Рішення

від 30.11.2022 по справі 120/5520/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 листопада 2022 р. Справа № 120/5520/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150); Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 37979858) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач 1); Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі ГУ ДКС України у Вінницькій області, відповідач 2).

За змістом позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2022 № Ф-313927-50У, прийняту ГУ ДПС у Вінницькій області щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ДПС у Вінницькій області повернути ОСОБА_1 помилково сплачену суму єдиного внеску у розмірі 38887,79 грн;

- зобов`язати ГУ ДПС у Вінницькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого йому єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 38887,79 грн. з дати внесення таких відомостей, а також виключити з інтегрованої картки платника податків, заведеної на ОСОБА_1 , а також з інших даних інформаційної системи, які перебувають у віданні, підпорядкуванні та користуванні ГУ ДПС у Вінницькій області встановлену стосовно ОСОБА_1 ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат) з дати внесення таких відомостей;

- cтягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Вінницькій області на користь позивача 3888,80 грн відшкодування майнової шкоди та 20000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2022 № Ф-313927-50У, якою протиправно нараховано податковий борг з єдиного внеску у розмірі 38887,79 грн. На переконання, ОСОБА_1 така податкова вимога підлягає скасуванню, оскільки він не є самозайнятою особою, а реалізує своє право на заняття адвокатською діяльністю як особа, яка працює на посаді в адвокатському бюро та отримує заробітну плату, з якої сплачується ЄСВ.

Як зазначає позивач, даний факт підтверджується довідкою Ради адвокатів Вінницької області від 20.02.2019 № 37 та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, в якому зазначено про те, що формою його адвокатської діяльності є Адвокатське бюро "ВОЛОДИМИРА РАДІЩЕВА". Як керівником бюро, ним нараховано заробітну плату та сплачено з неї єдиний соціальний внесок, зазначене підтверджується відповідною податковою звітністю та банківськими виписками про сплату нарахованих сум ЄСВ.

Отже, ОСОБА_1 вважає, що зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані ним у повному обсязі.

Окрім того, позивач вказує, що з метою стягнення грошових коштів у сумі 38879,79 грн. (єдиний внесок) ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось із заявою до Третього відділу ДВС у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), за якою відкрито виконавчого провадження № 6895167.

Відкриття вказаного провадження, на переконання позивача, суттєво обмежило його права, оскільки він був позбавлений можливості користуватись належним йому майном, також міг бути в подальшому додатково обмежений в праві виїзду за кордон, а рахунки, на які він отримував заробітну платню могли б бути заарештовані. Тому з метою усунення таких перешкод, ним сплачено кошти у розмірі 42976,59 грн., до яких входять єдиний внесок у розмірі 38887,79 грн. згідно податкової вимоги, а також виконавчий збір та витрати на виконавче провадження.

З огляду на вищезазначене ОСОБА_1 вказує на необхідність відновлення його прав шляхом зобов`язання відповідача 1 повернути помилково сплачену суму єдиного внеску.

Ухвалою від 25.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.08.2022 до суду надійшов відзив ГУ ДКС України у Вінницькій області, у якому відповідач 2 позовні вимоги заперечує та вказує, що виконання судових рішень, за якими передбачено безспірне списання коштів Державного бюджету, належить до компетенції Державної казначейської служби України. Компетенція Державної казначейської служби України у подібних справах виникає на останній стадії судового провадження - виконання судового рішення. Тому висновок позивача, про те, що Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області є органом, через який держава бере участь у справі як сторона, на переконання відповідача 2, є безпідставним та таким, що суперечить статті 25 Бюджетного кодексу України, пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, пунктам 35-40 Порядку №845.

Крім того, представник відповідача 2 звертаємо увагу суду на те, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

Щодо суми моральної шкоди, які підлягає відшкодуванню на користь позивача, ГУ ДКС України у Вінницькій області вказує, що обов`язковому з`ясуванню підлягають наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювана, вини останнього в її заподіянні. При цьому, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.

08.08.2022 ГУ ДПС у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому вказується, що згідно реєстраційних та облікових даних ОСОБА_1 здійснює діяльність, як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат з 29.06.2011. Як платник єдиного внеску на обліку перебуває з 01.07.2011. Як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокату ОСОБА_1 нараховано єдиного внеску : за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. по строку 02.05.2018 року; за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по строку 19.04.2018 року; за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по строку 19.07.2018 року; за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по строку 19.10.2018 року; за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. по строку 21.01.2019 року; за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. по строку 19.04.2019 року; за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. по строку 19.07.2019 року; за 3 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. по строку 21.10.2019 року; за 4 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. по строку 21.01.2020 року; за 1 квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн. по строку 21.04.2020 року; за 2 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн. по строку 20.07.2020 року; за 3 квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн по строку 19.10.2020 року; за 4 квартал 2020 року в сумі 3300 грн по строку 19.01.2021 року.

На виконання вимог Інструкції №449 від 20.04.2015, з метою безумовного забезпечення виконання органами ДПС покладених завдань з адміністрування єдиного внеску, ГУ ДПС у Вінницькій області надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-313927-50У від 18.01.2022 на загальну суму 38887,79 грн.

Водночас, на думку відповідача 1, в даному випадку відсутній предмет позову в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-313927-50У від 18.01.2022, оскільки платником здійснено сплату єдиного внеску, 27.06.2022, на суму 38887,79 грн., відтак станом на 30.06.2022 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску - відсутня, а тому оскаржувана вимога є відкликаною.

Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

17.08.2022 позивачем подано відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 заперечує доводи відповідачів та наводить додаткові обгрунтування щодо розміру заявленої моральної шкоди. Зокрема, позивач вказує, що ГУ ДПС у Вінницькій області нараховано вдруге борг з єдиного внеску за період 2017 - 2018 років, не зважаючи на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі № 120/67/19-а.

Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що його сім`я є багатодітною, а сума боргу з єдиного внеску та сплачений виконавчий збір значними.

25.08.2022 представником ГУ ДКС України у Вінницькій області подано заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач 2 просить відхилити доводи позивача, викладені у відповіді на відзив ГУ ДКС України у Вінницькій області.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва № 659, виданого Вінницької обласною КДКА від 28.09.2009.

Відповідно до довідки Ради адвокатів Вінницької області Національної асоціації адвокатів України від 20.02.2019 №37 ОСОБА_1 з 01.11.2016 здійснює адвокатську діяльність у формі Адвокатського бюро «Володимира Радіщева» (код ЄДРПОУ 40907448).

ГУ ДПС у Вінницькій області сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-313927-50 У від 18.01.2022 за платежем єдиний внесок, на суму 38887,79 грн.

09.05.2022 державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гавриш Г.О. за заявою ГУ ДПС у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68975167 щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 у розмірі 38887,79 грн.

Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, 09.05.2022, прийнято також постанову про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 3888,80 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

У подальшому державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гавриш Г.О. винесено постанову про розшук майна боржника від 25.05.2022.

У зв`язку зі сплатою заборгованості з єдиного внеску (квитанція №101955764 від 20.06.2022), державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гавриш Г.О. винесено постанову про припинення розшуку майна від 20.06.2022 та постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2022 ВП №68975167.

Позивач вважає, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-313927-50 У від 18.01.2022 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону Україну "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 ч. 1ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), ч. 1ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Аналізуючи зазначене, слід дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Ради адвокатів Вінницької області Національної асоціації адвокатів України від 20.02.2019 №37 ОСОБА_1 з 01.11.2016 здійснює адвокатську діяльність у формі Адвокатського бюро «Володимира Радіщева» (код ЄДРПОУ 40907448).

Положення статті 14 Закону №5076-VI визначають, що адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Із вищевикладеного видно, що адвокат є самозайнятою особою, якщо він здійснює адвокатську діяльність індивідуально. В свою чергу, адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Слід вказати, що законом не передбачено обов`язкового здійснення індивідуальної адвокатської діяльності керівником адвокатського бюро.

З наданих позивачем доказів вбачається, що сплата єдиного внеску у період з 2017 року по 2020 рік здійснювалась Адвокатським бюро «Володимира Радіщева», що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, виписками з банківського рахунку.

При цьому, ГУ ДПС у Вінницькій області не надано доказів взяття на облік ОСОБА_1 як особи, що займається професійною незалежною діяльністю та здійснення адвокатської діяльності індивідуально, та отримання доходу від такої.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховувався та сплачувався адвокатським бюро в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем.

Отже, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін, суд дійшов переконання, що позивачу без законних на те підстав здійснено нарахування єдиного внеску, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2022 № Ф-313927-50У є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, з метою відновлення прав позивача та недопущення їх подальшого порушення, суд вважає обгрунтованою позовну вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Вінницькій області виключити з інтегрованої картки платника податків, заведеної на ОСОБА_1 , а також з інших даних інформаційної системи, які перебувають у віданні, підпорядкуванні та користуванні ГУ ДПС у Вінницькій області встановлену стосовно ОСОБА_1 ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат) з дати внесення таких відомостей.

Стосовно вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Вінницькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого йому єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 38887,79 грн. з дати внесення таких відомостей, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016№ 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №422).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №422 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

За приписами п.п. 4-5 розділу І Порядку №422, відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Втім, варто відмітити, що пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі, якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягає до задоволенню, оскільки такі є передчасними. При цьому, відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача 1 після набрання законної сили рішенням суду щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ДПС у Вінницькій області повернути ОСОБА_1 помилково сплачену суму єдиного внеску у розмірі 38887,79 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2022 ВП №68975167 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-313927-50 У, позивачем сплачено заборгованості з єдиного внеску, що підтверджується квитанцією №101955764 від 20.06.2022.

На переконання позивача, оскільки вищезазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, то наявні підстави для повернення, сплачених ОСОБА_1 коштів у розмірі 38887,79 грн., відповідно до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 23.07.2021 № 417.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зазначає, що згідно з ч. 13ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.9,11розділуIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та п. 22 Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 321 розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 23.07.2021 № 417 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 за № 1185/36807 (далі - Порядок № 417).

Порядок № 417 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок (п. 2).

Відповідно до п. 3 Порядку № 417 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

- надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);

- помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;

- рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.

Згідно з п. 5 Порядку № 417 повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;

5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Пунктом 6 Порядку № 417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.

Заява може бути подана Платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

До Заяви Платник обов`язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.

Суд зазначає, що факт безпідставного нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 38887,79 грн встановлено в межах розгляду цієї справи.

Однак, доказів звернення до контролюючого органу із заявою про повернення надміру або помилково сплачених коштів позивачем не надано. При цьому, законні підстави для звернення до податкового органу з відповідною заявою у позивача виникнуть після набрання законної сили рішення суду у цій справі.

Відповідно до п. 9-10 Порядку № 417 у разі надходження Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні Заяви.

Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій; ненадання документа, що додається до Заяви згідно з пунктом 6 цього Порядку.

Пунктом 11 Порядку № 417 передбачено, що у разі відмови в задоволенні Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, надає Платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови.

У разі подання Заяви в електронній формі таке повідомлення надається через електронний кабінет.

Відтак, у випадку відмови у поверненні помилкового сплачених коштів ОСОБА_1 має право оскаржити таку відмову до суду. Водночас, на даний час, права позивача у цій частині не є порушеними, адже ОСОБА_1 не звертався у спосіб, визначений Порядком № 417 до відповідача 1 із заявою про повернення помилково сплачених коштів.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про cтягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Вінницькій області на користь позивача 3888,80 грн відшкодування майнової шкоди, суд зазначає таке.

В обгрунтування позовних вимог в цій частині позивач зазначив, що у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-313927-50 У від 18.01.2022, він був змушений сплатити виконавчий збір у розмірі 3888,80 грн. На переконання ОСОБА_1 , оскільки вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, то понесені ним витрати зі сплати виконавчого збору є збитками, тобто витратами, які понесення з метою відновлення його порушеного права.

Відповідно до ч. 5. ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 56 Конституції Українивизначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зістаттею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні.

Для стягнення такої шкоди необхідна наявність безпосереднього зв`язку між протиправними рішеннями (діями) та понесеними витратами (шкодою).

Суд зазначає, що витрати щодо сплати виконавчого збору не є майновою шкодою завданою позивачу ГУ ДПС у Вінницькій області, адже такі кошти сплачені ОСОБА_1 самостійно, ще до звернення до суду адміністративним позовом щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Більш того, позивач мав право звернутись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №68975167 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) до набрання законної сили судовим рішенням.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Тобто, у разі звернення позивача до суд до сплати боргу по єдиному внеску та визнання протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.01.2022 № Ф-313927-50У, ОСОБА_1 не поніс би витрат щодо сплати виконавчого збору або такі витрати підлягали б поверненню.

Відтак, витрати, які поніс позивач у зв`язку зі сплатою виконавчого збору в межах виконавчого провадження №68975167 не є матеріальною шкодою, яка підлягає стягненню з Державного бюджету, більш того, позивач мав можливість уникнути таких витрат.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., суд зазначає таке.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Слід врахувати, що аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась і в інших постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 173/424/17(2-а/173/41/2017), від 27.02.2020 року у справі за № 813/731/18, а також від 24.03.2020 року у справі за № 818/607/17.

З наданих позивачем обґрунтувань слідує, що останній пов`язує заподіяння йому моральної шкоди з відкриттям виконавчого провадження щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки), накладення арешту та розшуку його автомобілів. Вищезазначене спричинило у позивача глибокі душевні страждання, оскільки це поставило під загрозу його виїзд за кордон та вивезення сім`ї у безпечне місце. Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що внаслідок протиправних дій податкового органу він був змушений докласти додаткових зусиль для організації свого життя (винайти кошти, продати майно, зняти арешт).

З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 20000 грн.

Верховний Суд у п. 51 постанови від 27.11.2019 (справа № 750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Однак, у контексті правовідносин, які є спірними у цій справі, судом встановлено, що хоча дії відповідача щодо прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) є неправомірними, однак за своїм характером не можуть вважатися засобом негативного впливу на позивача як і причиною досягнення позивачем стану страждання, приниження, болі або ж мук.

Окрім того, суд вважає необгрунтованими доводи сторони позивача з приводу того, що дії податкового органу викликали у нього та його сім`ї додаткові труднощі та душевні страждання при виїзді у безпечне місце, а саме до Великобританії, адже, ОСОБА_1 не доведено, що його сім`я перебувала в умовах, які безпосередньо загрожували їхньому життю та здоров`ю, а виїзд його дружини та сім`ї був неможливим, у зв`язку з винесенням вимоги про сплату боргу (недоїмки) та постанов в межах виконавчого провадження №68975167, адже такі рішення суб`єктів владних повноважень стосуються безпосередньо позивача, а не всіх членів його сім`ї.

Окрім того, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що саме необхідність сплати єдиного внеску та витрат на виконавче провадження спричинило продаж ОСОБА_1 свого автомобіля, адже позивачем не доведено причинного-наслідкового зв`язку між цими подіями.

З огляду на вищезазначене, на переконання суду, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000 грн. є необгрунтованою та такою, що не доведена позивачем належним чином, зокрема в частині обгрунтування розміру такої шкоди, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2977,20 грн., відтак, враховуючи часткове задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області судового збору у розмірі 1488,60 грн.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-313927-50 У, що сформована Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 18.01.2022.

Зобов`язання Головне управління ДПС у Вінницькій області виключити з інтегрованої картки платника податків, заведеної на ОСОБА_1 , а також з інших даних інформаційної системи, які перебувають у віданні, підпорядкуванні та користуванні Головного управління ДПС у Вінницькій області встановлену стосовно ОСОБА_1 ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат) з дати внесення таких відомостей.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1488,60 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Відповідач 2: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 37979858).

Рішення суду в повному обсязі складено: 30.11.2022

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна