Рішення

від 22.11.2022 по справі 135/1049/22

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1049/22

Провадження № 2/135/347/22

РІШЕННЯ

іменем України

22.11.2022 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючогосудді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Глушко І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Ладижин Вінницькоїобласті цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Ладижинський завод ЗБК" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ладижинський завод ЗБК" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В позові зазначила, що з 06.09.2004 року по 01.09.2022 року вона працювала в ПАТ «Ладижинський завод ЗБК» на посадах: завідуючої матеріальним складом, потім економіста з праці, потім менеджера зі збуту. Згідно наказу № 23-К від 01.09.2022 року, з 01.09.2022 її було звільнено з вказаного підприємства за власним бажанням, в зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору (ч.3 ст.38 КЗпП України). В день звільнення з нею не проведено розрахунок по заробітній платі. Відповідно до довідки про доходи № 8/1-175 від 28.09.2022, виданої її ПАТ «Ладижинський завод ЗБК», станом на 28.09.2022 загальний борг підприємства на її користь складає 87000 грн. Зазначена сума боргу складається із заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 36543,22 грн., вихідної допомоги в розмірі 27796,83 грн. та компенсації невикористаної відпустки в розмірі 22659,95 грн..

За останні два місяці роботи перед її звільненням (01.09.2022), тобто за серпень та липень 2022 відсутнє нарахування заробітної плати. В серпні 2022 їй було нараховано відповідачем 27796,83 грн. вихідної допомоги та 22659,95 грн. невикористаної відпустки, що в цілому складає 50456,78 грн.

Відповідно до п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, зазначені нарахування не є заробітною платою та не включаються до розрахунку середнього заробітку. За попередні 2 місяці її роботи, які передують останнім календарним 2 місяцям роботи перед звільненням, тобто за травень та червень 2022, також відсутнє нарахування заробітної плати.

Тому, враховуючи зазначене, вважає, що розрахунок її середнього заробітку має здійснюватись у відповідності до абз.5 п.4 та абз.2 п.8 Порядку №100, тобто виходячи з розміру посадового окладу (11600 грн.) шляхом множення посадового окладу на кількість місяців розрахункового періоду (2 міс.) та шляхом ділення отриманої суми на число робочих днів за останні два календарні місяці (липень - серпень 2022 р.), що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку зазначено, що розмір її середньоденного заробітку складає 539,53 грн: 23200 грн. (розмір посадового окладу за 2 місяці) : 43 (кількість робочих днів в липні-серпні 2022 р.) = 539,53 грн.

Тому,просила суд стягнути з відповідача ПАТ «Ладижинський ЗБК» на її користь 87000 грн. заборгованості по заробітній платі; стягнути розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, починаючи з 02.09.2022 року по момент ухвалення в справі судового рішення.

Представник позивача Клименко І.Ф. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала. Додатково повідомила, що відповідачем добровільно сплачено позивачу 12000 грн заробітної плати, тому просила стягнути з ПАТ «Ладижинський ЗБК» на користь ОСОБА_4 75000 грн загального боргу підприємства по заробітній платі та середній заробіток за затримку розрахунку по день ухвалення рішення.

Представник відповідача ПАТ «Ладижинський ЗБК» Коваль О.А. в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково. Пояснивши, що позивачу вже виплачено 12000 грн заборгованості. Згідно поданого відзиву на позовну заяву зазначено що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі визнають частково, а саме в частинi наявної заборгованостi в розмірі 75000 грн. із якої заборгованiсть із заробітної плати становить 24543,22 грн., інші суми це вихідна допомога та компенсація невикористаної відпустки. Вказав, що враховуючи специфіку роботи підприємства, практично кожного року в зимній період відбувається накопичення боргів по заробітній платі, які в подальшому погашаються перед працівниками. З 24.02.2022 року підприємство перебуває в простої, з 23.03.2022 припинено трудові відносини з працівниками.

З іншими вимогами позову не погоджуються зважаючи на те, що неможливість повного розрахунку із позивачем в дату його звільнення було зумовлено тяжкою фінансовою ситуацією, що склалась на підприємстві та наслідками російського вторгнення на територію України. Однак, ПАТ «Ладижинський ЗБК» за період з 29 вересня 2022 року по 18 жовтня 2022 року було сплачено заборгованiсть на користь позивача 12000 грн.

24 лютого 2022 року відбувся відкритий воєнний напад російської федерації на Україну, що зумовило порушення функціонування технологічних циклів виробництва, у тому числi поставки матеріалів необхiдних для виготовлення продукції.

Ситуацiя, що склалась через російське вторгнення, зачепила всi сфери життєдіяльності, у тому числi господарські процеси. Зокрема, масовані обстріли території України спричинили пошкодження транспортних сполучень (мереж постачання сировини) та місць видобутку сировини, що зумовило складнощі в постачанні контрагентами матеріалів необхiдних для виготовлення продукції. Це зумовило призупинення дiяльностi підприємства про, що було видано відповідний наказ по підприємству. Однак, незважаючи на тяжкі обставини, відповідач намагається врегулювати проблемні питания, в тому числi виконати всі зобов`язання перед позивачем із погашення існуючої заборгованості.

Торгово-промислова палата України, листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, засвiдчила, що військову агресію російської федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану, слід вважати форс-мажорними обставинами, а також підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до iх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами суб`єктів господарської дiяльностi та/або фізичних ociб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го стало неможливим у вставлений термін внаслідок настання таких форс-мажорниx обставин (обставин непереборної сили).

Посилаються на положення ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зазначають, що роботодавець звільняється вiд відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати працi, оскільки порушення з оплати праці сталось внаслідок бойових дій та дiї інших обставин непереборної сили.

Щодо судових витрат вказали, що відповідач категорично заперечує проти їх задоволення зважаючи на те, що заявлена сума не співмірна з проведеною роботою адвоката. Зважаючи на складнiсть справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог. Визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критерiям розумності та співрозмірності. Доказів фактичної оплати послуг немає..

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 06.09.2004 року по 01.09.2022 року працювала в ПАТ «Ладижинський завод ЗБК». Згідно наказу № 23-К від 01.09.2022 року, з 01.09.2022 її було звільнено з вказаного підприємства за власним бажанням (ч.3 ст.38 КЗпП України). В день звільнення працівнику ОСОБА_4 не було виплачено всі кошти, які було нараховано до виплати. Так, їй не була в повній мірі виплачена нарахована заробітна плата за період роботи на підприємстві в сумі 87000 грн. Зазначена сума боргу складалася із заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 36543,22 грн., вихідної допомоги в розмірі 27796,83 грн. та компенсації невикористаної відпустки в розмірі 22659,95 грн.. На день звернення до суду з даним позовом, існувала заборгованість підприємства по заробітній платі перед працівником в сумі 87000 грн.

Дані обставини визнаються сторонами, та підтверджуються наказом підприємства №23-К від 01.09.2022 року про звільнення позивача, копією трудової книжки позивача, довідкою ПАТ «Ладижинський завод ЗБК» про доходи № 8/1-175 від 28.09.2022 року.

В подальшому ПАТ «Ладижинський завод ЗБК» було частково виплачено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_4 в сумі 12000 грн, що також визнається сторонами та підтверджується довідкою ПАТ «Ладижинський завод ЗБК» №8/1-178 від 25.10.2022 та довідкою про доходи №8/1-179 від 25.10.2022, відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином, на день винесення рішення заборгованість ПАТ «Ладижинський завод ЗБК» перед ОСОБА_4 становить 75000 грн (87000-12000=75000).

Відповідно дост. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці",установивши прирозгляді справипро стягненнязаробітної платиу зв`язкуіз затримкоюрозрахунку призвільненні,що працівниковіне буливиплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 було звільнено з 01.09.2022 року, тому в цей день, згідно вимог ст. 116 КЗпП України, її мали бути виплачені всі суми, що належать від підприємства, з утриманням при цьому податків.

Відтак, позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню в розмірі 75000 грн.

Щодо іншої позовної вимоги, про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з 02.09.2022 по день ухвалення рішення, то позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Перевіряючи проведений позивачем розрахунок суми середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в межах вказаного позивачем періоду, судом встановлено, що при проведенні такого розрахунку позивачем допущено помилку, що визнано обома сторонами в ході розгляду справи

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (далі Порядок).

За останні два місяці роботи перед звільненням ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тобто за серпень та липень 2022 відсутнє нарахування заробітної плати.

В серпні 2022 їй було нараховано відповідачем 27796,83 грн. вихідної допомоги та 22659,95 грн. невикористаної відпустки, що в цілому складає 50456,78 грн. Відповідно до п.4 Порядку, зазначені нарахування не є заробітною платою та не включаються до розрахунку середнього заробітку. За попередні 2 місяці її роботи, які передують останнім календарним 2 місяцям роботи перед звільненням, тобто за травень та червень 2022, також відсутнє нарахування заробітної плати.

Тому, враховуючи зазначене, розрахунок середнього заробітку має здійснюватись у відповідності до абз.5 п.4 та абз.2 п.8 Порядку №100, тобто виходячи з розміру посадового окладу (11600 грн.) шляхом множення посадового окладу на кількість місяців розрахункового періоду (2 міс.) та шляхом ділення отриманої суми на число робочих днів за останні два календарні місяці (липень - серпень 2022 р.), що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно довідки №8/1-173 від 23.09.2022 року виданої ПАТ «Ладижинський завод ЗБК», вбачається, що розмір посадового окладу ОСОБА_4 складає 11600 грн..

Кількість робочих днів в липні та серпні 2022 року (враховуючи зміни до трудового законодавства, пов?язані із введенням воєнного стану) становлять відповідно 21 та 23 дні.

Отже, розмір середньоденного заробітку складає 527,27 грн відповідно до розрахунку: (11600х2) : 44 = 527,27

Кількість робочих днів за період з вересня по день винесення рішення становить 59.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.09.2022 по 22.11.2022 включно, становить 31108,93, виходячи з наступного розрахунку: 527,27х59=31108,93.

Разом з тим, суд враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Слід зазначати,що встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Підсумовуючи викладене, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, те, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022 введено воєнний стан в Україні, дія якого в подальшому продовжувалась, огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 4350 грн - 5% від невиплаченої суми на день звільнення (87000 грн : 100 х 2).

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням, зокрема, тривалості невиплати заробітної плати позивачу. Вказана сума компенсації не призведе також і до надмірного фінансового тягаря для відповідача, враховуючи, зокрема, і пояснення представника відповідача про те, що підприємство намагається налагодити виробництво та розрахуватись із всіма працівниками.

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку застаттею 117 КЗпПза час затримки розрахунку при звільненні підлягаютьзадоволенню у розмірі 4350 грн.

Щодо заперечень відповідача проти позову із посиланням на положення ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд вважає їх недоведеними та виходить з того, що відповідно до вказаної норми зазначено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Однак, відповідач не перебуває на території де б регулярно проводились активні бойові дії. Відповідачем не доведено, що лише через ведення бойових дій чи інших обставин непереборної сили сталось порушення щодо строків виплати заробітної плати. При цьому суд враховує і пояснення представника відповідача, який вказував в судовому засіданні, що затримки із виплатами зарплати відбувались на підприємстві щороку в зимовий період. Також суд враховує і дані довідки №8/1-175 від 28.09.2022, згідно якої видно, що борг підприємства перед працівником станом на 28.09.2022 року був ще, зокрема, за грудень та січень 2022 року, тобто почав формуватись ще до 24.02.2022 - початку відкритого нападу загарбника на Україну.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, позов в частині стягнення заборгованості по зарплаті у пред`явленому розмірі задоволено, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 992 грн 40 коп. покладається на відповідача, та підлягає стягненню на користь держави.

В судовому засіданні представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн та 992,4 грн судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку.

Витрати позивача підтверджені укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги (послуг) в цивільній справі від 05.10.2022 між позивачем ОСОБА_4 та адвокатом Клименко І.Ф., актом виконаних робіт щодо надання правової (правничої) допомоги від 12.10.2022 року та квитанцією від 07.10.2022 року.

Позовні вимоги задоволено частково. Відтак, суд вважає, що необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 4451,15 грн витрат пов`язаних з правничою допомогою та судового збору, відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, п. 6, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ладижинський завод ЗБК" (код ЄДРПОУ 00131966) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 75000 грн заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ладижинський завод ЗБК" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4350 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ладижинський завод ЗБК" на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 4451,15 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ладижинський завод ЗБК" на користь держави 992 грн 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2022 року.

Суддя