Рішення

від 25.11.2022 по справі 922/826/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/826/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Агромашторг", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФУДПРОМ", м. Харків про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

23.05.2022 Приватне підприємство "Агромашторг" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофудпром" (надалі - відповідач) суму у розмірі 32 427,84 грн (де: 23 519,00 грн - основний борг; 742,30 грн - 3% річних; 3 864,17 грн - інфляційні збитки; 4 302,37 грн - пеня), а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 14.04.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отримані послуги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/826/22, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду направлена учасникам справи та згідноз ст. 251 ГПК України, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, а відповідно до частини 2 зазначеної статті, запропоновано позивачу, в строк 10 днів подати до суду відповідь на відзив з дня його отримання.

Також учасників було повідомлено, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви та пояснення можуть бути подані ними до суду у строк до 24.06.2022.

Частиною 5статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7ст. 120 ГПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним здійснені заходи щодо належного повідомлення відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

А також судом повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст.165та ч. 2 ст.178 ГПК України).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим,Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює у дистанційному режимі.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленогост. 248 ГПК України.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті спору та з іншими заявами з процесуальних питань.

Судом установлено, що станом на момент ухвалення рішення, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило, а також не надано відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини 2статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

14.04.2021 між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як клієнтом, укладено договір на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н (далі за текстом договір), за умовами якого перевізник надає комплекс транспортних послуг з міжнародних та міжміських перевезень вантажів, а клієнт приймає та сплачує виконану роботу (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 3.1-3.2 договору вартість перевезень визначається у кожному окремому випадку відповідно до погоджених з клієнтом розцінок. Погоджена вартість перевезення та строк оплати зазначаються в заявці.

Оплата перевезень проводиться в національній валюті України за безготівковим або готівковим розрахунком, або на валютний рахунок перевізника у доларах США, євровалюті, російський рублях у відповідності до діючого законодавства, за погодженням між сторонами.

Якщо сторони окремо не погодили валюту оплати перевезень, клієнт здійснює оплату в національній валюті України.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок за перевезення проводиться клієнтом протягом 3-х банківських днів від дати передачі перевізником клієнту міжнародної товарно-транспортної накладної /CMR/, якщо інше не погоджено у заявці.

Датою передачі перевізником клієнту міжнародної товарно-транспортної накладної /CMR/ є дата її відправлення поштою або дата вручення клієнту нарочно, якщо інше не погоджено у заявці.

Пунктом 4.6 договору передбачено: у випадку прострочення оплати клієнтом вартості перевезення у строк, вказаний у п. 3.3 цього договору, клієнт зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу прострочення. Сплата пені відповідно до цього пункту не звільняє клієнта від виконання обов`язків за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору між позивачем та відповідачем укладено заявку на транспортування вантажу № 1 від 14.04.2021 (далі за текстом заявка), за змістом якої клієнт ТОВ «Агрофудпром», Україна, м. Харків; вантажовідправник Seapol S. C. Aleksandra Mrozinska Patryk Trzcielinski, Польща; перевізник ПП «Агромашторг», м. Запоріжжя, Україна.

Маршрут Ксенж-Велькопольський, Польща - м. Запоріжжя, Україна.

Адреса завантаження: Zawory 21, 63-130 Ксенж-Велькопольський, Польща.

Адреса митного оформлення: Познань, Польща.

Адреса відвантаження: м. Запоріжжя, Україна.

Прикордонний перехід: Україна-Польща, Ягодин-Дорохуск.

Контакт у Польщі: Патрік +48605857326.

Контакт у Дніпрі: Ігор 096897 91 92.

Дата та час завантаження: 15.04.2021, подача автомобіля 08:00.

Супровідні документи: CMR та всі необхідні документи для вантажу.

Вартість транспортних послуг: 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) євро за курсом Національного банку України на день оплати. Оплата протягом 3 днів з моменту відвантаження товару.

Умови та строки доставки вантажу: не пізніше 20.04.2021. Всі витрати та платежі під час перевезення вантажу (у тому числі оплата транзитних декларацій), які виникають від місця завантаження до місця розвантаження, сплачує перевізник.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо перевезення вантажу згідно з вказаною заявкою, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 21UA14100053006120 від 01.04.2021.

З метою оплати наданих послуг перевезення та на виконання умов укладеної між сторонами заявки, позивач направив на адресу відповідача акт здачі прийняття робіт (наданих послуг) № 107 від 20.04.2021 та рахунок-фактуру № 107 від 16.07.2021 на загальну суму 48519,00 грн.

Зазначені документи на виконання умов п. 3.3 договору направлено відповідачу 23.04.2021, про що свідчить надана позивачем експрес-накладна ТОВ «Нова пошта» за № 59000678597690.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, про що свідчать платіжні доручення: № 46 від 21.04.2021 на суму 20000,00 грн та № 63 від 29.04.2021 на суму 5000,00 грн. Решта вартості послуг у розмірі 23 519,00 грн залишилась несплаченою відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 20 від 08.04.2022 з вимогою про оплату існуючої заборгованості, яка залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофудпром" без відповіді, а викладені у ній вимоги без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Пунктами 1-4 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за надані послуги перевезення за договором б/н від 14.04.2021 та заявкою № 1 від 14.04.2021 в сумі 23519,00 грн підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк її оплати визначено умовами договору та заявки та є таким, що настав.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне.

Суд вважає безпідставним нарахування позивачем інфляційних, 3% річних та пені за загальний період прострочення з 24.04.2021 до 12.05.2022, оскільки, банківський день - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції у системі електронних платежів Національного банку України. Б. д. позначається календарною датою як проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електрон них платежів національного банку україни, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату (Постанова Правління Національного банку України № 580 від 29.09.2009).

На підставі п. 3.3 договору відповідачу надається 3 банківських дні для оплати отриманих послуг перевезення, тобто нарахування повинні здійснюватись з 29.04.2021, оскільки, 24.04.2021 та 25.04.2021 вважаються вихідним днями (субота та неділя), під час яких банк не здійснює банківських операцій, а відповідач вважається таким, що прострочив належне виконання зобов`язання з оплати перевезення саме з 29.04.2021 це четвертий банківський день з моменту направлення позивачем міжнародної товарно-транспортної накладної /CMR/, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 107 від 20.04.2021 та рахунку-фактури № 107 від 16.04.2021.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Разом з тим, оскільки, ці послуги не оплачені в передбачений строк, відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати наданих послуг перевезення.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Позивач здійснив нарахування інфляційних та 3% річних на вказану суму боргу за загальний період прострочення з 24.04.2021 по 12.05.2021.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон розрахунок інфляційних та річних, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в даній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 732,64 грн 3% річних та 3863,24 грн інфляційних.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось, за змістом п. 4.6 договору у випадку прострочення оплати клієнтом вартості перевезення у строк, вказаний у п. 3.3 цього договору, клієнт зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожну добу прострочення.

Разом з тим, за змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу. Зазначене на підставі п.

4.6 договору надає позивачу право на нарахування пені за весь час прострочення.

Однак, перевіривши відповідний розрахунок суд констатує, що позивачем при його здійсненні не враховані умови п. 3.3 та п. 4.6 договору, а також ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 58,96грн за період прострочення виконання зобов`язання саме з 29.04.2021 до 29.10.2021.

В решті позову про стягнення пені слід відмовити з зазначених вище підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 233 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофудпром» (адреса: 61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, буд. 21, кв. 6; код ЄДРПОУ 41435435) на користь Приватного підприємства «Агромашторг» (адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 5-А; код ЄДРПОУ 25217255) суму у розмірі 28173,84 грн (де: 23519,00 грн основного боргу; 732,64 грн 3% річних; 3863,24 грн інфляційних втрат; 58,96 грн пені) а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2155,53 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено "30" листопада 2022 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін