Повістка

від 23.11.2022 по справі 908/1316/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/72/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2022 Справа № 908/1316/22

м. Запоріжжя

За позовом: Приватного підприємства АРТЕЗІЯ, код ЄДРПОУ 33738395 (02121, м. Київ, вул. Декабристів, буд. 5, кв. 258)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ, код ЄДРПОУ 14307794 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15)

про стягнення суми 223 208,09 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача (заявника): не з`явився;

від відповідача: Фофанов Я.Л.

ВСТАНОВЛЕНО:

До Господарського суду Запорізької звернулось Приватне підприємство АРТЕЗІЯ з позовом про стягнення з відповідача: Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ суми 185524,53 грн. основного боргу, суми 22649,24 грн. пені, суми 25750,80 грн. інфляційних нарахувань, суми 3308,94 грн. 3 % річних, всього загальної суми 237233,51 грн., за яким відкрито провадження у справі № 908/1316/22. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.11.2022 за наслідками розгляду справи № 908/1316/22 судом прийнято рішення про задоволення позову.

11.11.2022 до господарського суду надійшла заява Приватного підприємства АРТЕЗІЯ про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1316/22 про стягнення з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ суми 64000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом передачі від 11.11.2022 заяву передано на розгляд раніше визначеному у судовій справі головуючому судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 14.11.2022 заяву прийнято до розгляду. Суд дійшов до висновку про розгляд заяви в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання з розгляду заяви призначено на 23.11.2022.

Частинами 1-3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено: суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З положень статті 123 ГПК України слідує, що до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою завою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

В частині 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи № 908/1316/22 слідує, що позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, в т.ч. витрати на правову (правничу) допомогу. Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, розмір витрат на правову допомогу становив 64000,00 грн. У позовній заяві позивачем також було зазначено, що він надасть докази витрат, що понесені (або будуть понесені) протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі вказаних норм процесуального права, враховуючи відповідну заяву позивача, що викладена у позові та надання ним доказів у встановлений строк, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі № 908/1316/22 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, судом враховано, що за змістом ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Крім того, явка учасників справи у судове засідання 23.11.2022 обов`язковою не визнавалась (ухвала суду 14.11.2022).

23.11.2022 заяву розглянуто, за наслідками розгляду заяви прийнято додаткове рішення, оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

У судовому засіданні 23.11.2022 представник відповідача заперечив проти заяви позивача з підстав, викладених у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке надійшло до суду 05.09.2022, зазначивши, зокрема про наступне. Вважає заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу завищеною, не співмірною зі складністю справи, ціною позову та часом витраченим адвокатом на дану справу. Тому зазначає про необхідність зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Просив відмовити в задоволенні вимог позивача в частині стягнення витрат позивача на професійну правничу правову допомогу у розмірі 64 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

В частині 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та неспіврозмірним зважаючи на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, в якій зазначено, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У справі East/West Alliance Limsted проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Розглянувши заяву Приватного підприємства АРТЕЗІЯ про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1316/22 про стягнення з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ суми 64000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку про її часткове задоволення виходячи з наступного.

Представництво інтересів Приватного підприємства АРТЕЗІЯ у справі №908/1316/22 здійснювалось адвокатом Важеніною С.А., яка діяла на підставі Одеру ВЕ № 1067629 від 03.08.2022 та укладеного з позивачем договору про надання правової допомоги № 24/07 від 24.07.2022, копія якого була додана до заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до умов вказаного договору про надання правової допомоги, безпосередній зміст правової допомоги виконавця за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання під час строку дії цього договору здійснити представництво (представляти) клієнта з питань стягнення у судовому порядку суми заборгованості з ПАТ «МОТОР СІЧ» 185 524,53 грн. за договором на поставку товарів № 8033/21-Д від 01.07.2021, штрафних санкцій, що будуть нараховані виконавцем та судових витрат.

За змістом п. 4.1, 4.2 договору винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) за цим договором становить 64 000,00 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції. Розмір винагороди складає тверду суму, не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт. Факт надання послуг за цим договором підтверджується Актом приймання-передачі наданих плуг. Гонорар підлягає сплаті протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку.

Тобто вартість послуг (розмір винагороди) за договором про надання правової допомоги була визначена у твердій сумі (64000,00 грн.).

На підтвердження надання послуг за цим договором позивачем надана копія Акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 24/07 від 24.07.2022.

Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на предмет спору та обставини справи, підготовка її до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Відповідачем у відзиві наявність заборгованості (основного боргу) у розмірі 185 524,53 грн. не заперечувалась. Розрахунки заявлених до стягнення сум основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат не є складними і не потребують значного часу на їх здійснення.

Крім того, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Ціна позову не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Також суд зазначає, що згідно з переліком наданих послуг, наданих на виконання договору та наведених в Акті приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 24/07 від 24.07.2022, адвокатом були надані наступні послуги:

-збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову;

-аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової допомоги;

-підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду;

-підготовка відповіді на відзив;

-заяви про зменшення позовних вимог, зміну сторони.

Вартість послуг виконавця за цим актом складає 64 000,00 грн. (п. 3 Акту приймання-передачі наданих послуг).

Як вбачається з переліку юридичних послуг, наданих на виконання договору та наведених в Акті приймання-передачі наданих послуг, час витрачений адвокатом на надання певної послуги та взагалі усіх послуг за договором не зазначався.

Щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка міститься в переліку наданих послуг Акту приймання-передачі, суд зазначає, що дане зменшення як вказав позивач у свій заяві про зменшення розміру позовних вимог було зумовлене виявленою позивачем у позовній заяві технічної помилки, пов`язаної з нарахуванням пені, яка не передбачена умовами договору на поставку товарів №8033/21-Д (УСиСР) від 01.07.2021. У зв`язку з чим позивач виключив з позовних вимог суму пені у розмірі 22 649,24 грн.

Разом з тим, хоча заява позивача й була прийнята судом до розгляду, оскільки є правом позивача та не суперечила приписам ст. 46 ГПК України, але за своїм змістом викладені у ній підстави для зменшення розміру позовних вимог не були технічною помилкою, оскільки позивачем було здійснення нарахування пені з посиланням на приписи п. 1 ч. 2 ст. 258, ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України та положення договору на поставку товарів № 8033/21-Д від 01.07.2021, надано відповідний розрахунок пені. Крім того, дана заява про зменшення розміру позовних вимог мала місце після подання відповідачем відзиву, в якому відповідач зокрема зазначив, що сторонами у договорі на поставку товару не передбачено відповідальності у вигляді нарахування пені при порушені строків оплати за придбаний товар та пункт 7.2 договору, на який посилається позивач, має іншу редакцію.

Щодо заяви про зміну сторони, яка також зазначена в переліку наданих послуг Акту приймання-передачі, суд також зазначає, що вказана заява мала місце після подання відповідачем відзиву, в якому відповідач зокрема зазначив, що позивачем в позовній заяві відповідачем вказано Приватне акціонерне товариство МОТОР СІЧ, але повним найменуванням юридичної особи є Публічне акціонерне товариство МОТОР СІЧ.

При цьому, як було зазначено судом вище, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункти 5.40-5.44), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 64000,00 грн. не є співмірною, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), складність справи та ціну позову, не відповідає критеріям розумності та принципу пропорційності, визначеному в п. 6 ч. 3 ст. 2, ст. 15 ГПК України, та є завищеною.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити (зменшити) розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 16000,00 грн. (25% від заявленої до стягнення позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного підприємства АРТЕЗІЯ про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1316/22 про стягнення з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ суми 64000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ, код ЄДРПОУ 14307794 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15) на користь Приватного підприємства АРТЕЗІЯ, код ЄДРПОУ 33738395 (02121, м. Київ, вул. Декабристів, буд. 5, кв. 258) суму 16 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 01.12.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва