Постанова

від 29.11.2022 по справі 640/14856/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14856/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ГЛОРІЯ ДЖИНС" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "ГЛОРІЯ ДЖИНС" до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області про визнання протиправним і скасування рішень визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство «ГЛОРІЯ ДЖИНС» (далі - позивач, ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС від 7 грудня 2018 року № 5 «Про списання помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені» щодо ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС»;

- зобов`язати ГУ ДФС внести зміни в інтегровану картку платника податків (далі - ІКП) ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» шляхом поновлення інформації про наявність надміру сплачених сум податку на прибуток підприємств у сумі 61586139,65 грн;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС щодо не підготовки висновку про повернення з бюджету сум надміру сплачених ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 61586139,65 грн на поточний рахунок ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» у банку та неподання його на виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

- зобов`язати ГУ ДФС підготувати висновок про повернення з бюджету сум надміру сплачених ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 61586139,65 грн на поточний рахунок ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» у банку та подати його на виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги № 17217/7/99-99-07-02-03-17 від 31 травня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 2 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДФС від 7 грудня 2018 року № 5 «Про списання помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені» щодо ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС», зобов`язав ГУ ДПС внести зміни в інтегровану картку платника податків ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» шляхом поновлення інформації про наявність надміру сплачених сум податку на прибуток підприємств у сумі 61586139,65 грн, визнав протиправною бездіяльність ГУ ДФС щодо не підготовки висновку про повернення з бюджету сум надміру сплачених ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 61586139,65 грн на поточний рахунок ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» у банку та неподання його на виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, зобов`язав ГУ ДПС підготувати висновок про повернення з бюджету сум надміру сплачених ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у сумі 61586139,65 грн на поточний рахунок ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» у банку та подати його на виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2022 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі № 640/14856/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував підпункт 38.2 пункту 38 підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України і підпункт 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 ПК України та не встановив істотних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо неподання висновку та зобов`язання його подати можна вважати наступними (а не похідними) в хронології вирішення питань, поставлених перед судом.

Задовольнивши першу частину позовних вимог і визнавши протиправним списання надмірно сплачених сум податку, суд апеляційної інстанції при вирішенні другої частини позовних вимог не зазначив, чому на його переконання, інформація про наявність у позивача податкового боргу, який обліковується в ІКП не є перешкодою у поверненні надмірно сплачених сум податку.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» 9 квітня 2019 року засобами поштового зв`язку направило на адресу ГУ ДФС заяву від 8 квітня 2019 року № 102, у якій, посилаючись на вимоги підпункту 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) та підпункт 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2017 року №861 (далі - Порядок №861) просило: 1) продовжити граничний строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань; 2) повернути надміру сплачені кошти в сумі 61586139,65 грн на поточний рахунок ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» у банку із наведення реквізитів; 3) підготувати висновок про повернення з бюджету сум надміру сплачених грошових зобов`язань та подати його для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. До заяви додано, зокрема, Сертифікат №3100-19-0130 про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України 22 березня 2019 року (далі - Сертифікат ТПП).

Листом від 25 квітня 2019 року № 4012/10/12-32-50-02 ГУ ДФС повідомило позивача про залишення поданої ним заяви без задоволення з огляду на відсутність станом на дату надання відповіді надміру сплачених грошових зобов`язань по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 61586139,65 грн в інформаційній базі даних Державної фіскальної служби, з урахуванням прийнятого рішення від 7 грудня 2018 року про списання помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.

Наведене рішення контролюючого органу платник оскаржив до ДФС України.

Відповідну скаргу листом від 31 травня 2019 року № 17217/7/99-99-07-02-03-17 ДФС України направило до ГУ ДФС для опрацювання та виконання заходів згідно з вимогами чинного законодавства.

ГУ ДФС за результатами розгляду скарги листом від 5 червня 2019 року № 5458/10/12-32-50-02 повідомило позивача про відсутність підстав вважати дії ГУ ДФС щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в інтегрованій картці платника більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування зобов`язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення таких сум по податку на прибуток приватних підприємств неправомірними.

Незгода з переліченими рішеннями суб`єктів владних повноважень - відповідачів у даній справі обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідач обґрунтовано здійснив списання надміру сплачених сум податку на прибуток підприємств у сумі 61586139,65 грн, оскільки з дати виникнення переплати минуло 1095 днів і станом на дату прийняття оскаржуваного рішення від 7 грудня 2018 року № 5 позивач не звертався із заявою про зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок погашення боргу з інших податків, а за відсутності такої заяви платника контролюючий орган не мав законних підстав провести відповідне зарахування. Відповідно, суд дійшов висновку, що інформація про вказані суми не підлягає поновленню в інтегрованій картці платника.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення ДФС України від 31 травня 2019 року № 17217/7/99-99-07-02-03-17, суд першої інстанції виходив з того, що воно прийняте за результатами розгляду скарги на рішення ГУ ДФС від 25 квітня 2019 року № 4012/10/12-32-50-02, тобто це свідчить про досудовий порядок вирішення спору, а тому таке рішення не підлягає оцінці судом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судами у даній справі, станом на 6 жовтня 2015 року в ІКП позивача обліковувалась переплата з податку на прибуток підприємств в сумі 61586139,65 грн. Враховуючи, що протягом 1095 днів зазначені суми обліковувалися без руху (відсутні зменшення та нарахування зобов`язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), ГУ ДФС прийняло рішення від 7 грудня 2018 року №5, яким списало таку переплату відповідно до пункту 4 глави 2 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422).

Крім того, за позивачем обліковувалась заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в сумі 13955,92 грн (по Станично-Луганському району) та 383269,03 грн (по Жовтневому району м. Луганськ), податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 270514,18 грн, податку на додану вартість з ввезених товарів в сумі 20910167,30 грн, мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 12089970,43 грн, антидемпінгового мита в сумі 27917043,39 грн.

Суди встановили, що заборгованість з орендної плати з юридичних осіб виникла внаслідок несплати позивачем самостійно задекларованих грошових зобов`язань.

Заборгованість з інших податків і зборів виникла внаслідок здійснення податковими органами (Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС і ГУ ДФС) контролюючих заходів шляхом проведення документальних невиїзних перевірок, за результатами яких складені акти від 19 грудня 2016 року № 119/28-04-42-03/00308784 та від 30 березня 2017 року № 78/12-32-14-08/00308784. На підставі висновків цих актів були прийняті податкові повідомлення рішення, а в подальшому нарахована пеня відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України в сумі 5894317,93 грн (за платежем антидемпінгове мито), 2533135,10 грн (за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності) та 4392421,49 грн (за платежем податок на додану вартість з ввезених товарів).

Надаючи оцінку правомірності списання помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені щодо Публічного акціонерного товариства «Глорія Джинс шляхом прийняття рішення від 07.12.2018 № 5 колегія суддів зауважує наступне.

Як зазначалось вище, станом на 06.10.2015 у позивача виникла переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 61 586 139,65 грн., що підтверджується відомостями інтегрованих карток платника, а також банківськими виписками (в частині сплати податку на прибуток), долучених до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 4 глави 2 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881, підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, на підставі рішення керівника (заступника керівника) органу ДФС щоденно списує помилково та/або надміру сплачені суми платежів, що обліковуються в ІКП більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування зобов`язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення таких сум.

У даному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, 1095-денний строк з дати виникнення переплати припадає на 06.10.2018.

07.12.2018 відповідачем 1 прийнято рішення № 5 про списання зазначеної вище надміру сплаченої суми податку на прибуток підприємств.

За загальним правилом дії контролюючих органів зі списання помилково та/або надміру сплачених суми платежів, що обліковуються в ІКП, можуть бути визнані правомірними за сукупності таких умов: помилково та/або надміру сплачені суми платежів обліковуються в ІКП більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування зобов`язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата); 2) відсутня заява платника податків про повернення надміру сплачених сум платежів.

При цьому ПК України визначає строк для подання заяви про повернення надміру сплачених сум у 1095 днів (з дня виникнення переплати), водночас, передбачає й випадки, коли відлік цього строку зупиняється або граничний строк продовжується. Відповідно, законність рішення про списання помилково та/або надміру сплачених суми платежів залежить від того, чи були підстави для зупинення та/або продовження строку на подання заяви про їх повернення.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Ці обставини є загальновідомим фактом, сторонами не оспорюються. Належність міста Луганськ до населених пунктів, у яких проводиться АТО також не є спірним.

15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1669-VII, який встановив тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797-VIII), яким підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено, зокрема, пунктом 38, яким установлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", або населені пункти на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об`єкти оподаткування, з яких сплачуються місцеві податки, збори, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до підпункту 38.2 пункту 38 підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань, за якими зупинено стягнення;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, вказаних у цьому пункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються:

з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;

з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

В подальшому, до зазначеного підпункту 38.2 пункту 38 внесені зміни, зокрема, Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628-VIII), які набрали чинності з 1 січня 2019 року, якими абзац перший підпункту 38.2 після слів "На період проведення антитерористичної операції" доповнено словами "та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС)".

Колегія суддів вважає, що підпункт 38.2 пункту 38 підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановив окремі особливості справляння податків і зборів, а саме зупинив нарахування штрафів та застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу. При цьому, враховуючи, що положення про зупинення відліку строку давності приведені не окремим підпунктом у пункті 38, а логічно пов`язані із періодом, протягом якого не застосовуються певні заходи стягнення, застосування їх як самостійної норми є неможливим, у зв`язку з чим погоджується з доводами ГУ ДПС, що зазначений підпункт зупинив обрахунок не всіх строків, передбачених статтею 102 ПК України, а лише тих, які пов`язані із застосуванням заходів стягнення, передбачених статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного тлумачення норми підпункту 38.2 пункту 38 підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, колегія суддів вважає, що відлік встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України строку для подання заяви про повернення ПАТ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» надміру сплачених сум податку не зупинявся.

Надаючи оцінку наявності/відсутності підстав для продовження такого строку відповідно до підпункту 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Водночас, відповідно до підпункту 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 ПК України граничні строки для подання податкової декларації, скарги про перегляд рішень контролюючого органу, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу за письмовою заявою платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків: мав обмежену свободу пересування у зв`язку з ув`язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Згідно з підпунктом 102.7.2 пункту 102.7 статті 102 ПК України дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Системний аналіз пункту 102.5, підпунктів 102.6.4 пункту 102.6 і 102.7.2 пункту 102.7 статті 102 ПК України у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку про те, що граничні строки для подання юридичною особою, зокрема, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань підлягають продовженню за сукупністю таких умов:

(1) до спливу 1095 днів після здійснення переплати посадові особи юридичної особи, які є уповноваженими відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність (далі - уповноважені особи) мали обмежену свободу пересування, спричинену або ув`язненням чи полоном на території інших держав, або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально (альтернативно), та

(2) протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших уповноважених осіб.

При цьому, за своїм змістом та правовим регулюванням такий механізм продовження строку має заявний характер (за відповідною заявою платника податків) і реалізується за рішенням керівника (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу. При зверненні до контролюючого органу із відповідною заявою платник податків повинен надати документальне підтвердження існування у його уповноважених осіб протягом граничних строків обмеженої свободи пересування і відсутність протягом цих строків інших уповноважених осіб.

Отже, саме такі обставини утворюють предмет доказування при вирішенні питання наявності підстав для продовження граничних строків відповідно до підпункту 102.6.4 пункту 102.6 статті 102 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача 1 із заявою від 08.04.2019 № 102 про продовження граничних строків подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань та повернення надміру сплачених грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Так, сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 22.03.2019 №3100-19-0130 засвідчено настання обставин непереборної сили для ПАТ «Глорія Джинс», а саме: подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, які виникли у період з 29.11.2011 по 30.05.2014.

У сертифікаті також зазначено, що на момент його видачі Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають на 22 березня 2019 року.

При цьому, позивачем не надано доказів відсутності протягом цих строків інших уповноважених осіб, що є обов`язковою умовою для продовження граничних строків для подання юридичною особою, зокрема, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, останнім у спірний період направлялось до контролюючих органів велику кількість звітних документів підписаних за допомогою ЕЦП. На переконання колегії суддів, позивач не був позбавлений можливості звернутись із відповідною заявою таким самим способом, яким останнім була подана відповідна звітність до податкового органу.

В контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що за таких обставин у відповідача не було підстав для продовження позивачу строку для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення позивача із вказаною заявою надміру сплачених грошових зобов`язань в ІКП позивача не було з огляду на прийняття відповідачем рішення «Про списання помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені» щодо Публічного акціонерного товариства «Глорія Джинс» від 07.12.2018 №5.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 в частині непідготовки висновку про повернення з бюджету сум надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 61 586 139,65 грн. та зобов`язання останнього підготувати такий висновок та подати його на виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до приписів пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 ПК України).

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання, згідно з пунктом 43.3 статті 43 ПК України, є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Усталеною є позиція Верховного Суду (зокрема, але не виключно постанови від 18 червня 2019 року у справі № 826/3490/18, від 4 березня 2021 року у справі №280/2059/19), відповідно до якої аналіз норм статті 43 ПК України та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1146), дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність таких обставин:

1) відсутність у такого платника податкового боргу;

2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати;

3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 статті 43 ПК України.

За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

В даному випадку, як вірно зазначено судом першої інстанції, списання надміру сплачених сум податку передувало зверненню позивача із заявою про продовження граничних строків подання заяви про повернення надміру сплачених коштів.

Отже, на момент такого звернення за позивачем не обліковувалась переплата з податку на прибуток.

Більше того, позивач мав заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в сумі 13955,92 грн. (по Станично-Луганському району) та 383269,03 грн. (по Жовтневому району м. Луганськ), податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 270514,18 грн., податку на додану вартість з ввезених товарів в сумі 20910167,30 грн., мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 12089970,43 грн., антидемпінгового мита в сумі 27917043,39 грн. , що підтверджується витягами з інтегрованої картки позивача, податкові декларації з плати за землю, акт перевірки №119/28-04-42-03/00308784 від 19 грудня 2016 року та прийняті на підставі його висновків податкові повідомлення-рішення, акт перевірки № 78/12-32-14-08/00308784 від 30 березня 2017 року та прийняті на підставі його висновків податкові повідомлення-рішення, розрахунок пені.

Посилання апелянта на те, що він не отримував вказаних податкових повідомлень-рішень а тому суми визначені ними є неузгодженими, колегія суддів відхиляє як такі, що виходять за межі позовних вимог, а тому апеляційним судом не переглядаються.

В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що за відсутності сум надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 61 586 139,65 грн. відповідач 1 не мав обов`язку підготувати та подати висновок про їх повернення з бюджету, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог позивача.

Позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги № 17217/7/99-99-07-02-03-17 від 31.05.2019 задоволенню теж не підлягають, оскільки рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги платника податків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні норм КАС України і не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору.

У даному випадку, рішення про результати розгляду скарг самі по собі не породжують у платника будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджають реалізації його права, та, як наслідок, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, тому не підлягають скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ГЛОРІЯ ДЖИНС" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної силиз дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя І.В. Федотов

Судді Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко