Рішення

від 19.10.2022 по справі 495/3236/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/3236/22

Номер провадження 2/495/1634/2022

19 жовтня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Саханова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

30.05.2022 року позивачка ОСОБА_1 , - звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд: визнати за нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно, а саме на:

-1/2частку земельноїділянки площею0,25га,кадастровий номер:5120886400:03:001:0036,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,4504 га, кадастровий номер: 5120886400:03:001:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свій позов, позивачка ОСОБА_1 , обґрунтовує зокрема тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_3 .

Після смерті матері відкрилася спадщина на:

-1/2частку земельноїділянки площею0,25га,кадастровий номер:5120886400:03:001:0036,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,4504 га, кадастровий номер: 5120886400:03:001:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

25 травня 2022 року позивачка ОСОБА_1 , звернулася до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області, з заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з неможливістю визначення складу спадкового майна, оскільки земельні ділянки належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, та не має змоги визначити розмір частки у спільній сумісній власності.

У зв`язку з вищезазначеним позивачка була вимушена звернутися до суду, задля захисту свої прав та інтересів.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 31.05.2022 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Одночасно витребувана копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 .

07.09.2022 року сторони у судове засідання не з`явились.Позивачка подала до канцелярії суду заяву з проханням закрити підготовче провадження по справі.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.10.2022 року.

У судове засідання 19.10.2021 року сторони не з`явились.

Позивачка подала до канцелярії суду заяву з проханням судове засідання провести без її участі, вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся. Однак надав до суду заяву, відповідно до якої просив суд розглядати справу без його участі. Проти позовних вимог не заперечує.

Згідно з ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується наступним:

- свідоцтвом про народження позивачки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданим 12.03.1961 року виконавчим комітетом Семенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис за №08.

Судом встановлено, що 19.03.1983 року позивачка ОСОБА_1 , уклала шлюб з ОСОБА_5 , та після укладення шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища виданого 03.03.2009 року.

16.04.1985 року вищезазначений шлюб був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим повторно 18.03.1987 року Білгород-Дністровським міським відділом РАГС, актовий запис №95.

07.06.1991 року позивачка ОСОБА_1 , уклала шлюб з ОСОБА_7 , та після укладення шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу виданим Білгород-Дністровським міським відділом РАГС, актовий запис №225.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 виданим 07 липня 2021 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №866.

Після смерті матері заявниці - ОСОБА_3 , відкрилася спадщина на:

-1/2частку земельноїділянки площею0,25га,кадастровий номер:5120886400:03:001:0036,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,4504 га, кадастровий номер: 5120886400:03:001:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 24830370 від 28.07.2014 року,земельна ділянка, що розташована за: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5120886400:03:001:0036, належить співвласникам в розмірі 1/1 частки, на праві приватної спільної сумісної власності: ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 .

Згідно витягу реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 24830734, номер запису про право власності: 6481295, зареєстрований 09.07.2014 року, вбачається, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , належить на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_4 видане Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайнного управління юстиції в Одеській області від 28.07.2014 року, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5120886400:03:001:0036, площа 0.25 га.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 24818985 від 28.07.2014 року,земельна ділянка, що розташована за: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5120886400:03:001:0038, належить співвласникам в розмірі 1/1 частки, на праві приватної спільної сумісної власності: ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 .

Згідно витягу реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 24820375, номер запису про право власності: 6478618, зареєстрований 09.07.2014 року, вбачається, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , належить на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_5 видане Реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайнного управління юстиції в Одеській області від 28.07.2014 року, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5120886400:03:001:0038, площа 0.4504 га.

Судом встановлено, що 25 травня 2022 року позивачка ОСОБА_1 , звернулася до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області, з заявою про видачу свідоцтва на спадщину за законом.

Судом встановлено, що відповідно до заяви відповідача ОСОБА_2 , від 30.05.2022 року вбачається, що останній відмовляється від прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 , на користь своєї сестри ОСОБА_1

22.09.2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Рязанцевою О.Ю., було заведено спадкову справу № 28/2021 (спадкова справа у Спадковому реєстрі № 68344444) до майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Листом приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Рязанцевою О.Ю., 15.04.2022року позивачці ОСОБА_1 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з неможливістю визначення складу спадкового майна, оскільки земельні ділянки належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, та не має змоги визначити розмір частки у спільній сумісній власності.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст.ст.1220,1221,1223 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Відповідно до ч. 2 ст. 14Конституції Українита ч. 2 ст. 1Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

За змістомст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст.1261ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.

Згідно ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Відповідно до ст.1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Згідно пункту 10постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідностідо п.23Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30.05.2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування»,свідоцтво проправо наспадщину видаєтьсяза письмовоюзаявою спадкоємців,які прийнялиспадщину впорядку,установленому цивільнимзаконодавством.За наявностіумов дляодержання внотаріальній конторісвідоцтва проправо наспадщину вимогипро визнанняправа наспадщину судовомурозглядові непідлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

Відповідно до пункту «г» частини першоїстатті 81Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1статті 1225 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішеннівід15листопада1996рокуусправі «ЧахалпротиОб`єднаногоКоролівства»Європейськийсуд зправлюдини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Судом установлено, що, позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_3 , співвласниками спірних земельних ділянок без визначення часток є ОСОБА_2 , та спадкодавець ОСОБА_3 , однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, в зв`язку з тим, що розмір частки спадкодавця у Державних актах на право власності на земельну ділянку не визначений, окрім позивачки, інших спадкоємців, які подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , немає, у зв`язку з чим суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та підстав для відмови у позові не має.

Висновки за результатами розгляду справи.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню, позивач спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців першої черги не має, у зв`язку з чим суд вважає, що права позивачки підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно, яке належало за життя її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на:

-1/2частку земельноїділянки площею0,25га,кадастровий номер:5120886400:03:001:0036,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,4504 га, кадастровий номер: 5120886400:03:001:0038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський