати (стягнення) сум індексації оплати праці (грошового забезпечення) не обмежуються строками звернення до суду, визначеними статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч. 1-4 ст. 9 ст. 1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення») встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями ст. 4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Ст. 6 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Системний аналіз наведених норм доводить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Таким чином, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачеві у період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась. Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує посиланням на роз`яснення Міністерства оборони України та вказівки Департаменту фінансів України. Крім того, відповідач у листі від 21.12.2021 року зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року-лютому 2018 року у Міністерстві оборони не було.

Водночас матеріали справі не містять належних доказів того, що у розпорядженні відповідача не було коштів для виплати позивачу індексації грошового забезпечення; у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, кошти на індексацію грошового забезпечення не були передбачені; відповідачем вчинялись дії з метою вирішення питання отримання додаткового фінансування для виплати індексації. Відсутні також докази того, що у цей період військовослужбовцям, і зокрема позивачу, збільшувався розмір основних складових грошового забезпечення, що впливало на питання нарахування індексації, позаяк підвищення розміру додаткових видів грошового забезпечення не призводить до висновку про відсутність підстав для виплати індексації.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а, отже, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 року у справі №825/1832/17).

Крім того, суд зазначає, що в своїй діяльності відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому посилання відповідача на розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України, листи та телеграми, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, є хибними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а роз`яснення Міністерства соціальної політики України не є нормативно-правовими актами.

Відтак, зважаючи на те, що не нарахування та не виплата індексації грошового забезпечення позивачеві безпосередньо суперечить вимогам чинного законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року та про задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок вимоги про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та вимоги про зобов`язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, можливим є зобов`язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.

З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року судом задоволено, відповідно позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року також підлягають задоволенню.

Щодо застосування базового місяця січня 2008 року при обчисленні індексації грошового забезпечення, суд керується такими мотивами.

Порядком №1078 визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, зокрема, згідно п. 4 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці (грошове забезпечення) індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Приклад обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведений у Додатку № 2 вищевказаного Порядку (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

09.12.2015 року Урядом прийнято постанову №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції:

"5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку".

Отже, починаючи з 09.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Таким чином, Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року.

В подальшому зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.01.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, з урахуванням п.5 Порядку №1078, індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Зокрема, у постановах, прийнятих у справах № 400/1118/21 і №420/3593/20, Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і у цій справі є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.

Суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.

Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, який застосував Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 року у справі № 580/3335/21.

Отже, відповідача належить зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі, суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд вважає за доцільне відмітити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців.

Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 287 КАС України. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 382 та 383 КАС України, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду

В свою чергу, суд також вказує, що застосування заходів судового контролю є правом, а не обов`язком суду. Про доцільність застосування таких заходів суд вирішує в кожній конкретній ситуації окремо з огляду на характер спірних правовідносин, сторін, а також ймовірну можливість невиконання особою, не на користь якої ухвалено рішення, приписів суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не обґрунтував необхідність застосування до відповідача такого заходу судового контролю як подання звіту. Разом з тим, у суду немає жодних доказів, що свідчили б про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі.

За таких обставин, зважаючи на необґрунтованість та недоведеність вимоги про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача такого заходу судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 грн. 40 коп.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17.07.2003 року та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, із визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.12.2022 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна