Постанова

від 30.11.2022 по справі 640/20473/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20473/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Одеській області про скасування наказів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати наказ Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458 та наказ Головного управління Державної податкової служби у Одеській області від 12 липня 2021 року №4831-п.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю:

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 12 липня 2021 року №4831-п.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Державною податковою службою України подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що постанова № 89 на час прийняття спірного наказу ДПС України щодо перевірки позивача була чинною та не скасованою, податкова як орган державної влади зобов`язана була дотримуватись та виконувати положення цієї постанови та в межах компетенції прийняти рішення щодо проведення перевірки із дотриманням норм Податкового кодексу України.

Також не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням Державної податкової служби у Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Головного управління Державної податкової служби у Одеській області відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи.

В апеляційних скаргах апелянти просять здійснювати розгляд справи за участі їх представників.

Щодо заявлених відповідачами клопотань колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Одеській області про скасування наказів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

28 листопада 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли відзив позивача на апеляційні скарги відповідачів, в яких представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» заперечує проти доводів апелянтів та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458 (зі змінами, внесеними наказом Державної податкової служби України від 17 червня 2021 року №616) у зв`язку з виявленням невідповідності висновків акта документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» від 21 січня 2020 року № 25/26-15-05-01-03/36851672 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року та неповним з`ясуванням під час перевірки питань, що мали бути перевірені під час її проведення для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та проведенням дисциплінарного провадження стосовно посадової особи Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка здійснювала таку перевірку (наказ Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 23 березня 2021 року №22-дс), на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» наказано провести документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІД ВІНД» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року у порядку контролю за правильністю висновків акта перевірки від 21 січня 2020 року №25/26-15-05-01-03/36851672, на підставі якого складені податкові повідомлення-рішення, скасовані рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 12 лютого 2021 року №3375/6/99-00-06-1-01-06.

Наказом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 12 липня 2021 року №4831-п на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання вимог наказу Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року у порядку контролю за правильністю висновків акта перевірки від 21 січня 2020 року №25/26-15-05-01-03/36851672, на підставі якого складені податкові повідомлення-рішення скасовані рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 12 лютого 2021 року №3375/6/99-00-06-1-01-06.

Актом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 15 липня 2021 року №2085/15-32-07-09/36851672 зафіксовано факт недопуску позивачем посадових осіб Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до проведення перевірки призначеної наказом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 12 липня 2021 року №4831-п.

Вважаючи накази про призначення перевірок протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що неправомірним застосування у 2021 році положень Постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року як підстави для прийняття спірного наказу відповідачем.

Одночасно суд наголосив, що матеріалами справи підтверджено, що перевірку на виконання оскаржуваних наказів від 27 квітня 2021 року №458, від 12 липня 2021 року №4831-п Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області проведено не було, отже єдиним можливим способу захисту прав позивача є саме оскарження таких наказів про призначення перевірки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 77.6-77.9 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані накази про проведення перевірки датовані від 27 квітня 2021 року та від 12 липня 2021 року відповідно, тобто, прийняті відповідачами в період запровадження законодавчим органом влади мораторію на проведення перевірок.

ДПС України в обгрунтування доводів про правовірність такої перевірки вказав наступне.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що на час здійснення апеляційного перегляду справи, зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 січня 2022 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 (справа № 640/18314/21). Суди зазначили, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (ст. 2 ПК України).

Щодо спірних правовідносин в цій справі, колегія суддів зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду у справі від 01 вересня 2022 року (справа № 640/16093/21), від 22 лютого 2022 (справа №420/12859/21), від 17 травня 2022 (справа № 520/592/21), від 15 квітня 2022 (справа № 160/5267/21), від 27 квітня 2022 (справа № 140/1846/21) від 06 липня 2022 (справа № 360/1182/21).

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

При цьому, в межах вказаної вище справи № 360/1182/21 мали місце аналогічні правовідносини щодо недопуску посадових осіб до проведення перевірки та захисту прав в судовому порядку шляхом оскарження наказу про призначення останньої.

В межах спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно врахував норми статті 2 Податкового кодексу України, згідно з якими зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Крім того, статтею 5 врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відтак доводи контролюючого органу про те, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» податковий орган був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки, є необґрунтованим.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458 та наказу Головного управління Державної податкової служби у Одеській області від 12 липня 2021 року №4831-п, які прийнято податковим органом в період дії мораторію на проведення перевірок.

Доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Овід Вінд» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Одеській області про скасування наказів.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись статті 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна