Рішення

від 07.11.2022 по справі 906/1131/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1131/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Руденко Н.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Петришин В.М. - адвокат, ордер серії ВС №1110443 від 23.11.2021 (в

режимі відеоконференції);

від відповідача: Дорофєєв Д.О., ордер серії ВК №1028154 від 11.11.2021;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1 (м.Львів)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком`юнеті" (м.Житомир)

про стягнення 2703425,88грн.

Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком`юнеті" про стягнення 2703425,88грн, з яких: 2465295,41грн пені за порушення строків поставки товару (недопоставку товару) та 238130,47грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю товару №01-Ш від 15.03.2021 в частині поставки товару, внаслідок чого згідно з умовами угоди відповідач зобов`язаний сплатити обумовлені договором пеню та штраф за порушення строку поставки товару.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.11.2021.

Розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався.

11.01.2022 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі №906/1131/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/3672/21 за позовом ТОВ "Юкрейніен трак ком`юнеті" до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про розірвання з 20.07.2021 договору про закупівлю товару №01-Ш від 15.03.2021, який укладений між ТОВ "Юкрейніен трак ком`юнеті" та Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1 (а.с.56-57).

20.01.2022 від позивача надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі від 10.01.2022, у якому позивач звернув увагу, що на час розгляду даної справи договір про закупівлю товару №01-Ш від 15.03.2021 є чинним, а його умови підлягають застосуванню судом під час розгляду справи №906/1131/21 (а.с.71-74).

Ухвалою господарського суду від 21.02.2022 зупинено провадження у справі №906/1131/21 до набрання законної сили рішенням у господарській справі №914/3672/21.

Ухвалою суду від 22.08.2022 поновлено провадження у справі №906/1131/21; підготовче засідання призначено на 04.10.2022.

04.10.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання з додатками про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до загального розміру у 50 000грн, посилаючись на те, що в умовах війни відповідач зазнав збитків, оскільки більшість всіх шин постачалося морськими перевезеннями, а через блокування портів усі морські перевезення були заблоковані, ланцюжки поставок і збуту - зруйновані, та наразі відповідач знаходиться на межі банкрутства і застосування надмірних санкцій однозначно призведе до банкрутства підприємства, що вплине в тому числі і на можливість виконання рішення суду (а.с.166-169).

Ухвалою господарського суду від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1131/21 до судового розгляду по суті на 07.11.2022.

28.10.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с.185-187).

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2022 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив суд при ухваленні рішення врахувати клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнути 50000,00грн пені та штрафу, у іншій частині позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", між Львівським комунальним автотранспортним підприємством №1 (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком`юнеті" (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товару №01-Ш (а.с.10-11), за умовами якого постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах визначених цим договором поставити шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (шини) Код за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 34350000-5, а замовник (відповідач) зобов`язувався прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна цього договору зазначена в специфікації (додаток №1), на момент укладання договору становить 3 321 396,16грн.

Відповідно до п.5.2 договору поставка товару здійснюється партіями. Термін поставки кожної партії товару, після отримання постачальником письмової заявки від замовника (в тому числі надісланої факсом, на електронну скриньку постачальника) не може перевищувати 14 (чотирнадцять) календарних днів. Обсяг поставки кожної партії товару визначається в заявці замовника.

Згідно п. 9.1. договору, цей договір набирає чинності з дня його укладення та діє до 31.12.2021, і завершується не раніше ніж після повного виконання постачальником умов договору щодо обсягу (кількості) поставки товару, а в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання.

Договір може бути розірваний за згодою сторін та в інших випадках, передбачених цим договором (п. 9.2. договору).

Листом за вих.№41 від 25.06.2021 відповідач, у зв`язку із зростанням цін на товар, запропонував позивачу збільшити ціну за одиницю товару на 9,99% без збільшення суми, визначеної в договорі (а.с.104).

У відповідь на вказану пропозицію позивач листом за вих. №769/02 від 14.07.2021 надав попередню згоду на зміну ціни за одиницю товару за умови подання необхідних документів (а.с.105).

Листом за вих.№56 від 15.07.2021 відповідач надав позивачу розрахунок підвищення цін та необхідні документи (а.с.106-107).

15.07.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою ціну за одиницю товару було збільшено на 9,914% (а.с.108).

20.07.2021 за вих.№789/02 та 27.07.2021 за вих.№811/02 позивачем було надіслано відповідачу письмові заявки на поставку товару, однак поставка товару не відбулась (а.с.13-20).

Листом за вих.№58 від 20.07.2021 відповідач запропонував позивачу припинити дію договору про закупівлю товару №01-ш від 15.03.2021 (а.с.109).

Листом за вих.№60 від 22.07.2021 відповідач запропонував позивачу провести заміни товару по позиціях №1, №2, №5 та №6 (а.с.110).

Листом за вих.№824/02 від 29.07.2021 позивач відмовив в розірванні договору за згодою сторін та в проведенні заміни товару (а.с.113).

25.08.2021за вих.№896/02 та 10.09.2021 за вих.№945/02 позивач надіслав відповідачу претензію №1 та претензію №2 з розрахунками пені та штрафу за порушення строків поставки товару та просив перерахувати на поточний рахунок ЛК ЛТП №1 2465295,41грн пені та 238130,47грн штрафу (а.с.21-25).

Однак відповідач відповіді на претензії не надав, товар не поставив, штрафні санкції не сплатив.

За вказаних обставин позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про стягнення 2 703 425,88грн, з яких: 2465295,41грн пені за порушення строків поставки товару (недопоставку товару) та 238130,47грн штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються договором поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, у визначений строк, відповідно до умов договору, так як одностороння відмова від забов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що замовник в порядку, визначеному п.5.2 договору про закупівлю товару від 15.03.2021, направив постачальнику заявку від 20.07.2021 №789/02 на поставку наступного товару: Автошина 275/70R22.5 148/145М KARSEN HS205 у кількості 46шт; Автошина 275//70R22.5 148/145М Supercargo SC326 у кількості 140шт; Автошина 215/75 R17.5 135/133J Annaite366 у кількості 20шт; Автошина 215/75 R17.5 135/133J Ovation VI-628 у кількості 44 шт (а.с.13-16).

Також, 27.07.2021 позивач направив відповідачу заявку №811/02 на поставку наступного товару: Автошина 275/70R22.5 148/145М KARSEN HS205 у кількості 88шт; Автошина 275//70R22.5 148/145М Supercargo SC326 у кількості 107шт; Автошина 215/75 R17.5 135/133J Annaite366 у кількості 9шт; Автошина 215/75 R17.5 135/133J Ovation VI-628 у кількості 1шт; Автошина 215/75 R17.5 143/141 Sunfull HF 628 у кількості 36шт (а.с.17-20).

З урахуванням п.5.2. договору про закупівлю товару сторони погодили, що термін поставки кожної партії товару, після отримання постачальником письмової заявки від замовника (в тому числі: надісланої факсом, на електронну скриньку постачальника) не може перевищувати 14 календарних днів.

Таким чином, відповідач повинен був виконати свої зобов`язання з поставки товару згідно заявки №789/02 від 20.07.2021 до 03.08.2021 включно; згідно заявки №811/02 від 27.07.2021 до 10.08.2021 включно.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не передано товар згідно отриманих від позивача заявок №789/02 від 20.07.2021 та №811/02 від 27.07.2021 в установлений договором строк.

Частиною 2 ст.193 ГК передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) У разі порушення зобов`язання відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Тобто, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із пункту 7.2 договору, сторони погодили, що за порушення строків поставки товару або непостаку товару постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 3% вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товару, поставку якого прострочено.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені у розмірі 2465295,41грн та штраф за прострочення поставки товару понад тридцять днів у розмірі 238130,47грн (а.с.3-4).

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем пені за загальний період 04.08.2021-10.09.2021, та штрафу за прострочення поставки товару понад тридцять днів відповідно до наданого розрахунку та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично правильно, тому вимоги про стягнення нарахованих на підставі п.7.2 Договору пені в сумі 2465295,41грн та штрафу в сумі 238130,47грн, підлягають задоволенню.

Також судом враховано, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з підстав, наведених у ньому. Зокрема, обґрунтовуючи дане клопотання представник відповідача зазначив, що починаючи з березня 2021 року почалося неспинне суттєве підвищення цін на автомобільні шини, яке було викликане значним ростом на сировину та матеріали з яких виготовляються автомобільні шини, при цьому суттєво зросли ціни на морський фрахт товарів з Китаю. Також, у зв`язку з тим, що з моменту проведення аукціону ProZorro (26.02.2021) пройшов значний проміжок часу - автомобільні шини, які є предметом договору, були відсутні на залишках у офіційних представництв-імпортерів і наступна поставка найближчим часом не очікувалась. Незважаючи на всі намагання постачальника домовитись із замовником, останній вимагав виконання поставки саме автомобільних шин, які були визначені у договорі. Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до п.4.1 договору оплата здійснюється за кожним фактом поставки, відтак постачальник не отримував від замовника передплати та не користувався коштами позивача; позивач не поніс будь-яких збитків, у серпні оголосив аналогічну закупівлю, за результатами якої здійснив її. Разом з тим, штрафні санкції, які заявлені до стягнення фактично становлять 80% вартості самої закупівлі.

Позивач, заперечуючи проти зменшення штрафних санкцій, зокрема, посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт зростання ціни на товар для відповідача; відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного матеріального становища (збиткову діяльність, заборгованість зі сплати податків, заробітної плати), порушення логістики та неможливості поставки товару, тощо, поважності причин неможливості виконання зобов`язань та причинних наслідків винятковості цього випадку та невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 ЦК України.

Так, згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.

Отже, враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (а.с.101,102), зважаючи на надані відповідачем докази (висновок торгово-промислової палати (а.с.107)), беручи до уваги поведінку позивача щодо небажання провести заміну товару на ідентичний за технічними характеристиками, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1232647,71грн пені та 119065,24грн штрафу (50% від обґрунтовано заявленої до стягнення суми). При цьому, зменшуючи розмір штрафних санкцій до 50%, суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов`язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково на суму 1351712,95грн, з яких: 1232647,71грн пені та 119065,24грн штрафу. В позові відмовити в частині стягнення 1232647,70грн пені, 119065,23грн штрафу.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача, який своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені та штрафу на 50%, до 1232647,71грн та 119065,24грн відповідно.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен трак ком`юнеті" (вул.Гранітна, 14, м.Житомир, 10031, код ЄДРПОУ 36489735)

на користь Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 (вул. Грунтова, 1 Б, м. Львів, 79066, ЄДРПОУ 23884071)

- 1232647,71грн пені;

- 119065,24грн штрафу;

- 40551,39грн судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1232647,71грн пені та 119065,24грн штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 28.11.22

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу;

2,3- сторонам (рек).