Постанова

від 29.11.2022 по справі 440/5287/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 р. Справа № 440/5287/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 по справі № 440/5287/22

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення №6937/6/16-31-18-12-20 від 02.05.2022 Головного управлінням Державної податкової служби в Полтавській області про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік, яким ГУ ДПС у Полтавській області відмовлено ДП ДГ "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи (включенню до реєстру) на 2022 рік;

- зобов`язати поновити реєстрацію Державного підприємства дослідного господарства "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2022 та включити до реєстру платників єдиного податку.

17.06.2022 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення №6937/6/16-31-18-12-20 від 02.05.2022 Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік, яким ГУ ДПС у Полтавській області відмовлено ДП ДГ "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи (включенню до реєстру) на 2022 рік.

Зазначена заява обґрунтована тим, що прийняте відповідачем рішення про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік є таким, що суперечить чинним нормативним актам, порушує права позивача, та може створити перешкоди в діяльності ДП ДГ "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України та призвести до значних збитків, адже у разі продовження дії оскаржуваного рішення відповідача, позивач змушений буде перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати податки за значно більшою ставкою, що може призвести до зупинення роботи підприємства у зв`язку зі збільшенням податкового навантаження на підприємство.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Зупинено дію рішення №6937/6/16-31-18-12-20 від 02.05.2022 Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік, яким ГУ ДПС у Полтавській області відмовлено ДП ДГ "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи (включенню до реєстру) на 2022 рік до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду адміністративної справи №440/5287/22.

Головне управління Державної податкової служби в Полтавській області (далі - відповідач), не погодившись з ухвалою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про не врахування судом першої інстанції, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову. Оскаржуваною ухвалою суду фактично надно дозвіл на перебування позивача як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2022 до надання правової оцінки правомірності рішення податкового орагну №6937/6/16-31-18-12-20 від 02.05.2022, що свідчить про втручання судом в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Також забезпечення позову у даному випадку свідчить про фактичне вирішення судом першої інстанції спору по суті, що суперечить ст. 150 КАС України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції -без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в разі невжиття заходів зі забезпечення адміністративного позову при подальшому задоволенні судом позовних вимог і скасуванні оскаржуваного рішення, відновлення порушених прав позивача буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, оскільки у разі реалізації відповідачем оскаржуваного рішення позивач зобов`язаний на його виконання перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах такому платнику за ці періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150,151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Разом з тим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судовим розглядом встановлено, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа 20.04.2004 №1 577 120 0000 000110, основним видом діяльності підприємства є дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

02.05.2022 Головним управлінням Державної податкової служби в Полтавській області було прийнято рішення про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік, яким ГУ ДПС у Полтавській області відмовлено ДП ДГ "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи (включенню до реєстру) на 2022 рік.

ДП ДГ "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України в заяві про забезпечення позову зазначає про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає такі твердження позивача необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 299.1, п. 299.2 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відмова податкового органу у внесенні ДП ДГ "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України до реєстру платників єдиного податку сама по собі не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення не змінило для позивача його прав та обов`язків у порівнянні з тими, які він мав до вжиття таких заходів.

Тобто, незважаючи на вжиті заходи забезпечення позову, у податкового органу відсутній обов`язок до набрання законної сили рішення у справі, ухваленого на користь позивача, вчиняти або утримуватися від вчинення будь-яких дій, в тому числі здійснювати внесення позивача до реєстру платників єдиного податку.

Отже, забезпечення позову у даній справі не призвело до тимчасового захисту прав та інтересів позивача, а тому не було необхідним.

Поряд із цим, судова колегія зазначає, що мотиви, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, й могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ДП ДГ "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України про забезпечення позову.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Обставини щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 по справі № 440/5287/22 скасувати.

У задоволенні заяви Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 30.11.22.