Постанова

від 30.11.2022 по справі 320/5047/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5047/19 Суддя першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кверкус Плюс» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кверкус Плюс» (далі - Позивач, ТОВ «Кверкус Плюс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області від 24.06.2019 № 1201831/41746290 про відмову у реєстрації податкової накладної від 16.05.2019 № 1, виданої ТОВ «Кверкус Плюс»;

- зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.05.2019 № 1, видану ТОВ «Кверкус Плюс», датою її фактичного подання - 17.05.2019.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 замінено відповідачів у справі у порядку процесуального правонаступництва з ГУ ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач-1, ГУ ДПС у Київській області) та з ДФС України на Державну податкову службу України (далі - Відповідач-2, ДПС України).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані ТОВ «Кверкус Плюс» документи надавали можливість контролюючому органу здійснити реєстрацію податкової накладної, у той час як оскаржуване рішення не містить конкретних відомостей про документи, яких не вистачало для її реєстрації. Покладаючи на ДПС України обов`язок зареєструвати податкові накладні, суд підкреслив, що відповідний спосіб захисту вказуватиме на остаточне вирішення спору між сторонами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, перевірка проводиться контролюючим органом на стадії реєстрації податкової накладної, по-друге, судом не враховано практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, по-третє, прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних відповідало вимогам законодавства, позаяк підприємство не було надано копій документів, по-четверте, платником податків було зрозуміло зміст рішень про зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки ним надавалися пояснення і документи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 03.11.2022.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Кверкус Плюс» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа України 20.11.2017 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, село Нове, вулиця Хабарова, 7-А (а.с. 35-36).

Основним видом діяльності Позивача є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, лісозаготівлі (КВЕД 02.10, 02.20).

Для здійснення господарської діяльності у ТОВ «Кверкус Плюс» у власності (на балансі) знаходиться: 5 (п`ять) бензопил CS-600/40WS; 10 (десять) бензопил SABER 1,7 кВт, легкий запуск; 1 (одна) мотокоса SABER SB-43D; 1 (один) екскаватор ЕО 2621 (а.с. 48).

На підприємстві у середньому працює 4 (чотири) особи, серед них: бензопильщики, вальники лісу, водії (а.с. 47).

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПАТ «Київмедпрепарат» (замовник) і ТОВ «Кверкус Плюс» (підрядник) 09.04.2019 укладено договір № 42 на виконання підрядних робіт (далі - Договір № 42; а.с. 59-65).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 42 замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати якісно та у відповідності до умов даного Договору підрядні роботи, визначені п. 2.1 даного Договору, а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх.

Згідно п. 3.1. Договору № 42 вартість робіт за даним Договором становить 180 500,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 30 083,33 грн.

Відповідно до розділу 4 Договору № 42 оплата вартості робіт здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок Підрядника.

Оплата по Договору проводиться поетапно.

Оплата вартості робіт, визначеної в п. 3.1 Договору, здійснюються наступним чином:

Передоплата у вигляді авансу у розмірі 50%, що складає 90 250,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 15 041,66 грн.

Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 5 банківських днів після підписання Сторонами акта приймання виконаних робіт. Розрахунки проводяться за фактично виконані об`єми робіт з урахуванням фактичної вартості використаних матеріалів, що погоджуються Замовником.

На виконання умов Договору № 42 ПАТ Київмедпрепарат» перерахувало 26.04.2019 ТОВ «Кверкус Плюс» аванс у розмірі 90 250,00 грн, у тому числі ПДВ 15 041,67 грн (а.с. 71).

За результатами виконаних робіт за Договором № 42 складено акт приймання виконаних будівельних робіт від 16.05.2019 № 1 на суму 180500, 00 грн та довідку за травень 2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 16.05.2019 (а.с. 73-77).

На різницю суми між виконаними роботами та авансом у розмірі 90 250,00 грн Позивачем складено податкову накладну та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 39-40).

Разом з тим платником податків 17.05.2019 отримано квитанцію, в якій зазначено, що податкова накладна прийнята, проте її реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки вона відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Крім того, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 41).

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Кверкус Плюс» скерувало до ГУ ДФС у Київській області повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів, в якому акцентовано увагу на документальному підтвердженні господарських операцій, за наслідками якої складено зупинену податкову накладну (а.с. 42).

За наслідками розгляду пояснень Позивача комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийнято рішення від 24.06.2019 №1201831/41746290 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку: копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (а.с. 43-44).

За результатами адміністративного оскарження (а.с. 45) спірний індивідуальний акт було залишено без змін рішенням ДФС України від 11.07.2019 №33077/41746290/2 (а.с. 46).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117), суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність належного обґрунтування Відповідачем-1 підстав відмови у реєстрації поданої Позивачем податкової накладної за умови подання останнім всіх необхідних документів на підтвердження здійснення господарської операції має своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Київській області із покладенням на ДПС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. 14 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були затверджені в.о. голови ДФС України 05.11.2018 за погодженням з Міністерством фінансів України від 31.10.2018. Хоча, як свідчить зміст відзиву на позов (а.с. 86-88), під час зупинення реєстрації спірної податкової накладної Відповідачем-2 застосовувалися критерії ризиковості платника податків, визначені у листі ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18.

При цьому пп. 1.6 п. 1 згаданих вище критеріїв містить сім підстав можливості віднесення платника податків до ризикових. Водночас, контролюючим органом всупереч вимог п. 13 Порядку №117 не конкретизовано, саме на якій підставі ТОВ «Кверкус Плюс» було відносено до ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних документів та пояснень щодо господарської операції.

Крім того, застосовуючи критерії ризиковості, визначені у листі ДФС України від 05.11.2018, Відповідачем-2 не було враховано, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у квитанції взагалі не міститься посилання на рішення Комісії ГУ ДФС у Київській області про внесення платника податків до переліку ризикових, у той час зупинення реєстрації податкової накладної здійснювалося із застосуванням критеріїв ризиковості платника податків, а не критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог чинного законодавства Позивачем засобами електронного документообігу Відповідачу-2 було направлено повідомлення разом з поясненням щодо фактичного здійснення господарської операції, а також документи на їх підтвердження.

Однак, всупереч наданих документів, Відповідачем-2 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що останнє не містить конкретної інформації щодо підстав його прийняття.

Крім того, жодних відомостей щодо причин та підстав для ухвалення рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Тобто, всупереч визначеного у рішенні підстав його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Тобто, Відповідачем-2 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваного рішення.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, у постановах від 30.01.2020 у справі № 300/148/19 і від 27.04.2020 у справі № 360/1050/19.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної була встановлена відсутність документів, передбачених п. 14 Порядку №117, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, як вже було підкреслено раніше, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено передбачені законодавством критерії ризиковості операцій, яким відповідала податкова накладна, по-друге, в оскаржуваному рішенні не вказано, що саме цих документів не вистачило для прийняття рішення. Відтак, чітких посилань на те, яких саме документів щодо якої самої операції не вистачало контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, останнім не наведено.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав Позивача шляхом покладення на Відповідача-1 обов`язку з реєстрації податкової накладної, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно п. 20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав Позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 16.05.2019 №1, видану ТОВ «Кверкус Плюс», датою її фактичного подання, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 30 листопада 2022 року.