Рішення

від 30.11.2022 по справі 640/10358/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 листопада 2022 року справа №640/10358/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту - позивач, КМВ ФСЗІ)доТовариства з обмеженою відповідальністю «АДЖАКС СІСТЕМС МАНЮФЕКЧУРІНГ» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «АДЖАКС СІСТЕМС МАНЮФЕКЧУРІНГ»)простягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 270 236,28 грн. та пені у розмірі 16 430,44 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про невиконання відповідачем в 2021 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Ухвалою від 13 липня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №640/10358/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у виді адміністративно-господарських санкцій. При цьому, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення господарської діяльності (від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. На підтвердження вчинення заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач зазначив, що протягом 2021 року подавав до Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості звітність форми №3-ПН про вакантні посади від 26 лютого 2021 року, від 31 березня 2021 року, від 29 квітня 2021 року, від 27 травня 2021 року, від 30 червня 2021 року, від 28 липня 2021 року, від 31 серпня 2021 року, від 30 вересня 2021 року, від 29 жовтня 2021 року, від 30 листопада 2021 року та від 30 грудня 2021 року.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

17 лютого 2021 року ТОВ «АДЖАКС СІСТЕМС МАНЮФЕКЧУРІНГ» надало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2021 рік по формі 10-ПОІ (річна) №8/1698.

Відповідно до звіту відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2021 році становила 1 115 осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з осіб з інвалідністю» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Таким чином, відповідно до нормативу на підприємстві мало бути працевлаштовано 45 осіб з інвалідністю, але відповідач працевлаштував 43 особи з інвалідністю, тобто не виконав нормативу призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже за не працевлаштування 2 осіб з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2022 року мав самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 270 236,28 грн.

У зв`язку із несплатою відповідачем вказаних адміністративних санкцій у добровільному порядку, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із цим позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України», Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 (далі по тексту - Порядок №223).

Згідно приписів частини дев`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі по тексту - Порядок №70) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідною нормою для підприємств, установ, організацій, зокрема, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З аналізу вищенаведених норм статей 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. У той же час підприємство зобов`язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже Закон не покладає обов`язку на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16, від 13 червня у справі №819/639/17.

При цьому, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Як вбачається з приписів частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Відповідно до частини третьої статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі по тексту - Наказ №316).

Відповідно до приписів пункту 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й).

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом №316, форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

В контексті прийнятого Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й) (до 07 лютого 2017 року), а починаючи з 07 лютого 2017 року - не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17 встановлено, що якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

До обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми №3-ПН) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й) (у період до 07 лютого 2017 року) та не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (починаючи з 07 лютого 2017 року) може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

У справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми №3-ПН.

Суд зазначає, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному Наказом №316.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16.

З матеріалів справи суд встановив, що 26 лютого 2021 року відповідач подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), згідно якої, на підприємстві були вакантні 7 посад монтажника радіоелектронної апаратури та приладів. У відповідності до коментарів до даних про вакансії, на вказані посади можуть бути призначені особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

31 березня 2021 року, 29 квітня 2021 року та 27 травня 2021 року відповідач подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), згідно якої, на підприємстві були вакантні 10 посад монтажника радіоелектронної апаратури та приладів. У відповідності до коментарів до даних про вакансії, на вказані посади можуть бути призначені особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно звітності відповідача від 30 червня 2021 року, 28 липня 2021 року, 31 серпня 2021 року та 30 вересня 2021 року форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на підприємстві були вакантні 5 посад монтажника радіоелектронної апаратури та приладів. У відповідності до коментарів до даних про вакансії, на вказані посади можуть бути призначені інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29 жовтня 2021 року відповідач подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), згідно якої, на підприємстві були вакантні 4 посади монтажника радіоелектронної апаратури та приладів. У відповідності до коментарів до даних про вакансії, на вказані посади можуть бути призначені інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно звітності відповідача від 30 листопада 2021 року та 30 грудня 2021 року форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на підприємстві були вакантні 2 посади монтажника радіоелектронної апаратури та приладів. У відповідності до коментарів до даних про вакансії, на вказані посади можуть бути призначені інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що роботодавець вжив необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема відповідачем вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач довів правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов КМВ ФСЗІ не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Київському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104; ідентифікаційний код 22869098);

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДЖАКС СІСТЕМС МАНЮФЕКЧУРІНГ» (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, 5; ідентифікаційний код 42593133).

Суддя В.А. Кузьменко