Рішення

від 01.12.2022 по справі 916/1976/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1976/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Візіон (вул. Катерини Мессарош, буд. 64, м. Дніпро, 49107)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (вул. Лиманська, буд. 18, смт Суворове, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68640)

про стягнення 27969,61 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Візіон звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 24644,90 грн основного боргу, 405,13 грн пені, 2464,49 грн штрафу, 60,77 грн 3% річних та 394,32 грн інфляційних втрат.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання поліграфічної продукції від 18.11.2020 №18/11/01 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2022 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Візіон була залишена без руху з встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 26.09.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Візіон було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Обставини справи

18.11.2020 між Приватним акціонерним товариством «Ізмаїльський виноробний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Візіон» (постачальник) був укладений договір постачання поліграфічної продукції № 18/11/01 (а.с. 13-17, т. 1; далі договір), за умовами п. 2.1. якого замовник доручає, а постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику послуги по переддрукарської підготовці, виробництву і постачанні поліграфічної продукції.

Відповідно до п. 2.2. договору кількість, найменування, номенклатура та порядок постачання партії поліграфічної продукції вказуються в заявках, які складаються на кожну окрему партію продукції, що поставляється і є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору вартість послуг з виготовлення оригінал-макета перед друкарської підготовки, виготовлення та постачання поліграфічної продукції вказуються та сплачуються згідно з виставленим рахунком. Оплата за поліграфічну продукцію, яку постачає постачальник за цим договором, здійснюється замовником в наступному порядку: 75 % вартості передоплата протягом 1 (одного) календарного дня з моменту виставлення постачальником рахунку на продукції; 25 % вартості протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів від дати поставки поліграфічної продукції відповідно до накладної згідно з п. 5.9. договору.

За умовами п. 5.9. договору датою постачання партії поліграфічної продукції відповідно до заявки є дата, зазначена у відповідній видатковій накладній, яка підписана постачальником і підписана представниками замовника.

Відповідно до п. 7.1., 7.2. договору він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 з можливою подальшою пролонгацією за взаємною згодою сторін. У разі, якщо жодна із сторін офіційно не повідомила іншу в 30 денний термін до моменту закінчення дії цього договору про намір розірвати договірні відносини, умови договору автоматично пролонгуються на календарний рік.

Згідно з п. 8.2., 8.3. договору у разі невиконання або неналежного виконання сторонами умов цього договору вони несуть відповідальність у виді пені в розмірі 0,5 % від простроченої суми або вартості непоставленої (недопоставленої) продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, на кожен день прострочення виконання зобов`язання. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюються за весь період існування заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту коли така заборгованість буде повністю погашена. При порушенні замовником терміну виконання грошових зобов`язань більше ніж на 20 календарних днів, замовник зобов`язується виплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від неоплаченої в строк суми.

18.11.2020 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору (а.с. 18, т.1), в якій останні погодили найменування та характеристики продукції, яка має бути поставлена за договором, а також місце поставки: Одеська обл., м. Ізмаїл.

19.11.2021 позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 1601 на оплату товару за договором, загальна вартість якого становить 91304,90 грн (а.с. 19, т.1).

22.11.2021 відповідачем на підставі вищевказаного рахунку було проведено оплату на користь позивача в розмірі 66660,00 грн, що підтверджується наявною у справі банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 20-21, т.1).

У грудні 2021 року позивачем на підставі замовлення відповідача від 19.11.2021 №1601 та договору було здійснено поставку товару на загальну суму 91304,90 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 03.12.2021 № 1601/1 на суму 27472,27 грн; від 08.12.2021 № 1601/2 на суму 51712,51 грн; від 09.12.2021 № 1601/3 на суму 12120,12 грн.

В матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення відповідачем повної оплати вартості товару, зокрема, у справі відсутні докази оплати товару на суму 24644,90 грн, що не охоплена сумою авансового платежу, проведеного 22.11.2021.

14.02.2022 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 14/02/01 (а.с. 27-29, т.1), в якому пропонував відповідачу погасити борг за договором в розмірі 24644,90 грн в добровільному порядку. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вищевказану вимогу позивача не задовольнив, заборгованість за договором не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх порушених до суду з відповідним позовом, що розглядається в межах цієї справи.

Водночас, окрім основного боргу в розмірі 24644,90 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 405,13 грн пені, 2464,49 грн штрафу, 60,77 грн 3 % річних та 394,32 грн інфляційних втрат. Розрахунок спірних сум пені та 3 % річних позивачем здійснено за період з 25.01.2022 по 23.02.2022, інфляційний втрат за лютий 2022 року (а.с. 25-26, 67-68 т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 263 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором постачання поліграфічної продукції від 18.11.2020 № 18/11/01 в сумі 24644,90 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши розрахунок сум пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, які долучені позивачем до позовної заяви (а.с. 25-26, т.1), суд визнає його вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 405,13 грн пені, 2464,49 грн штрафу, 60,77 грн 3% річних та 394,32 грн інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Візіон до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 24644,90 грн основного боргу, 405,13 грн пені, 2464,49 грн штрафу, 60,77 грн 3% річних та 394,32 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 2481,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (вул. Лиманська, буд. 18, смт Суворове, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68640, код ЄДРПОУ 00412033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Візіон (вул. Катерини Мессарош, буд. 64, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 30832330) борг в сумі 24644 /двадцять чотири тисячі шістсот сорок чотири/грн 90 коп, пеню в сумі 405 /чотириста п`ять/грн 13 коп, штраф в сумі 2464 /дві тисячі чотириста шістдесят чотири/грн 49 коп, 3% річних в сумі 60 /шістдесят/грн 77 коп, інфляційні втрати в сумі 394 /триста дев`яносто чотири/грн 32 коп та судовий збір в сумі 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01 грудня 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля