Постанова

від 30.11.2022 по справі 826/6507/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 826/6507/18

касаційне провадження № К/9901/25350/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сорочко Є.О.; судді - Коротких А.Ю., Федотов І.В.)

у справі № 826/6507/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс Груп»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вортекс Груп» (далі - ТОВ «Вортекс Груп»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 2018 року № 0650140305.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 05 березня 2019 року в задоволенні позову відмовив, зазначивши, що гранична межа заборгованості для фізичних осіб, яка підпадає під ознаку, визначену підпунктом «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), у 2016 році не перевищувала 689,00 грн, а не 8268,00 грн, як помилково вважає ТОВ «Вортекс Груп».

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.

Вирішуючи спір, суд виходив із того, що позивачем не було допущено порушення податкового законодавства при розрахунку фінансового результату до оподаткування з урахуванням списання заборгованості фізичних осіб у спірний період.

ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2019 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що для визнання заборгованості безнадійною відповідно до підпункту «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України необхідна наявність двох умов: строк прострочення заборгованості повинен становити понад 180 днів; прострочена заборгованість не повинна перевищувати граничної межі (50 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року). Проте, прострочена дебіторська заборгованість, щодо якої виник спір, наведеним ознакам не відповідає.

Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Водночас ТОВ «Вортекс Груп» заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з припиненням юридичної особи позивача.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вортекс Груп» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 10 січня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2014 року по 10 січня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 10 січня 2018 року, за результатами якої складено акт від 17 січня 2018 року № 17/1-26-15-14-03-05/38932810.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог підпункту «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України у зв`язку з безпідставним врахуванням при визначенні сум безнадійної заборгованості фізичних осіб, на яку скориговується фінансовий результат, простроченої дебіторської заборгованості, що не відповідає ознакам безнадійної.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2018 року № 0650140305, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1302864,00 грн за основним платежем та 325716,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено статтею 139 ПК України.

Згідно з підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

За правилами підпунктів 139.3.3, 139.3.4 пункту 139.3 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

1) на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, який визначається як менша з двох величин: а) 20 відсотків (на період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період; б) величина кредитного ризику за активами, визначена на кінець звітного (податкового) періоду відповідно до вимог органу, що регулює діяльність банків, або органу, що регулює діяльність небанківських фінансових установ.

У разі якщо орган, що регулює діяльність банків, або орган, що регулює діяльність небанківських фінансових установ, не встановлює вимог до визначення кредитного ризику, ліміт визначається згідно з пунктом «а» цієї частини підпункту.

Коригування фінансового результату до оподаткування звітного періоду не здійснюється у розмірі зазначеного перевищення резерву, що виникло у попередніх звітних (податкових) періодах;

2) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: 1) на суму списання активу, який відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, у розмірі, що відшкодовується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом; 2) на суму списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу; 3) на суму зменшення витрат від розформування (зменшення) тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом; 4) на суму доходів (зменшення витрат) від погашення заборгованості, списаної за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв`язку з перевищенням над лімітом.

Згідно з підпунктом «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною заборгованістю є, зокрема, прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

Отже, в 2016 році безнадійною заборгованістю фізичних осіб, що відповідає ознаці, наведеній у підпункті «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є заборгованість, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік).

Статтею 8 Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378,00 грн.

А відтак, гранична межа заборгованості для фізичних осіб, яка підпадає під ознаку, визначену підпунктом «ґ» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у 2016 році не перевищувала 689,00 грн, а не 8268,00 грн, як помилково вважає позивач.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2019 року, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з припиненням юридичної особи ТОВ «Вортекс Груп», то воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини другої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для закриття провадження у справі з підстав, встановлених, зокрема, статтею 238 цього Кодексу.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вортекс Груп» про закриття провадження у справі № 826/6507/18.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова