Рішення

від 26.10.2022 по справі 495/6808/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/6808/22

Номер провадження 2/495/2182/2022

26 жовтня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Саханова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради у якій позивач просить суд:

- визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5125081600:01:001:2382, розташовану на території Дивізійської сільської ради, загальною площею 4,9663 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Обґрунтовуючи позов зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , актовий запис про смерть №125 від 31.01.2020 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2382, розташована на території Дивізійської сільської ради, загальною площею 4,9663 га,призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НМО 343403 від 10.05.2017 року, номер у спадковому реєстрі 60616066, виданого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт від 25.09.2018 року, реєстраційний номер ННК 604749, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чербаджи К.М., зареєстрований в реєстрі за №1373, відповідно до якого на випадок своєї смерті, належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 5125081600:01:001:2382, розташована на території Дивізійської сільської ради, загальною площею 4,9663 га,призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіла позивачу ОСОБА_1 .

Позивач звернуся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 . Однак нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадину за заповітом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Протягом строку, встановлено ост. 1270 ЦК України, позивач не відмовився від спадщини.

Інших спадкоємців, які вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов`язкову частку у спадщині не має.

На підставі наведеного просить задовольнити позов.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Витребувано: від Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька, буд. 24) копію спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2

27.09.2022 року до канцелярії суду надійшла відповідь від завідувача другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Мельниченко М.М., що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась.

Ухвалою суду від 10.10.2022 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання 26.10.2022 року сторони не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 надав до канцелярії суду заяву у якій просив справу розглядати у його відсутність, вказав, що позов підтримує.

14.09.2022 року до суду надійшла заява від Дивізійського сільського голови Скалозуба В., відповідно до якої зазначається, що відповідач Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі, справу просить розглядати без участі представника відповідача.

У відповідності з ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с заступних підстав.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 31.01.2020 року, актовий запис про смерть №125від 31.01.2020 року. (копія наявна в матеріалах справи)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки кадастровий номер 5125081600:01:001:2382, розташована на території Дивізійської сільської ради, загальною площею 4,9663 га,призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НМО 343403 від 10.05.2017 року, номер у спадковому реєстрі 60616066, виданого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт від 25.09.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Чербаджи К.М., зареєстрований в реєстрі за №1373, відповідно до якого на випадок своєї смерті, належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 5125081600:01:001:2382, розташовану на території Дивізійської сільської ради, загальною площею 4,9663 га,призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповіла позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач звернуся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 . Однак нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадину за заповітом, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Протягом строку, встановлено ост. 1270 ЦК України, позивач не відмовився від спадщини.

Інших спадкоємців, які вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов`язкову частку у спадщині не має.

Згідно відповіді завідувача другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Мельниченко М.М., спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не заводилась.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інших спадкоємців, які вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов`язкову частку у спадщині не має.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220,1221,1223 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 14Конституції Українита ч. 2 ст. 1Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

За змістомст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

Згідно ч. 1, 5ст. 1268 ЦК України- спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Окрім, ОСОБА_1 інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , немає та, відповідно, він є таким, що прийняв спадщину, що підтверджується інформаційним листом завідувача Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори від 28.09.2022 року вих.№ 610/01-16.

Під час розгляду справи відповідач Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 визнала у повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 14Конституції Українита ч. 2 ст. 1Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

За змістомст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішеннівід 15листопада 1996року усправі «Чахалпроти Об`єднаногоКоролівства» Європейськийсуд зправ людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права, а також з огляду на те, що в ході розгляду справи відповідач Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5125081600:01:001:2382, розташовану на території Дивізійської сільської ради, загальною площею 4,9663 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський