Рішення

від 01.12.2022 по справі 540/59/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/59/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекція Південного округу до Іванівської селищної ради Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекція Південного округу до Іванівської селищної ради Херсонської області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Іванівської селищної ради Геніченського району Херсонської області щодо невжиття заходів до виготовлення спеціального паспорта на місце видалення відходів площею 3,0004 га, з кадастровим номером 6522955100:09:051:0001, що розташоване на території смт. Іванівка Геніченського району Херсонської області;

зобов`язати Іванівську селищну раду Геніченського району Херсонської області вжити заходів для оформлення та отримання спеціального паспорта на місце видалення відходів площею 3,0004 га, з кадастровим номером 6522955100:09:051:0001, що розташоване на території смт. Іванівка Геніченського району Херсонської області.

Ухвалою від 03.10.2022 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято до свого провадження позовну заяву 540/59/22.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що Іванівською селищною радою Херсонської області вчиняється бездіяльність, що виражається у невжитті упродовж тривалого терміну передбачених законодавством заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, у т.ч. не розроблення паспорту місця видалення відходів на сміттєзвалище у відповідності до положень чинного природоохоронного законодавства України.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекція Південного округу Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, згідно відповіді Державної інспекції Південного округу від 08.09.2021 року №4506/02/1-07/06/2-34, контролюючим органом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства не проводились, паспорти місць видалення відходів Іванівською селищною радою не розроблялись та не погоджувались.

Відповідно до отриманої органами прокуратури інформації від Державної екологічної інспекції Південного округу, на території колишнього Іванівського району обліковується 15 сміттєзвалищ твердих побутових відходів, із яких на 9 відведено земельні ділянки. Паспорти МВВ власниками зазначених відходів не розроблялись та не погоджувались.

Зокрема, встановлено, що полігон твердих побутових відходів, розташований в мт. Іванівка Генічеського району Херсонської області, протягом тривалого часу залишається не паспортизованим, а земельна ділянка, на якій розміщено місце видалення відходів, згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності розташована на території селищної ради. Вказана земельна ділянка сформована, але в Державному реєстрі речових прав станом на 09.09.2021 року, не зареєстрована. Відомості про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6522955100:09:051:0001, площею 3,0004 га, в користування комунальним підприємства ради відсутні.

Розпорядженням голови Херсонської області державної адміністрації №287 від 28.04.2017 року, рекомендовано сільським та селищних головам об`єднаним територіальних громад до 01.08.2017 року вжити заходів щодо оформлення документів на право коригування або володіння земельними ділянками під місцями видалення твердих побутових відходів та забезпечити паспортизації кожного місця видалення ТПВ з подальшою їх реєстрацією.

Однак, вказане розпорядження та доручення голови ОДА залишилося поза увагою органу місцевого самоврядування.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного судового рішення Суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як вцілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 915/201/18 від 08.02.2019.

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Предметом цього позову є протиправна бездіяльність Іванівської селищної ради Геніченського району Херсонської області, що виражається у невжитті упродовж тривалого терміну передбачених законодавством заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, у т.ч. не розроблення паспорту місця видалення відходів на сміттєзвалище у відповідності до положень чинного природоохоронного законодавства України.

За змістом статті 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої, органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Дана вимога стосується не тільки діяльності рад як суб`єктів владних повноважень, але й реалізації їх компетенції в цивільних (господарських) правовідносинах. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі №916/2144/15, у постановах Верховного Суду від у справах № 911/3144/17, № 902/404/17.

Разом з тим, бездіяльність Іванівської селищної ради Геніченського району Херсонської області, а також невжиття упродовж тривалого терміну передбачених законодавством заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, у т.ч. невжиття заходів стосовно паспортизації місця видалення відходів, створює передумови для зловживань, а також ризики для нормального функціонування місця видалення відходів, що може призвести до негативних наслідків щодо охорони навколишнього природного середовища та законного поводження з відходами, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Крім того, не розроблення паспорту місця видалення відходів на сміттєзвалище, створює передумови щодо ймовірного забруднення екології та території Павлоградського району Дніпропетровської області, що може призвести до негативних наслідків.

За таких обставин, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та як наслідок реалізації державних гарантій щодо захисту права власності.

Так, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності користування комунальним майном без правовстановлюючих документів.

Вказане свідчить про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.

Окрім того, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципу законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища та із питань законного поводження з відходами.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення. Таку саму позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15.

За цим позовом прокурор набуває статусу позивача, оскільки орган, уповноважений зобов`язати Іванівську селищну раду Геніченського району Херсонської області вжити реальних та належних заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, а також у сфері законного поводження з відходами, відсутній.

Крім того, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (нова редакція), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №254 від 01.06.2021- Державна екологічна інспекція Придніпровського округу може звертатися із позовами до суду щодо:

- обстеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин;

- визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Тобто, із вищевказаного вбачається, що у Державної екологічної інспекції Південного округу відсутні повноваження щодо звернення самостійно до суду із позовною заявою про зобов`язання Іванівської селищної ради Геніченського району Херсонської області і виготовити паспорт на місце видалення твердих побутових відходів (сміттєзвалище твердих побутових відходів).

Отже, враховуючи наведені вище обставини, законодавством не надано право звертатись до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах з питань зобов`язання вчинення Відповідачем дій (усунення порушень законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища та законного поводження з відходами) жодному із можливих суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку із зазначеним представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором без зазначення позивача.

Разом з тим, враховуючи що саме Іванівська селищна рада Геніченського району Херсонської області, яку уповноважено здійснювати контроль, охорону та управління майном територіальної громади (як представницький орган), жодних ефективних заходів щодо оформлення паспорта місця видалення відходів та правовстановлюючих документів на земельну ділянку не вжито, чим спричинено порушення інтересів держави, а тому Іванівську селищну раду Геніченського району Херсонської області визначено відповідачем у справі.

Виконувач обов`язків керівника окружної прокуратури - позивач у спірних правовідносинах - є іншим органом державної влади, суб`єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції та право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано законом, а тому справа підсудна окружному адміністративному суду з огляду на приписи частини 5 статті 19 КАС України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними; виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів; поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення; збирання відходів - діяльність, пов`язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах (до їх утилізації чи видалення); об`єкти поводження з відходами - місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів; відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про відходи» встановлено, що суб`єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відходи» до компетенції органів місцевого самоврядування належить вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами.

Крім того, органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; і) сприяння роз`ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

Згідно ст. 28 указаного Закону, реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про відходи» з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.

Статтею 32 цього Закону передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється: а) провадити будь-яку господарську діяльність, пов`язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону; в) визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об`єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам; г) приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів та ін.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України «Про відходи» встановлено, що на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства.

Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних та екологічних норм.

При цьому, з метою недопущення негативних наслідків для навколишнього природного середовища суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Стаття 30 вказаного Закону зазначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань поводження з побутовими відходами.

Стаття 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 33 Закону України «Про відходи» встановлено, що на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Відповідно до п. 9 «Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 року №2034 передбачено, що паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрованих карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» та номенклатури відходів. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінекоенерго за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відходи» на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», об`єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Збір, обробка і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань по охороні навколишнього природного середовища та іншої інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Як було встановлено судом під час розгляду даної справи, Іванівською селищною радою Геніченського району Херсонської області, будучи наділеною повноваженнями щодо виготовлення спеціальних паспортів місць видалення відходів, всупереч вимогам чинного законодавства, жодних заходів щодо виготовлення паспорту місця видалення відходів, до цього часу не вчинила, протилежного відповідачем не зазначено.

З метою встановлення обставин та причин невжиття вищевказаних природоохоронних заходів Іванівською селищною радою Геніченського району Херсонської області за фактами виявлених порушень у сфері законного поводження з відходами, а також щодо стану виконання розпорядження Херсонської обласної державної адміністрації в частині вжитих заходів, спрямованих на усунення порушень Геніченською окружною прокуратурою скеровано запит до Іванівської селищної ради від 12.08.2021 року №51/1-251 вих-21.

Водночас, згідно отриманої інформації з Іванівської селищної ради від 18.08.2021 року №2400-06-03/0/0/21-700-22.06-3160, слідує, що орган місцевого самоврядування ухиляється наданню вичерпної інформації та не вживає заходів щодо усунення порушення у сфері законного поводження з відходами на території полігону твердих побутових відходів в смт. Іванівка Геніченського району Херсонської області, обмежуючись формальною відпискою.

Разом з тим, згідно з ч. 3ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, у тому числі, вирішення питань у сфері поводження з небезпечними відходами відповідно до законодавства (пункт 54 частини 1 статті 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

З урахуванням викладеного саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов`язаний вжити заходів для припинення порушень природоохоронного законодавства на території об`єднаної територіальної громади.

Отже, порушення вимог законодавства у сфері поводження з відходами, незважаючи на вжиті Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) заходи, протягом тривалого часу не усунуті та продовжують тривати, чим беззаперечно порушено інтереси держави.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Керівника Генічеської окружної прокуратури Херсонської області (місцезнаходження: 75500, Херсонська область, Геніченський район, м. Геніченськ, пр-т. Миру 48) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекція Південного округу (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, пров. Козацький, 10; код ЭДРПОУ 43877338) до Іванівської селищної ради Херсонської області (місцезнаходження: 75401, Херсонська область, Геныченський район, смт. Іванівка, вул. Соборна, буд. 1а; код ЭДРПОУ 04400883) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Іванівської селищної ради Геніченського району Херсонської області щодо невжиття заходів до виготовлення спеціального паспорта на місце видалення відходів площею 3,0004 га, з кадастровим номером 6522955100:09:051:0001, що розташоване на території смт. Іванівка Геніченського району Херсонської області.

Зобов`язати Іванівську селищну раду Геніченського району Херсонської області вжити заходів для оформлення та отримання спеціального паспорта на місце видалення відходів площею 3,0004 га, з кадастровим номером 6522955100:09:051:0001, що розташоване на території смт. Іванівка Геніченського району Херсонської області.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2022 р.

СуддяО.М. Тарасишина