Рішення

від 30.11.2022 по справі 640/13500/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/13500/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛТЕКО» доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.01.2019 року., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛТЕКО» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000521401 та № 0000531401 від 15 січня 2019 року.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий кредит за господарськими операціями позивача з ТОВ «ФАН -ТРЕЙД» сформований відповідно до законодавства та підтверджений всіма первинними, бухгалтерськими, фінансовими документами та договірною документацією, а встановлені під час перевірки фінансово - господарської діяльності і відображені в Акті перевірки №778/26-15-14-01-01/37932940 від 20.12.2018 року порушення, а також нарахування податковими повідомленнями - рішеннями №0000521401 та №0000531401 від 15 січня 2019 року грошових зобов`язань не грунтуються на законі та нічим недоведені відповідачем.

21 серпня 2019 року відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у ньому та посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, які на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

04 вересня 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволені клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та виклик свідка.

11 жовтня 2019 ухвалою суду витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛТЕКО» належним чином засвідчені копії первинної документації по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фан-Трейд» (код ЄДРПОУ 33337263) за перевіряємий період: березень - жовтень 2015 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 03.12.2018 року № 17651 та направлення на перевірку №2041/26-15-14-01-01 від 07.12.2018 року, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві та відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛТЕКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» за період березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2015 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2015 рік.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 20 грудня 2018 року № 778/26-15-14-01-01/37932940.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1, п.134.1, ст.134 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 137 664, 00 грн. за 2015 рік та занижено податок на прибуток на загальну суму 315 378, 00 грн., в тому числі по періодам: за 2015 рік на суму 315 378, 00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 15 січня 2019 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000521401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 315 378 грн.

- №0000531401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 137 664 грн.

Вважаючи дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України регламентовано, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В той же час об`єктом оподаткування, згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (абз. 1 п. 200.2 ст. 200 ПК України).

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК Ураїни податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПКУ).

Відповідно до пункту 198.3 статі 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами 1 - 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 2 статті 3 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-ХIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося судом вище, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Положення №88).

За вимогами пункту 1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Між тим, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88).

Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у наступних постановах Верховного Суду: від 30.01.2018 у справі №820/11856/13-а, від 31.01.2018 у справі №826/245/14; від 06.02.2018 у справі №810/6695/14; від 04.04.2018 у справі №808/2519/15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАН-ТРЕЙД».

До перевірки відповідачу були надана видаткові накладні, виписані ТОВ «ФАН - ТРЕЙД» на адресу ТОВ «СОЛТЕКО», а саме: від 10.03.2015 року №66, від 11.03.2015 року №71, від 23.03.2015 року № 97, від 25.03.2015 року №115, від 01.04.2015 року №142, від 14.05.2015 року № 175, від 07.05.2015 року №224, від 18.05.2015 року №265, від 18.06.2015 року №355, від 25.06.2015 року №379, від 30.06.2015 року №382, від 23.09.2015 року №581, від 06.10.2015 року №627, від 21.10.2015 року № 648, від 30.10.2015 року №680 підписані зі сторони ТОВ «ФАН- ТРЕЙД» директором ОСОБА_1.

Згідно даних наявних у ЄРПН, ТОВ «ФАН - ТРЕЙД» у березні, квітні, травні, червні, вересні, жовтні 2015 року було складено на ТОВ «СОЛТЕКО» та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: від 30.10.2015 року №66, від 21.10.2015 року №34, від 06.10.2015 року №13, від 23.09.2015 року №42, від 30.06.2015 року №73, від 25.06.2015 року №70, від 18.06.2015 року № 46, від 18.05.2015 року №26, від 07.05.2015 року №5, від 14.04.2015 року № 36, від 01.04.2015 року №3, від 25.03.2015 року №68, від 23.03.2015 року №43, від 11.03.2015 року №17, від 10.03.2015 року № 12.

ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" (код 33337263) - зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 25 лютого 2005 року № 13571020000000494, номер виписки з ЄДР 5408846.

Стан платника податків - 0 (платник податків за основним місцем обліку).

Згідно інформації по ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" (код 33337263), яка міститься в ІС "Податковий блок" та інших інформаційних системах, засновником, директором та головним бухгалтером є:

- з 01 січня 2016 року по 20 квітня 2017 року - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- з 20 квітня 2017 року по 13 грудня 2017 року - ОСОБА_2 ;

- з 13 грудня 2017 року по даний час - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

За результатами аналізу баз даних ДПС України, даних податкової звітності ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" (код 33337263) та інформації з зовнішніх джерел встановлено:

- основний вид діяльності: 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Як вбачається зі змісту акту перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про те, що господарські операції позивача із ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" не мали реального характеру, з огляду на таке: товариство фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності, а саме: ВО ВЕЗ ОУ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження за № 32016100050000073, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2016 року. Під час досудового розслідування допитано в якості свідка гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який був засновником та директором ТОВ "ФАН- ТРЕЙД" (код 33337263). Відповідно до протоколу допиту свідка від 21 липня 2017 року ОСОБА_1 надав наступні пояснення:

"...до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "ФАН-ТРЕЙД" (код 33337263) не маю жодного відношення. Мені не відомо де знаходяться статутні реєстраційні документи та печатка підприємства ... я не укладав жодних договорів з іншими підприємствами ...мені не відомо хто здійснює бухгалтерський та податковий облік підприємства. Не відомо хто реєстрував податкові накладні від імені цього підприємства мені не відомо хто здійснює діяльність від імені даного підприємства та я не маю до нього жодного відношення ... нікого не наймав на роботу та нікого не уповноважував на ведення діяльності даного підприємства".

Оцінюючи вказані доводи ГУ ДФС у м. Києві суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Варто звернути увагу, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Наведена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі №813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі №802/4940/14, від 21 січня 2020 року у справі №826/9596/18.

В межах даної адміністративної справи відповідачем вироку щодо директора ТОВ «Фан-Трейд» не надано.

Окрім цього суд відмічає, що в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому необхідними стають перевірка доведеності кожного податкового правопорушення і комплексне дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених вироком, що набрав чинності, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідків її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Таким чином, визнання будь-якої фінансово-господарської операції фіктивною з контрагентом, щодо директора або учасника якого винесений вирок про визнання винуватості за статтею 205 Кримінального кодексу України, як і всіх правочинів такого контрагента, є помилковим, адже у межах кримінального провадження встановлюється склад кримінального правопорушення саме щодо конкретних діянь (фінансово-господарських операцій).

Отже, підсумовуючи наведене суд вважає, що доводи контролюючого органу в цій частині не можуть бути беззаперечними доказам нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ФАН-ТРЕЙД".

Разом із тим, суд відмічає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі №826/10852/15.

Суд звертає увагу, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №826/10104/16.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи наведене суд дійшов до висновку, що позивачем до позову не надано жодних документів на підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем, також таких документів не надано на вимоги ухвали суду про витребування, а тому з наявних в матеріалах справи доказів не можливо встановити ділову мету взаємовідносин ТОВ «СОЛТЕКО» із ТОВ "ФАН-ТРЕЙД", результат таких взаємовідносин та використання позивачем наданих послуг у власній господарській діяльності.

Отже, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень судом не встановлено факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення №0000521401 та №0000531401 від 15 січня 2019 року є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛТЕКО» має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛТЕКО» (01054, вул. Гоголівська 21, кв.1, місто Київ, код ЄДРПОУ 37932940) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін