Рішення

від 30.11.2022 по справі 826/7653/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 826/7653/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «М-ЕНД-С»до Головного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-ЕНД-С» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2016 №002311402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24.02.2020 зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 справу прийнято до провадження, замінено відповідача в адміністративній справі його правонаступником, а саме, Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зарахування зустрічних вимог з ТОВ "М ЕНД С Логістик" відбулось щодо зобов`язань, які мали зустрічний та однорідний (грошовий) характер та строк виконання яких настав, з огляду на що заборгованість перед ТОВ "М ЕНД С Логістик" в сумі 1437566,00 грн. станом на 2014 рік була погашена, що підтверджується відповідними документами. Також позивач зазначив про те, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки про те, що надані ФОП ОСОБА_1 послуги дублюють посадові обов`язки агента з митного оформлення ОСОБА_1 зроблені без урахування фактичних обставин справи та спростовуються документами, які доводять, що заповнення ВМД не входило в трудові обов`язки агента з митного оформлення ОСОБА_1 , які визначені в наказі № 21/1-к від 31.10.2012, а здійснювалось на підставі договору № 1/07 від 14.07.2008 укладеного з ФОП ОСОБА_1 .

Водночас позивач зазначив, що жодним компетентним органом, в тому числі ані ПАТ «ОТП Банк», як банківською установою, яка надала кредит, ані відповідачем не встановлено фактів витрачання позивачем коштів отриманих за кредитним договором № CR 11-082/28 укладеним з ПАТ «ОТП Банк» 28.04.2011 на витрати, не пов`язані із господарською діяльністю. Крім того позивач зазначив про те, що вказаний договір було укладено вже після неповернення позичальником ТОВ «М ЕНД С ЛОГІСТИК» коштів, з метою поповнення обсягу обігових коштів для здійснення поточних операційних витрат, оскільки умови контрактів укладених з контрагентами-замовниками передбачали розрахунки із відстрочкою платежу, що відповідало нормальній звичайній практиці і сприяло залученню клієнтів.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що позивач здійснив взаємозалік зобов`язань з ТОВ "М ЕНД С Логістик" по договорам, що не є однорідними, а ні за своєю юридичною природою (договір надання послуг та договір безвідсоткової фінансової допомоги), а ні за матеріальним змістом (предметом договору надання послуг є транспортні послуги, а предметом договору фінансової допомоги є надання фінансової допомоги у вигляді грошей), зазначені договори є неоднорідними також в наслідок неможливості застосування єдиних норм податкового обліку, оскільки за період виконання договору отримання послуг у 2009-2011 роках було сформовано податковий кредит та валові витрати, при цьому операції з надання фінансової допомоги не призводять до виникнення податкових наслідків у позикодавця як на момент надання, так і на момент отримання грошових коштів. Також відповідач зазначив про те, що строк виконання за договором надання послуг на момент здійснення зарахування зустрічних вимог не настав.

Водночас відповідач зазначив про те, що в ході перевірки встановлено, що послуги надані ФОП ОСОБА_1 дублюють функціональні обов`язки працівника позивача - агента з митного оформлення вантажів та товарів митно - брокерського департаменту, яким також є ОСОБА_1 .

Крім того відповідач зазначив про те, що позивачем було на порушення вимог пункту 141.1. статті 141 Податкового Кодексу України неправомірно віднесено до складу витрат відсотки за отримані кредитні кошти, які не були використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки отримані кредитні кошти направлялись для розрахунку з постачальникам за надані послуги, у той час як покупці не компенсували виплачені підприємством відсотки за користування кредитними коштами, хоча відповідно наданих до перевірки договорів з покупцями встановлено, що оплата ними наданих послуг здійснюється протягом 60-90 календарних днів, а оплата по договорам з постачальниками послуг - протягом 7-36 днів. Також відповідач посилався на те, що позивачу не було повернуто кошти надані за договором від 28.04.2009 № 10-04/113-09 про надання безвідсоткової цільової позики ТОВ "М ЕНД С Логістик".

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

В період з 26.02.2016 по 08.04.2016 відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 15.04.2016 №159/26-15-14-02-03/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1., 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на прибуток на загальну суму 559 168,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №002311402 від 06.05.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 698960,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 139792,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, та вважаючи його таким, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, скасовуючи постановою від 24.02.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 зазначив наступне: "Суди встановили, що ТОВ "М-ЕНД-С" за період, що перевірявся, мало господарські операції з ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору про надання послуг щодо оформлення вантажно митних декларацій від 14 липня 2008 року №1/07. Водночас, ОСОБА_1 була працівником митно-брокерського департаменту на посаді агента митного оформлення вантажів та товарів 1 категорії митно-брокерського департаменту ТОВ "М енд С форвардінг Ко" (правонаступником якого є ТОВ "М-ЕНД-С").

Колегія суддів погоджується з висновками судів про не підтвердження послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 .

Так, проаналізувавши зміст договору про надання послуг від 14 липня 2008 року №1/07 та положення посадової Інструкції агента митного оформлення вантажів та товарів ТОВ "М-ЕНД-С", суди дійшли висновку про те, що функціональні обов`язки працівника ТОВ "М енд С форвардінг Ко" фактично дублюють послуги, надані ФОП ОСОБА_1 , а тому віднесення до складу витрат вартості затрат на послуги з оформлення ФОП ОСОБА_1 вантажно-митних декларацій на суму 811740 грн. є неправомірним, таким, що порушує вимоги підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України.

Це судження судами зроблено на підставі оцінки наявних у їх розпорядженні доказів, з дотриманням вимог процесуального законодавства та відповідно до приписів ПК України.".

Таким чином є рішення суду в даній справі, яке набрало законної сили та яким встановлено обґрунтованість висновків відповідача щодо допущення позивачем порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині віднесення віднесення до складу витрат вартості затрат на послуги з оформлення ФОП ОСОБА_1 вантажно-митних декларацій на суму 811740,00 грн.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.02.2020 в даній справі зазначив наступне: "Так, акт перевірки обґрунтований, зокрема тим, що встановлено заниження позивачем доходу в 2014 році на 1437566,00 грн., виходячи з такого.

Актом від 30 квітня 2011 року № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "М енд С форвардінг Ко" та ТОВ "Менд С Логістік" дійшли згоди зарахувати зустрічні вимоги в сумі 1437 566,61 грн за такими грошовими зобов`язаннями: Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов`язання в розмірі 1437566,61 грн, яке виникло на підставі договору перевезення вантажів по території України від 1 березня 2010 року № BU7-66 на суму 458860,27 грн; видаткових накладних (купівля - продаж); договору про зберігання майна та надання складських послуг від 1 квітня 2009 року № 10-04/084-09 на суму 942214,79 грн; Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання в розмірі 2977977,88 грн, яке виникло на підставі договору безвідсоткової цільової позики від 28 квітня 2009 року № 10*04/113-09 на суму 2634600,00 грн; договору перевезення вантажів по території України від 26 лютого 2009 року № 16 на суму 343377,88 грн. Таким чином, з моменту підписання цього Акта сторони вважають зобов`язання Сторони 1 перед Стороною 2 такими, що припинено у повному обсязі, а заборгованість відсутньою; зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1 такими, що припинено частково, а залишкова заборгованість становить 1540411,27 грн. Цей акт зарахування однорідних вимог по бухгалтерському обліку проведений у 2013 році, на підставі бухгалтерської довідки від 1 березня 2013 року.

Надаючи правову оцінку доводам сторін у цій частині, суди виходили з того, що позивач здійснив взаємозалік зобов`язань за договорами, які ані за своєю юридичною природою (договір про надання послуг та договір безвідсоткової фінансової допомоги), ані за матеріальним змістом (предметом договору про надання послуг є транспортні послуги, а предметом договору фінансової допомоги - надання фінансової допомоги у вигляді грошей) не є однорідними, що свідчить про те, що вимоги за ними також не є однорідними, тому взаємозалік неможливий; договір від 1 квітня 2009 року діє до 10 жовтня 2011 року, тому в порушення вимог статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 203 Господарського кодексу України зарахування вимог, згідно з актом від 30 квітня 2011 року є неможливим, внаслідок ненастання строку виконання та неоднорідністю вимог; до матеріалів перевірки, а також до позовної заяви не додано належним чином оформлених документів, а саме заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони про можливість зарахування зустрічних вимог відповідно до частини другої статті 601 Цивільного кодексу України. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що зарахувати можна тільки те зобов`язання, яке не було виконано в строк і перетворилося на заборгованість. Ураховуючи наведене, суди погодилися з доводами відповідача про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Менд С Логістік" в сумі 1437566 грн є безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини першої статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

У розумінні статті 601 ЦК України, спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

У свою чергу характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Отже, якщо зобов`язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості взаємозаліку зобов`язань за вищенаведеними договорами є помилковими, оскільки у даному випадку вбачається наявність таких умов, як зустрічність та однорідність вимог, так їх матеріальний зміст.

Доводи судів про те, що, на момент зарахування зустрічних однорідних вимог не настав строк виконання вимог щодо договору про зберігання майна та надання складських послуг від 1 квітня 2009 року № 10-04/084-09 також є помилковими, оскільки цей строк не пов`язаний зі строком дії договору - до 10 жовтня 2011 року.

За правилами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Умовами договору про зберігання майна та надання складських послуг від 1 квітня 2009 року № 10-04/084-09 визначено, що строк дії цього договору - 10 жовтня 2011 року.

На думку Колегії суддів, стаття 601 ЦК України пов`язує можливість зарахування зустрічних однорідних вимог не із закінченням строку дії договору, на підставі якого вони виникли, а із настанням строку виконання зобов`язань, які передбачені таким договором.

Пунктом 4.6 договору про зберігання майна та надання складських послуг від 1 квітня 2009 року № 10-04/084-09 передбачено щомісячну оплату за послуги на підставі виставленого зберігачем рахунку. Тобто, обов`язок позивача сплачувати контрагенту відповідну суму за послуги виникав щомісячно і не був пов`язаний зі спливом загального строку дії договору."

Отже, скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив про те, що у позивача були наявні правові підстави для зарахування зустрічних вимог відповідно до акту від 30.04.2011 № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "М енд С форвардінг Ко" та позивача, згідно з яким здійснено зарахування зустрічних вимог в сумі 1437 566,61 грн. за такими грошовими зобов`язаннями: позивач має перед ТОВ "М ЕНД С Логістик" непогашене грошове зобов`язання в розмірі 1437566,61 грн., яке виникло на підставі договору перевезення вантажів по території України від 01.03.2010 № BU7-66 на суму 458860,27 грн., видаткових накладних (купівля - продаж) та договору про зберігання майна та надання складських послуг від 01.04.2009 №10-04/084-09 на суму 942214,79 грн., а ТОВ "М енд С форвардінг Ко" має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання в розмірі 2977977,88 грн, яке виникло на підставі договору безвідсоткової цільової позики від 28.04.2009 № 10*04/113-09 на суму 2634600,00 грн. та договору перевезення вантажів по території України від 26.02.2009 № 16 на суму 343377,88 грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що факту наявності у позивача заборгованості за договором про зберігання майна та надання складських послуг від 01.04.2009 №10-04/084-09 на суму 942214,79 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків факту та даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з постачальника та підрядника».

Таким чином є рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено необґрунтованість висновків відповідача щодо підписання акту від 30.04.2011 № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "М енд С форвардінг Ко" та позивачем з порушення вимог статті 601 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 203 Господарського кодексу України, а відповідно і безпідставність посилань відповідача на порушення позивачем підпункту 4 пункту 5 статті 135 Податкового кодексу України в частині не включення до складу доходу суми безнадійної заборгованості у розмірі 1 437 566,00 грн.

Актом перевірки від 15.04.2016 №159/26-15-14-02-03/32305728 встановлено наступне.

До перевірки надано кредитний договір від 28.04.2011 № CR 1 1-082/28-2, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем, відповідно до умов якого банк надає на вимогу позивача банківську послугу, а позивач приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку.

Також до перевірки надано Договір про надання банківських послуг № CR 14-133/28-2 від 09.04.2014 укладений з ПАТ «ОТП Банк».

Відповідно до умов вказаних договорів цільовим призначення банківської послуги є поповнення обігових коштів.

Підчас перевірки встановлено, що станом на 31.12.2014 у позивача по рахунку 601 обліковується кредиторська заборгованість перед ПАТ «ОТП Банк» за отримані кредитні кошти в розмірі 3 080 000,00 грн. та протягом 2013-2014 років позивачем нараховано та сплачено відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 833 524 грн.

В той же час, у перевіряємому періоді, згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами» станом на 01.01.2013 встановлена дебіторська заборгованість по розрахункам з контрагентами на загальну суму 3 559 813,24 грн., станом на 31.12.2014 - на загальну суму 2 487 183.20 грн.

Також перевіркою встановлено, що із суми дебіторської заборгованості, що обліковувалась по рахунку 3771 частину дебіторської заборгованості станом на 01.03.2013 в розмірі 2 634600.00 грн. та станом на 31.12.2014 в розмірі 1 540 411.27 грн. складає заборгованість ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" перед позивачем по договору безвідсоткової цільової позики від 28.04.2009 № 10-04/113-09, метою надання позики за яким є поліпшення ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" ведення власної господарської діяльності та з метою поповнення його обігових коштів

На момент надання безвідсоткової цільової позики засновником ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" та позивача був ОСОБА_2 та протягом перевіряємого періоду не вжито заходів по стягненню боргів.

В наданому суду відзиві, як на підтвердження того, що кредитні кошти отримані від ПАТ «ОТП Банк» не були використані у власній господарській діяльності посилається на наступне.

Відповідно пункту 20 наказу «Про облікову політику Підприємства» від 01.01.2013 №1-УП: "в рамках надання транспортно- експедиційних послуг до доходів відноситься транспортно-експедиційна винагорода та суми послуг третіх осіб, залучених для виконання даних послуг. До витрат відносяться суми послуг третіх осіб, залучених в рамках надання транспортно-експедиційних послуг»».

Вибірковим аналізом відповідачем встановлено, що винагорода позивача за укладеними контрактами з контрагентами - покупцями становить 3-5%. Доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2013 рік складають 39 789 102 грн.. за 2014 рік - 45 630 501 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» у позивача станом на 01.01.2013 обліковується кредиторська заборгованість перед ПАТ «ОТП Банк» за отримані кредитні кошти у сумі 510 000,00 грн., протягом 2013 року отримано кредитні кошти у сумі 8 845 000,00 грн., повернуто - 6 795 000,00 грн., протягом 2014 року отримано - 20 280 000,00 гри., повернуто - 19 860 000,00 грн., станом на 31.12.2014 кредиторська заборгованість складає 3 080 000.00 грн.

Відповідно наданих до перевірки договорів з покупцями встановлено, що оплата ними наданих послуг здійснюється протягом 60-90 календарних днів, водночас відповідно до умов договорів укладених з постачальниками послуг, оплата проводилась протягом 7-36 днів. При цьому відповідачем при аналізі рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» встановлено, що отримані кредитні кошти направлялись для розрахунку з постачальникам за надані послуги, водночас покупці не компенсували виплачені підприємством відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з підпунктом 14.1.258. пункту 14.1 статті Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Відповідно до пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України чітко визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями, в тому числі за будь-якими кредитами, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку, тобто діяльністю особи, що пов`язана з, зокрема, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Умовами кредитних договір від 28.04.2011 № CR 1 1-082/28-2 та № CR 14-133/28-2 від 09.04.2014 укладених з ПАТ «ОТП Банк» чітко визначено, що цільовим призначення банківської послуги є поповнення обігових коштів. Тобто кредитні кошти за вказаними договорами були отримані позивачем з метою використання їх в господарській діяльності.

Відповідачем визнається факт того, що кредитні кошти отримані від ПАТ «ОТП Банк» направлялись для розрахунку з постачальникам за надані послуги, тобто використані для купівлі послуг, які були використані у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на факт того, що клієнти позивача здійснювали оплату послуг позивача зі значною відстрочкою, а саме, протягом 60-90 календарних днів, у той час, як розрахунки з постачальниками послуг проводились протягом 7-36 днів, водночас не компенсували позивачу виплачені відсотки за користування кредитними коштами, як на обставину яка підтверджує відсутність факту використання кредитних коштів в господарській діяльності, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що відповідачем визнається факт того, що діяльність позивача є прибутковою, у той час як формування вартості послуг, які позивачем надаються відноситься до його виключної компетенції та не підлягає врегулюванню нормами податкового законодавства.

В частині посилань відповідача на факт наявності у позивача дебіторської заборгованості по ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" за договором безвідсоткової цільової позики від 28.04.2009 № 10-04/113-09, то суд звертає увагу на те, що вказаний договір було укладено, а кошти надані за кілька років до укладання позивачем кредитних договорів від 28.04.2011 № CR 1 1-082/28-2 та № CR 14-133/28-2 від 09.04.2014 та відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності взаємозв`язку між вказаним договором цільової позики та укладеними позивачем кредитними договорами.

Таким чином у суду відсутні підстави для висновку про наявність будь якого взаємозв`язку між кредитними договорами від 28.04.2011 № CR 1 1-082/28-2 та № CR 14-133/28-2 від 09.04.2014 та договором безвідсоткової цільової позики від 28.04.2009 № 10-04/113-09, а отже посилання відповідача на те, що наявність дебіторської заборгованості по ТОВ "М ЕНД С ЛОГІСТІКС" свідчить про те, що кредитні кошти отримані за вказаними договорами не були використані позивача в господарській діяльності є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, оскільки відповідачем визнається факт того, що кредитні кошти отримані від ПАТ «ОТП Банк» направлялись позивачем для розрахунку з постачальникам за надані послуги суд дійшов висновку про те, що у позивача були наявні правові підстави для віднесення суми сплачених процентів за користування кредитними коштами за договорами від 28.04.2011 № CR 1 1-082/28-2 та № CR 14-133/28-2 від 09.04.2014 до складу витрат на підставі пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЕНД-С» (02092, м. Київ, вул. Олекси Довбуша, 37, код ЄДРПОУ 32305728) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

2. Визназти протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.05.2016 № 0002311402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за порушення підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-ЕНД-С» (02092, м. Київ, вул. Олекси Довбуша, 37, код ЄДРПОУ 32305728) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 738,91 (восьми тисяч сімсот тридцяти восьми) грн. 91 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов