Ухвала

від 28.11.2022 по справі 526/1468/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

28 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 526/1468/18

провадження № 61-11441ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2021 року у складі судді: Максименко Л. В., та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка») звернулося до суду з позовом до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява з урахуванням поданих уточнень мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя залишила заповіт, яким усе своє майно, у тому числі земельну ділянку площею 2, 930 га з кадастровим номером 5320484400:00:007:0231, що знаходиться на території Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, заповіла сільгосппідприємству виробничому підрозділу (далі - ВП) «ім. Шевченка» ТОВ АФ «ім. Довженка», який є структурним підрозділом ТОВ «Агрофірми «ім. Довженка» та створений на базі ліквідованого сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) ім. Шевченка.

В ході інвентаризації у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» були виявлені документи, відповідно до яких ліквідованому на теперішній час СТОВ ім. Шевченка громадяни, які постійно проживали у будинку ветеранів, що знаходився на повному забезпеченні підприємства, заповідали все своє майно, у тому числі був виявлений заповіт ОСОБА_2 .

Після виявлення таких документів представник ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернувся до Гадяцької державної нотаріальної контори Полтавської області, однак отримав роз`яснення про пропуск строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Посилаючись на, те що ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 та пропустило строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки уповноважені особи товариства не були обізнані про наявність заповіту, а нотаріусом після відкриття спадкової справи за заявою ОСОБА_1 не вчинялося передбачених законодавством дій, необхідних для розшуку чи виклику спадкоємців за заповітом, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 тривалістю в три місяці з часу набрання рішенням у цій справі законної сили.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2018 року до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_1 .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, позов ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» задоволено. Визначено ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» додатковий строк для прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тривалістю три місяці, початок перебігу якого обраховується з дня набрання рішенням суду законної сили.

Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», як правонаступник СТОВ ім. Шевченка, є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Факт необізнаності позивача про наявність заповіту та відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 суд вважав доведеним, а наведені ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» причини пропуску строку для прийняття спадщини - поважними та такими, що пов`язані з об`єктивними обставинами.

Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не перевірив чи дійсно ОСОБА_1 належить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки саме по собі подання особою заяви про прийняття спадщини не підтверджує належність її до кола спадкоємців. Встановлення вказаних обставин має істотне значення для формування належного суб`єктного складу учасників розглядуваної справи.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 29 вересня 2021 року залучено до участі в справі як співвідповідача - ОСОБА_1 .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, заповіт ОСОБА_2 перебував у розпорядженні позивача від часу відкриття спадщини, а тому пропуск строку для прийняття спадщини через неналежну організацію роботи на підприємстві та недбале ставлення працівників товариства до своїх обов`язків - не є поважною причиною для пропуску вказаного строку та надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» залишити без задоволення, а рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Зазначений висновок, викладений у постановах Верховного від 17 червня 2021 року у справі № 484/1626/20.

Апеляційний суд зазначив, що позивач обґрунтовував поважність пропуску строку для прийняття спадщини необізнаністю позивача, як спадкоємця, про наявність складеного на його ім`я заповіту. При цьому, на підтвердження факту необізнаності посилався на неналежне повідомлення приватним нотаріусом Антоновою Т.В. спадкоємця за заповітом, про відкриття спадщини. Проте, колегія суддів не погодилася з такими твердженнями позивача, з огляду на ту обставину, що відповідність дій нотаріуса при відкритті спадщини не є предметом розгляду у межах цього цивільного провадження і не має вирішального значення для його розгляду, оскільки позивачем не було спростованого факту об`єктивної можливості бути обізнаним про існування заповіту у зв`язку із перебуванням вказаного документу у його віданні протягом усього часу з моменту відкриття спадщини.

Апеляційний суд вказав, що у позовній заяві зазначено, що ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є правонаступником СТОВ ім. Шевченка, яке припинило свою діяльність 2008 року. Під час процедури приєднання СТОВ ім. Шевченка то ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та під час діяльності новоствореного ВП «ім. Шевченка» ТОВ АФ «ім. Довженка» велика кількість документів не вчасно передавалися до головного офісу ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», а документи, які передавалися, надходили в ящиках без будь-якого зазначення про ті, які документи в них знаходяться.

Разом з тим, колегія суддів зауважила, що зазначені обставини не свідчать, що необізнаність спадкоємця про існування заповіту була пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які не залежали і не могли залежати від його дій, а навпаки, вказує, що вказаний заповіт не був вчасно виявлений через неналежну організацію документообігу, зберігання документів і їх обліку на підприємстві. Окрім того, судом встановлено, що згідно акту прийому - передачі від 17 травня 2017 року директор ВП АФ ім. Шевченка Хоменко П. П. передав, а начальник юридичного відділу ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» прийняв документи за 2012 - 2017 роки в кількості 2 коробки по будинку ветеранів, який припинив свою діяльність. Таким чином, судом достеменно встановлено, що заповіт ОСОБА_2 був у безпосередньому розпорядженні ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» з травня 2017 року та в подальшому зберігався у архіві ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», що підтверджується змістом Доповідної записки юрисконсульта ОСОБА_3 від 20 червня 2018 року, що уповноважувало його на подачу заяви про прийняття спадщини до спливу шестимісячного терміну, визначеного статтею 1270 ЦК України (такий строк спливав 26 червня 2017 року).

При ухваленні постанови, апеляційний суд урахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/1510/21 про те, що якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Таким чином, колегія суддів зробила висновок про те, що правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні, оскільки позивач, маючи у своєму віданні заповіт ОСОБА_2 , мав об`єктивну можливість скористатися правом на прийняття спадщини у межах встановленого законом строку, однак, через власну поведінку, а саме - неналежну організацію обліку і контролю документообігу на підприємстві, вчасно не виявив вказаний документ, що призвело до пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України.

14 листопада 2022 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, яке додано до касаційної скарги, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року отримано лише 13 жовтня 2022 року, на підтвердження чого надає ксерокопію конверту, адресованого Полтавським апеляційним судом ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» із номером штрихкодового ідентифікатора № 3600007212869 та роздруківку із сайту АТ «Укрпошта» щодо вручення указаного поштового відправлення 13 жовтня 2022 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

Підставою, на якій подається касаційна скарга у касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17; від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17; від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц; від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, якою було передано цю справу на новий розгляд, жодних зауважень щодо причин поважності поновлення строку ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 висловлено не було. Однак суд першої інстанції при новому розгляді справи не знайшов підстав для його задоволення, хоча обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, не змінилися. Судами не було ураховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18 про те, що необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини і у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно ураховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, а також указано у постановах Верховного Суду: від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17; від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17; від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Також, правила статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви «) ці обставини визнані судом поважними. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду: від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц; від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20; від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20.

Зазначає, що приватний нотаріус, який заводив спадкову справу, не вживала жодних дій, спрямованих на повідомлення позивача про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом. Тому висновки судів стосовно того, що позивач був обізнаний про наявність заповіту, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи. Дії позивача за таких обставин безпосередньо залежать від дій нотаріуса, який зобов`язаний був повідомити їх про відкриття спадщини та викликати як спадкоємців. Оскільки указаних дій вжито не було, а відповідачами не надано доказів факту обізнаності позивача про відкриття спадщини протягом встановленого строку, висновки судів є невірними. У справі відсутні жодні докази того, що примірник заповіту ОСОБА_2 , який вона склала на користь підприємства, знаходився у володінні відповідальних посадових осіб ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», відповідно позиція місцевого суду є припущенням. Про наявність спадкоємиці ОСОБА_1 сільській раді відомо не було, так як вона не відвідувала ОСОБА_2 та не здійснювала за нею догляд та її поховання.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю встановили, що ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 2,930 га, що розташована на території Лютенської сільської ради.

09 грудня 2016 року у с. Лютенька Гадяцького району ОСОБА_2 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що за законом належатиме їй на день смерті заповіла сільгосппідприємсту ВП «ім. Шевченка», ТОВ АФ «ім. Довженка».

ОСОБА_2 (спадкодавець) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лютенька Гадяцького району.

Згідно протоколу № 14 від 25 грудня 2008 року загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» вирішено припинити діяльність СТОВ «ім. Шевченка» с. Лютенька Гадяцького району та приєднати до ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка». Відповідно до статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків СТОВ «ім. Шевченка».

Згідно доповідної записки юрисконсульта ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» Лубенець В. Ю. на ім`я генерального директора товариства в ході проведення інвентаризації 20 червня 2018 року наявних у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» документів, які зберігаються в архіві підприємства та підлягають знищенню у зв`язку із закінченням термінів їх зберігання, було виявлено папки з документами СТОВ ім. Шевченка. Громадяни, які постійно проживали у будинку ветеранів, який знаходився на повному забезпеченні СТОВ ім. Шевченка заповідали все своє майно товариству. Серед зазначених громадян - ОСОБА_2 .

Суди встановили, що згідно акту прийому-передачі від 17 травня 2017 року директор ВП АФ ім. Шевченка Хоменко П. П. передав, а начальник юридичного відділу ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» прийняв документи за 2012 - 2017 роки в кількості 2 коробки по будинку ветеранів, який припинив свою діяльність. Позивач надав суду докази про те, що дані про наявність документів по будинку ветеранів, в тому числі і заповіт ОСОБА_2 , перебував у його розпорядженні до спливу шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Суди встановили, що після смерті ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Антонової Т. В. звернулася ОСОБА_1 , на підставі якої приватним нотаріусом заведена спадкова справа. Приватним нотаріусом Антоновою Т. В. відкрито спадкову справу №84/2017 після смерті ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1

21 квітня 2021 року рішенням Гадяцького районного суду встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лютенька, Гадяцького району, Полтавської області.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що:

«право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц зроблено висновок, що:

«за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що:

«як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що:

«поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Встановивши, що у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Аргумент касаційної скарги про те, що у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року жодних зауважень щодо причин поважності поновлення строку ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 висловлено не було необґрунтований, оскільки підставою для передачі справи судом касаційної інстанції на новий розгляд стало визначення кола спадкоємців, залучення у справі співвідповідача або заміну неналежного відповідача, і судом не надавалася оцінка доводам учасників справи по суті спору.

Аргумент касаційної скарги про те, що необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини спростовуються встановленими обставинами справи, а саме: заповіт ОСОБА_2 був у безпосередньому розпорядженні ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» з травня 2017 року.

Посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 та від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, та постановах Верховного Суду: від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц; від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17; від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17; від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц; від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18; від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц; від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20; від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20, колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» строк на касаційне оскарження рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до Лютенської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков