Рішення

від 30.11.2022 по справі 640/1840/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/1840/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Дьолер Україна» до проКиївської митниці ДМС України визнання протиправними та скасування рішень від 28.09.2021,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Дочірнє підприємство «Дьолер Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської митниці ДМС України (далі по тексту - відповідач) про визнання неправомірними, тобто такими, що прийняті із порушенням вимог чинного законодавства та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2021 №0000035/7.8-19-01 за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів та №0000035/7.8-19-01 за платежем: мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності.

Ухвалою суду від 03.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідачем подано відзив на позову заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

У судовому засіданні 03.11.2022 суд заслухавши пояснення представників сторін, які не заперечили проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні, суд протокольною ухвалою ухвалив перейти по справі в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва.

В С Т А Н О В И В:

Київською митницею ДМС України проведено перевірку ДП «Дьолер Україна» за результатами якої 07.09.2021 складено акт №7/21/7.8-19-01/24918719 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ДП «Дьолер Україна» вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів по яких проведено митне оформлення за митними деклараціями згідно Додатку 1 до акту» (далі по тексту - Акт перевірки).

Підставою для проведення документальної невиїзної перевірки стало надходження листа з управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Київської митниці від 28.07.2021 №7.8-15-05-15/462 щодо проведення контрольно-перевірочних заходів, у частині дотримання вимог чинного законодавства, з питань митної справи при митному оформленні товару за митними деклараціями відповідно до Додатку № 1.

Актом перевірки встановлено, що ДП «Дьолер Україна» за митними деклараціями за період з 2018 року по 2021 року оформлено товари: концентровані соки без вмісту доданого цукру.

Так, перевіркою дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів «сік концентрований» за кодами УКТ ЗЕД 2009 39 39 10, 2009 49 99 10, 2009 81 95 10, 2009 89 97 10, 2009 89 99 10, 2009 90 59 10 (ставка мита 2%) по яких проведено митне оформлення за митними деклараціями згідно Додатку 1 до акту, встановлено порушення позивачем вимог:

- Закону України «Про митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VІІ, Закону України «Про митний тариф України» від 04.06.2020 №674-ІХ, в частині застосування Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД 1, 3(а) та 6, та в частині визначення коду товарів та розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями;

- пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, що стосується невірної класифікації товару в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 1 445 788,12грн.;

- пункту 190.1 статті 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 289 157,62грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 28.09.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000035/7.8-19-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 312 820,06грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 284 381,87грн. та штрафними санкціями у розмірі 28 438,19грн. та №0000035/7.8-19-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у розмірі 1 493 028,96грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 1 421 909,03грн. та штрафні санкції у розмірі 71 119,93грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 28.09.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 257 Митний кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених Митним кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД (підпункт г) пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу.

Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену Митним кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання (частина тринадцята статті 264 Митного кодексу).

Згідно з п. 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Частиною першою статті 69 Митного кодексу України визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Код товару декларується декларантом або уповноваженою ним особою.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари (частина четверта статті 69 Митного кодексу).

В Україні для цілей митного оформлення товарів використовували Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України. Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), розроблено на виконання Україною міжнародних зобов`язань, а саме положень Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (далі - Конвенція), договірною стороною якої Україна стала згідно з Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» з набуттям усіх прав та зобов`язань, передбачених статтями Конвенції.

До 02 липня 2021 року в Україні для цілей митного оформлення товарів використовували Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.09.2013 № 584-VII «Про Митний тариф України».

З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено Пояснення до УКТ ЗЕД, побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) 2012 року (Explanatory Notes to the Harmonized commodity description and coding system, Fifth Edition (2012) Wold Customs Organization) і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (Explanatory Notes to the Combined Nomenclature of the European Union, Official Journal of the European Union, C 76, Volume 583, 4 March 2015) (далі - Пояснення до УКТ ЗЕД), і затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401 (чинні до 13.07.2021).

З 03 липня 2021 року відповідно до Закону України від 04.06.2020 року № 674-ІХ «Про Митний тариф України» набула чинності нова редакція Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), складена на основі шостого видання Гармонізованої системи опису та кодування товарів (версія 2017 року) та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу. З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено пояснення до УКТ ЗЕД, які побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) 2017 року, затверджені наказом Держмитслужби України від 14.07.2020 № 256 (чинні з 14.07.2021).

На момент здійснення митного оформлення за митними деклараціями, що підлягали перевірці, діяли основні правила інтерпретації, затверджені Законом України від 19.09.2013 №584-VII «Про митний тариф України» (зі змінами та доповненнями чинний до 02.07.2021) та Законом України від 04.06.2020 року №674-ІХ «Про митний тариф України» (чинний з 03.07.2021); були чинні Пояснення до УКТ ЗЕД, затверджені наказом ДФС України від 09.06.2015 №401.

Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД (далі-Правила, ОПІ).

Відповідно до положень Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1.Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2.(а) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3.У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Таким чином, зазначеними Правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.

Пунктом І розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщується через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012 року передбачено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності, зокрема: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Митного кодексу України; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо): зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Митного кодексу України.

Згідно із пунктом 5 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів передбачено, що у неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428.

Згідно пункту 12 даного Порядку, пояснення до УКТ ЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.

Згідно з Законом України «Про Митний тариф України», товарна позиція 2009 включає соки з плодів (включаючи виноградне сусло) або соки овочеві, незброджені та без додавання спирту, з доданням або без додання цукру чи інших підсолоджувальних речовин.

При цьому, виходячи зі структури кодів класифікації товарної позиції 2009 УКТЗЕД, умовою віднесення соків до вищезазначених кодів, призначених для концентрованих соків, є відсутність в них доданого цукру.

Згідно з Додатковими примітками до групи 20 УКТЗЕД, визначення показників «вмісту цукру» у товарах, що відносяться до цієї групи, здійснюється наступним чином.

Пунктом 2(а) Додаткових приміток передбачено, що вміст різних цукрів (вміст цукру), виражених як цукроза у продуктах цієї групи, відповідає цифровому показнику рефрактометра при температурі 20° C, помноженому на коефіцієнт 0,95 для продуктів інших товарних позицій. Показник «число Брікса», зазначений у товарній позиції 2009, визначається за цифровим показником рефрактометра при температурі 20° C. Тобто, вміст цукру виводиться розрахунково, виходячи з показника «число Брікса».

Пунктом 5 (а) Додаткових приміток вміст добавки цукру в продуктах товарної позиції 2009 відповідає вмісту цукру, зменшеному на зазначену нижче величину, залежно від виду соку. Зокрема, для інших фруктових та овочевих соків, включаючи суміші соків, ця величина становить 13.

Таким чином, виходячи з даних правил, будь-який показник вмісту цукру (розрахований як 0,95 х показник «число Брікса»), що буде вищим за 13, призведе до необхідності класифікувати сік у позиції 2009 для соків, що містять доданий цукор.

Показник «число Брікса» у концентрованих соків, якщо здійснювати вимірювання безпосередньо концентрованого соку, буде значним, оскільки після видалення води концентрований сік містить значно більше сухих речовин, що відображає показник «число Брікс». Тобто розрахунковий показник доданого цукру буде завжди позитивним для концентрованих соків. А в такому разі класифікація концентрованих соків у призначеній для них товарній позиції буде неможливою, оскільки всі концентровані соки у такому випадку мають класифікуватись у кодах, які передбачають наявність доданого цукру, як це було зроблено відповідачем.

Однак, Закон України «Про Митний тариф України» виділяє окремо коди УКТ ЗЕД саме для концентрованих соків та встановлює різні ставки оподаткування ввізним митом для цих концентрованих соків (2%) та соків із наявністю доданого цурку (10%, 5%).

Саме тому для концентрованих соків розроблені спеціальні правила визначення вмісту цукру.

Згідно із ДСТУ поняття:

А) «сік» це - рідкий продукт, отриманий з їстівної частини одного чи декількох видів стиглих, свіжих або збережених охолодженими фруктів і/або овочів механічною дією, та законсервований фізичним способом, окрім обробляння іонізувальним опромінюванням, здатний до збродження, незброджений, який має відповідний колір, смак та аромат, властиві фруктам та овочам після термічного оброблення.

Б) «сік концентрований натуральний» - це густий продукт, отриманий з соку натурального фізичним видаленням частини води, яка міститься в ньому, але не сушений, призначений для подальшого промислового переробляння.

Наказом ДФС від 09.06.2015 №401 було затверджено оновлені Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Наказом «про внесення змін до Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» від 11.01.2019 за №20 скасовано додаткові пояснення до товарної позиції 2009 УКТ ЗЕД. Однак, суд зауважує, що скасування наказу №401 від 09.06.2015, який, згідно положень норм чинного законодавства, носить рекомендаційний характер, не змінено групу 2009 та не скасовано норми ДСТУ.

Також, суд бере до уваги, що практика митного оформлення концентрованих соків відповідачем свідчить про застосування даної спеціальної методики визначення доданого цукру.

Судом встановлено, що позивачем уже подавались митному органу митні декларації, згідно з якими ДП «Дьолер Україна» ввезено концентровані соки за кодами, які передбачають 2% ставку ввізного мита. Таким чином, відповідач розмитнював аналогічні товари позивача за 2% ставкою у період застосування тотожної нормативної бази.

Також, судом встановлено, що спірні правовідносини уже були предметом розгляду в адміністративних справах №640/10297/19 та №640/24786/19 за позовом ДП «Дьолер Україна» про скасування рішень Київської міської митниці ДФС про визначення коду товару, якими встановлено, що концентровані соки віднесено до коду товару з №2009809910 зі ставкою ввізного мита 2%.

Вказані судові рішення набрали законної сили, а тому з урахуванням норм ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини при розгляді справи №640/1840/22 додатковому доказуванню не підлягають.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частини четвертої статті 3 Митного кодексу України у разі, якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Зміна відповідачем підходів до класифікації товару, раніше застосованих під час здійснення митного контролю ідентичних товарів, випущених у вільний обіг за вказаними вище митними деклараціями, є порушенням принципу «належного урядування».

Згідно з правовою позицією, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 23.09.1998 року по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших аналогічних умовах.

Конституційний Суд України в рішенні від 29.06.2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано, що при незмінних положеннях законодавства ним приймаються щодо позивача взаємовиключні за змістом рішення.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає підтвердженими доводи позивача, що спірний товар відповідає коду УКТЗЕД 2009899910, а не коду 2009897900, як встановлено відповідачем, тому податкові повідомлення-рішення від 28.09.2021 №0000035/7.8-19-01 за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів та №0000035/7.8-19-01 за платежем: мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується правомірність визначення митної вартості товару за ціною договору та, як наслідок, протиправність оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесених рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Дьолер Україна» (м. Київ, 02230, вул. Радосинська, 2, код ЄДРПОУ 24918719) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці від 28.09.2021 №0000035/7.8-19-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у загальному розмірі 312 820,06грн. та №0000035/7.8-19-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 1 493 028,96грн.

Присудити з бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (м. Київ, 03124, бул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Дочірнього підприємства «Дьолер Україна» (м. Київ, 02230, вул. Радосинська, 2, код ЄДРПОУ 24918719) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700,00грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін