П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/10142/22
Суддя в суді І інстанції Завальнюк І.В. Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Одеса
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідачаЯковлєва О.В.,
суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКМАР» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКМАР» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 34995 від 07 липня 2022 року; зобов`язання виключити ТОВ «РЕКМАР» з переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що платником податків не подано контролюючому органу податкової звітності з ПДВ за два останніх звітних (податкових) періоди.
Крім того, апелянтом зазначено, що у межах спірних правовідносин проведено моніторинг зареєстрованих позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та даних інших інформаційно-аналітичних систем, за наслідком якого встановлено факт проведення позивачем операцій з ознаками ризиковості.
При цьому, на переконання податкового органу, отримана ним інформація стала правомірною та достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податків.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірність свого рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податків.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 липня 2022 року до електронного кабінету платника податків ТОВ «РЕКМАР» надійшло рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника № 34995 від 07 липня 2022 року, що підписане головою Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що останнє прийнято на підставі п. 6 критеріїв ризиковості платника податку, так як платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч вимог пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, абз. 1 п. 49.2, п. 49.18 ст. 49 ППК України.
Не погоджуючись з прийнятим податковим органом рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно абз. 1 п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
В свою чергу, згідно з п. 9 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28 січня 2016 року № 21, податкова декларація з ПДВ подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до ПКУ.
При цьому, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.
Згідно п. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.
Згідно п. 10 Порядку, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно п. 11 Порядку, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
При цьому, у додатку № 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.
Згідно п. 6 Критеріїв, платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
При цьому, згідно п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Пунктом 6 вказаного порядку встановлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення Головного управління ДПС України в Одеській області № 34995 від 07 липня 2022 року, яким визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКМАР» таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податків.
В даному випадку, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
В свою чергу, з аналізу оскаржуваного рішення податкового органу вбачається, що у якості юридичної підстави прийняття такого рішення визначено п. 6 Критеріїв ризиковості платника податків.
Тобто, колегія суддів робить висновок, що платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди.
Між тим, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що податкова декларація з ПДВ подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню.
В даному випадку, позивачем до прийняття оскаржуваного рішення повідомлено письмово податковий орган про те, що за відповідні звітні періоди ним не здійснювалось господарської діяльності, а тому у нього не виникало об`єктів оподаткування, або зміни показників декларування, які підлягають декларуванню.
В свою чергу, в межах доводів апеляційної скарги податковим органом жодним чином не спростовано аналогічного висновку суду першої інстанції, як і не надано будь-яких доказів, з яких можливо встановити факти виникнення у позивача об`єктів оподаткування ПДВ, або зміни показників декларування.
З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги податкового органу про те, що позивачем проведено ризикові операції зі своїми контрагентами, так як така інформаціє є іншим критерієм ризиковості платника податку на додану вартість, який не зазначено в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи вищевикладене, колегією суддів робиться висновок про те, що у межах спірних правовідносин відбулось формальне віднесення платника податків до категорії ризикових, виключно на підставі суб`єктивних висновків та уявлень посадових осіб податкового органу.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення та порушено права позивача.
В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2022 |
Оприлюднено | 05.12.2022 |
Номер документу | 107626100 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Яковлєв О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні