Постанова

від 17.11.2022 по справі 920/687/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2022 р. Справа№ 920/687/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Грицика Г.О. за ордером;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок"

на рішення Господарського суду Сумської області від 07.07.2022 (повний текст складено 10.08.2022)

у справі №920/687/19 (головуючий суддя Джепа Ю.А., судді Жерьобкіна Є.А., Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альже"

та 2. Сумської міської ради

про припинення договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альже" (далі - відповідач 1) та Сумської міської ради (далі - відповідач 2), у якому просило суд припинити договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:06:004:0018, укладений між відповідачами 03.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31071334.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що після укладання договору від 30.05.2017 про виділ у натурі частки нерухомого майна він став власником комплексу нежитлових приміщень (контора, майстерні, огорожі, вбиральня), що знаходяться за адресою: м.Суми, вул. Тополянська, буд.16, за його заявою була розроблена технічна документація щодо поділу земельної ділянки в результаті чого було сформовано 5 земельних ділянок. Частина майна позивача розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 та інших земельних ділянках. З метою оформлення речових прав на земельні ділянки, на яких розташовано його майно, позивач звернувся до суб`єкта землевпорядника, який повідомив про неможливість оформлення земельної ділянки за позивачем, оскільки вона передана в оренду відповідачу 1 на підставі договору оренди. Тому позивач звернувся до суду із даним позовом на підставі ст.31 Закону України "Про оренду землі", оскільки договір оренди припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або спорудою іншою особою.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що згідно договору про поділ у натурі частки з нерухомого майна від 30.05.2017, між позивачем та відповідачем 1, припинено право спільної часткової власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 16 та виділено їм в натурі, як окремі об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, зокрема, відповідач 1 набув у приватну власність нежитлове приміщення - майстерню літ "Т-1", "т" загальною площею 101,0 кв.м.; навіс літ "Ф-1" полощею 599,2 кв.м.; арочний склад літ "У-1", "у" загальною площею 490,0 кв.м. У зв`язку з підписанням зазначеного договору позивачем оформлено нотаріально посвідчену заяву про відмову від орендованої земельної ділянки площею 0,6225 га, на якій розташоване зазначене вище нерухоме майно, в результаті поділу якого право власності набув відповідач 1. За заявою відповідача 1 Сумською міськрадою було надано дозвіл на розроблення технічної документації та укладено договір оренди від 01.04.2019, відповідно до якого першому відповідачу передано в оренду дві земельні ділянки: ділянка №1 площею 0,4238 га, кадастровий номер 5910136600:06:004:0018, ділянка №2 площею 0,0365 га, кадастровий номер 5910136600:06:004:0034, і на вказаних земельних ділянках розташоване виключно нерухоме майно відповідача 1.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що на земельних ділянках, які передані в оренду відповідачу 1, розташоване виключно належне йому нерухоме майно, а позивачем не надано доказів того, що після укладення спірного договору він набув право власності на нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці, тому відсутні підстави для застосування ст. 31 Закону України "Про оренди землі".

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07 липня 2022 року у позові відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альже" відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту права у вигляді припинення укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не надано доказів набуття права власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, після укладення відповідачами договору оренди, а також позивачем не доведено, що спірним договором оренди порушуються його права, оскільки на спірній земельній ділянці відсутнє належне позивачу нерухоме майно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, а також стягнути на користь позивача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки висновком судової експертизи підтверджується, що в межах спірної земельної ділянки розташоване належне позивачу нерухоме майно (частково тамбур, ворота, огорожа, повністю хвіртка і ворота); посилання суду на те, що вказані об`єкти не є нерухомим майном, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства; в порушення принципу "суд знає закон" суд першої інстанції не застосував для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що висновком судової експертизи підтверджується, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 відсутні належне позивачу нерухоме майно; огорожі та ворота не є самостійними об`єктами нерухомого майна; на спірній земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення, яке належить відповідачу 1 і права позивача договором оренди не порушуються.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Чорногуза М.Г.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду на повідомлені адреси електронної пошти та через систему "Електронний суд".

За клопотанням представників позивача і відповідача 1 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції, однак у призначений час представник відповідача 1 на відеоконференцзв`язок не вийшла, телефоном повідомивши про відсутність електричної енергії.

Відповідно до ч.5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідачів.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач був власником 55/100 частини нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, буд. 16, на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 13.06.2000 та від 12.07.2001. Інші 45/100 частин нежитлового приміщення належали ТОВ "Альже" на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 07.03.2013 та від 12.04.2017.

Згідно договору про поділ у натурі частки з нерухомого майна від 30.05.2017, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу за р.н. 1924, між позивачем та відповідачем 1 було припинено право спільної часткової власності на нерухоме майно-нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 16, та виділено їм в натурі, як окремі об`єкти нерухомого майна, нежитлові приміщення наступним чином:

- ТОВ "Світанок" набуло у приватну власність нежитлове приміщення з прибудовами та погреб літ "А-1"; "а1"; "а2"; "п/г", а саме: контора літерою "А-1"; "а"; "а1"; "п/д" загальною площею 156,6 кв.м.; майстерня літ "Д-1", загальною площею 76,5 кв.м.; майстерня літ "Е-1" загальною площею 250,9 кв.м.; господарські будівлі та споруди: огорожі цифрами № 1-7; вбиральня літ "О";

- ТОВ "Альже" набуло у приватну власність нежитлове приміщення - майстерню літ "Т-1", "т" загальною площею 101,0 кв.м.; навіс літ "Ф-1" площею 599,2 кв.м.; арочний склад літ "У-1", "у" загальною площею 490,0 кв.м.

Позивачем було оформлено нотаріально посвідчену заяву від 30.05.2017 про відмову від орендованої земельної ділянки площею 0,6225 га за адресою: м.Суми, вул. Тополянська, 16, на якій розташоване зазначене вище нерухоме майно, в результаті поділу якого право власності набув відповідач 1.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за позивачем, на підставі вказаного договору від 30.05.2017, зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна житлове приміщення - контору літерою "А-1"; "а"; "а1", "п/д" загальною площею 156,6 кв.м.; майстерня літ "Д-1", загальною площею 76,5 кв.м.; майстерня літ "Е-1" загальною площею 250,9 кв.м.; господарські будівлі та споруди: огорожі цифрами № 1-7; вбиральня літ "О".

Позивач вказує, що за його заявою розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що знаходиться в оренді позивача для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, буд. 16, в результаті чого сформовано 5 земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 5910136600:06:004:0018 площа - 0,4238 га; 5910136600:06:004:0019 площа - 0,0333 га; 5910136600:06:004:0033 площа - 0,0426 га; 5910136600:06:004:0034 площа - 0,0365 га; 5910136600:06:004:0048 площа - 0,0863 га.

За доводами позивача, частина належного йому майна розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 та інших земельних ділянках, у зв`язку у із чим він, з метою оформлення речових прав на земельні ділянки, на яких розміщене його майно, звернувся до суб`єкта землеустрою інженера-землевпорядника Грицика Г.О., який повідомив, що оформити земельну ділянку немає можливості у зв`язку з тим, що під об`єктом нерухомості, що належить позивачу, оформлені речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5910136600:06:004:0018 іншою особою.

Як зазначав позивач у позовній заяві, земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 перебуває в оренді відповідача 1 на підставі договору, укладеного між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альже" 03.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31071334.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на норми статті 31 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої договір оренди землі (похідне речове право) припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, просив суд припинити договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:06:004:0018, укладений між Сумською міською радою та Товариством з обмежено відповідальністю "Альже" 03.04.2019, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 31071334.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову, посилався на те, що між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване виключно нерухоме майно першого відповідача.

Так, за заявою відповідача 1 Сумською міськрадою було прийняте рішення від 26.09.2018 № 3886-МР "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)" та розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для надання в оренду першому відповідачу для розміщення та експлуатації будівель і споруд підприємств промисловості, розташованих за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 16, на території Сумської міської ради.

Згідно вказаного дозволу відповідачем 1 було розроблено відповідну технічну документацію (кадастрові номери земельних ділянок: 5910136600:06:004:0034, 5910136600:06:004:0018), а 17.10.2018 відповідач 1 звернувся до відповідача 2 із заявою про затвердження вищевказаної технічної документації та щодо надання земельної ділянки, на яку розроблену відповідну технічну документацію за адресою м. Суми, вул. Тополянська, 16, в оренду на 10 років.

06.02.2019 Сумською міськрадою було прийнято рішення №4531-МР "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Альже" за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 16" та на підставі цього рішення між відповідачами укладено договір оренди від 01.04.2019, відповідно до якого відповідачу 1 передано в оренду дві земельні ділянки: ділянка № 1 площею 0,4238 га кадастровий номер 5910136600:06:004:0018, ділянка № 2 площею 0,0365 га кадастровий номер 5910136600:06:004:0034, а також відповідачами підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Як вірно встановив суд першої інстанції, оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки укладено між відповідачами 01.04.2019, а не 03.04.2019, як зазначив позивач у позовній заяві, проте позивачем під час розгляду справи не подано заяви про зміну предмету позову, а тому суд першої інстанції обґрунтовано здійснював розгляд справи у редакції поданої позивачем позовної заяви, при цьому враховуючи фактичну дату укладення спірного договору.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову, також вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки звернення відповідача 1 щодо вирішення питання передачі в оренду вказаної земельної ділянки розглянуто міською радою та вчинено всі необхідні дії у відповідному процедурному порядку.

В процесі розгляду справи суд першої інстанції, за клопотанням позивача, призначав судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання:

- чи розташовані фактично будівлі, споруди та інші об`єкти, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (м. Суми, вул. Тополянська, 16, ідентифікаційний код 23048601) - нежитлове приміщення з прибудовами та погребом літерою "А-1", "а1", "а2", "п/г", а саме: Контора літерою "А-1", "а", "а1", "п/д", загальною площею 156,6 кв. м.; Майстерня літерою "Д-1", загальною площею 76,5 кв.м.; Майстерня літерою "Е-1", загальною площею 250,9 кв.м.; Господарчі будівлі та споруди: огорожі цифрами № 1-7, вбиральня літерою "О", у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018?"

Відповідно до висновку судового експерта Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення земельно-технічної експертизи №92/2446/2447 від 13.10.2021, за результатами проведеного дослідження зроблені наступні висновки:

1) фактично у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 розташовані наступні будівлі, споруди, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (м. Суми, вул. Тополянська, 16, код 23048601):

- №1 ворота, металеві решітчасті в мет.ст. - повністю в межах, розміром 4,97 м;

- №2 ворота, металеві решітчасті в мет.ст. - частково в межах, розміром 1,10 м;

- №4 огорожа, металева решітчаста в мет.ст. - частково в межах: (біля А-1, розміром 9,20 м; на півночі, розміром 21,34 м; на півдні, розміром 18,68 м; біля воріт № 1, розміром 1,09 та 0,24 м;

- № 5 огорожа, з/бетонні панелі - частково в межах на півночі - 3,52 м;

- № 6 хвіртка, металева решітчаста в мет.ст. в межах -1,15 м;

- № 7 огорожа, металева решітчаста в ст. з бутового каменю - частково в межах 20,52м;

2) фактично за межами земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 розташовані наступні будівлі, споруди, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (м. Суми, вул. Тополянська, 16, код 23048601):

- літера "А-1" адмін. корпус:

- літера "а" прибудова;

- літера "а1" тамбур;

- літера "п/д" підвал, приямок;

- літера "Е-1" майстерня;

- літера "О" вбиральня;

- № 3 хвіртка, металева решітчаста в мет.ст.;

3) відповісти на питання: "Чи розташовані фактично будівлі, споруди та інші об`єкти, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (м. Суми, вул. Тополянська, 16, код 23048601), а саме: нежитлове приміщення літерою "а2" у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018?", не видається за можливе, у зв`язку з відсутністю даних по приміщенню "а2" у наданих на дослідження матеріалах;

4) відповісти на питання: "Чи розташовані фактично будівлі, споруди та інші об`єкти, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (м. Суми, вул. Тополянська. 16, код 23048601), а саме споруди: частково № 2 ворота, з огорожею № 4 біля них та частково № 5 огорожа (від воріт № 1 до будівлі "Д-1" майстерня), у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018?", не видається за можливе у зв`язку з тим, що такі споруди, як №2 ворота з огорожею №4 біля них, частково демонтовані, №5 огорожа (від воріт № 1 до будівлі "Д-1" майстерня) частково демонтована та улаштована з металевих профільних листів в металевих стовпах.

При цьому, у мотивувальній частині висновку зазначено, що: літера "а1"- тамбур розташована частково в межах, розмір накладання 0,10-0,17 м, при цьому средньоквадратична похибка визначення координат поворотних точок меж земельних ділянок для міст обласного підпорядкування становить 0,1 метра.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт знаходження належного йому нерухомого майна на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору, тому його права не порушені, а також не надано доказів того, що ним було придбано нерухоме майно на цій земельній ділянці, тому відсутні підстави застосування положень статті 31 Закону України "Про оренду землі", якими врегульовано припинення договору оренди землі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:

- ряду договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за якими позивач набув право власності на 55/100 частин нежитлових приміщень за адресою: м.Суми, вул. Тополянська, буд. 16, а відповідач 1 набув право власності на інші 44/1 частин нежитлових приміщень;

- договору про поділ у натурі частки з нерухомого майна від 30.05.2017, за яким позивач і відповідач 1 поділили між собою окремі об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення, які розташовані за вказаною адресою;

- нотаріально посвідченої заяви позивача від 30.05.2017 про відмову від орендованої земельної ділянки площею 0,6225 га, на якій розташоване нерухоме майно, в результаті поділу якого право власності набув відповідач 1;

- договору оренди від 01.04.2019, відповідно до якого відповідачу 1 передано в оренду дві земельні ділянки: ділянка №1 площею 0,4238 га кадастровий номер 5910136600:06:004:0018, ділянка №2 площею 0,0365 га кадастровий номер 5910136600:06:004:0034.

Предметом розгляду даного спору є вимога позивача припинити договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 з підстав, що на вказаній земельній ділянці знаходиться належне позивачу нерухоме майно і наявність договору оренди перешкоджає йому оформити за собою відповідне право користування земельною ділянкою.

Положеннями ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес; порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково; при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи; отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За приписами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто, мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Обґрунтування та доведення порушення своїх прав/законних інтересів здійснюється особою, яка звертається до суду та вказує про їх порушення, саме в контексті предмета та підстав позову.

При цьому, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Так, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно із статтею 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Статтями 15, 16 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що істотними умовами договору оренди землі с: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода про відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1 є власником нежитлових приміщень - майстерні літ "Т-1", "т" загальною площею 101,0 кв.м.; навісу літ "Ф-1" площею 599,2 кв.м.; арочного складу літ "У-1", "у" загальною площею 490,0 кв.м., що знаходяться за адресою м.Суми, вул.Тополянська, буд.16, та були частиною комплексу будівель, інша частина належить позивачу.

Належні відповідачу 1 нежитлові приміщення розташовані на землях комунальної власності.

У зв`язку із набуттям права власності на вказані приміщення відповідач 1 набув право отримати у користування відповідні земельні ділянки, на яких вони розташовані, у зв`язку із чим було укладено договір оренди, за яким відповідачу 1 передано в оренду дві земельні ділянки (площею 0,4238 га кадастровий номер 5910136600:06:004:0018 та площею 0,0365 га кадастровий номер 5910136600:06:004:0034).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про розташування належного позивачеві на праві власності нерухомого майна на земельній ділянці, наданій в оренду першому відповідачу.

Так, за висновками судової експертизи, яка була проведена за клопотанням позивача, на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 знаходяться наступні об`єкти: №1 ворота, металеві решітчасті в мет.ст. - повністю в межах, розміром 4,97м; №2 ворота, металеві решітчасті в мет.ст. - частково в межах, розміром 1,10 м; №4 огорожа, металева решітчаста в мет.ст. - частково в межах: (біля А-1, розміром 9,20 м; на півночі, розміром 21,34 м; на півдні, розміром 18,68 м; біля воріт № 1, розміром 1,09 та 0,24 м; №5 огорожа, з/бетонні панелі - частково в межах на півночі - 3,52 м; №6 хвіртка, металева решітчаста в мет.ст. в межах -1,15 м; №7 огорожа, металева решітчаста в ст. з бутового каменю - частково в межах 20,52 м.

У договорі про поділ у натурі частки з нерухомого майна також зазначено про перехід позивачу приміщення літ. "а2", однак згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на вказане приміщення за позивачем не зареєстровано, у технічній документації також відсутні відомості на дане приміщення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження па земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема, на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що огорожі та ворота не є самостійними об`єктами нерухомого майна, які підлягають окремій реєстрації, і вказаний висновок узгоджується з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд (ДБН В.2.2 -28:2010 "Будинки і споруди").

У той же час, земельна ділянка площею 0,4238 га з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 перебуває у комунальній власності та передана відповідачу 1 в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.04.2019 строком до 06.02.2024, а на земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення, яке належить на праві власності відповідачу 1.

Наданий суду висновок судового експерта від 13.10.2021 № 92/2446/2447 свідчить, що у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018 нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу відсутнє.

Щодо посилань позивача на те, що експертизою встановлено, що літера "а1" (тамбур) розташована частково в межах спірної земельної ділянки (розмір накладання 0,10-0,17 м, тобто, в межах похибки), про що зазначено у мотивувальній частині висновку, то ці доводи відхиляються судом, оскільки згідно цього ж висновку експертизи средньоквадратична похибка визначення координат поворотних точок меж земельних ділянок для міст обласного підпорядкування становить 0,1 метра, тому у резолютивній частині зроблено висновок про те, що вказаний тамбур фактично розташований за межами земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:004:0018.

Разом з тим, позовні вимоги спрямовані на припинення діючого договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, з метою реєстрації речових прав на землю, на якій розміщене майно позивача, однак, як вірно встановив суд першої інстанції, на спірній земельній ділянці відсутні нерухоме майно належне позивачу, тому спірний договір оренди не порушує прав позивача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційним господарським судом при цьому враховано правовий висновок, наведений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, про те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Крім цього, позивач, в якості правової підстави позову, посилався на положення статті 31 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, для припинення договору на підставі зазначеної статті необхідно довести факт переходу до позивача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду після дати укладання договору оренди.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що до поділу майна земельна ділянка перебувала в оренді у самого позивача і ним 30.05.2017 подавалась заява про відмову від орендованої земельної ділянки площею 0,6225 га, що, за вірним висновком суду першої інстанції, унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень вказаної норми матеріального права.

Посилання апелянта на те, що в порушення принципу "суд знає закон" суд першої інстанції не застосував для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки при розгляді даного спору суд першої інстанції застосував саме ті норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, а самостійна зміна судом підстав або предмету позову суперечить принципам диспозитивності господарського судочинства.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 07 липня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.11.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

Г.П. Коробенко