Рішення

від 30.11.2022 по справі 902/1095/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2022 р.Cправа № 902/1095/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря

Поділля" (вул. Заводська, 150, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" (вул. Хутірська, 4, с. Криштопівка, Гайсинський (Іллінецький) р-н, Вінницька обл., 22742)

про стягнення 38410,73 гривень

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Манзюк Х.О.

за участю представників:

позивача: Сірук О.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

28.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" про стягнення 38410,73 гривень.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1095/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 01.11.2022 відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 30.11.2022.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 211803713241, яке наявне в матеріалах справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо. Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши матеріали справи, детально дослідивши докази, встановив наступні обставини.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: між ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" та ТОВ "Гренвіс" 20.12.2018 було укладено дванадцять договорів суборенди земельних ділянок № №1-12, де об`єктами суборенди були відповідні земельні ділянки. У відповідності до умов укладених договорів між сторонами було погоджено плату за користування земельними ділянками. За доводами позивача відповідач свої зобов`язання в частині сплати орендних платежів не виконував належним чином, а саме останнім, не здійснено сплату орендних платежів за 2021 рік, що і стало підставою позову.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: між ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" та ТОВ "Гренвіс" 20.12.2018 було укладено дванадцять договорів суборенди земельних ділянок № №1-12, де об`єктами суборенди являються відповідно:

за договором суборенди землі № 1 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0271, загальна площа земельної ділянки 0,7693 з розміром суборендної плати за рік 2 542, 89 грн;

за договором суборенди землі № 2 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0517, загальна площа земельної ділянки 0,8721 з розміром суборендної плати за рік 2 226,30 грн;

за договором суборенди землі № 3 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0518, загальна площа земельної ділянки 0,0725 з розміром суборендної плати за рік 601,7 грн;

за договором суборенди землі № 4 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0607, загальна площа земельної ділянки 0,6606 з розміром суборендної плати за рік 2 542,89 грн;

за договором суборенди землі № 5 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0708, загальна площа земельної ділянки 0,6408 з розміром суборендної плати за рік 2 226,30 грн;

за договором суборенди землі № 6 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0709, загальна площа земельної ділянки 0,6579 з розміром суборендної плати за рік 2 226,30 грн;

за договором суборенди землі № 7 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0752, загальна площа земельної ділянки 0,7862 з розміром суборендної плати за рік 2 542,89 грн;

за договором суборенди землі № 8 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0743, загальна площа земельної ділянки 0,4764 з розміром суборендної плати за рік 2 226,30 грн;

за договором суборенди землі № 9 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0753, загальна площа земельної ділянки 0,5062 з розміром суборендної плати за рік 2 542,89 грн;

за договором суборенди землі № 10 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0779 загальна площа земельної ділянки 0,7789 з розміром суборендної плати за рік 2 226,30 грн;

за договором суборенди землі № 11 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0811, загальна площа земельної ділянки 0,4764 з розміром суборендної плати за рік 2 542,89 грн;

за договором суборенди землі № 12 земельна ділянка за кадастровим номером 0521284000:01:000:0718, загальна площа земельної ділянки 0,4764 з розміром суборендної плати за рік 2 542,89 грн.

Судом встановлено, що укладені між сторонами договори суборенди земельних ділянок є ідентичними.

Так, у відповідності до п.п. 3.1.,3.2. договорів - договір укладається строком на 7 років. Але в будь-якому випадку діє до моменту збирання в рожаю Суборендарем.

Строк дії цього договору не може перевищувати строк дії договору оренди землі на підставі якого він укладений.

Згідно із п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договорів - суборендна плата виплачується Суборендарем у грошовій формі у розмірі встановлених договорами щорічно. Суборепдна плата переглядається до 31 липня щорічно, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Обчислення розміру суборендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Суборендна плата вноситься щорічно у строк до « 31» грудня розрахункового року шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендаря. Датою отримання суборендної плати і належного виконання грошового зобов`язання за цим Договором вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Суборендаря.

Згідно п.14.1. договорів ці договори набувають чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації.

Судом встановлено, що 22.02.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію іншого речового права - суборенди земельних ділянок згідно договорів №№1-12.

Таким чином, за доводами суду після набрання чинності договорів №№1-12 у відповідача виникли перед позивачем зобов`язання зі сплати суборендної плати за користування 12 земельними ділянками.

Як слідує з доказів наявних в матеріалах справи, відповідач протягом 2019 - 2020 років виконував свої зобов`язання належним чином: сплачував суборендну плату в повному обсязі.

Натомість, станом на дату подання до суду позовної заяви, відповідачем не виконано свої зобов`язання за договорами №1-12 та не сплачено суборендну плату за 2021 рік в сумі 26 990,54 грн, що і стало підставою позову.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено договори суборенди земельних ділянок №№1-12 від 20.12.2018, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

В силу ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

У частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується із частиною 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (частина 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 25 зазначеного Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Положеннями ч.4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Як уже зазначалось судом, 22.02.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію іншого речового права - суборенди земельних ділянок згідно договорів №№1-12.

За обставинами цієї справи згідно із доказів, які наявні в матеріалах справи відповідачем протягом дії договорів суборенди орендна плата - за 2021 рік не сплачувалась, іншого матеріали справи не містять.

Відповідач не надав належних доказів на спростування систематичної несплати орендних платежів, обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми заборгованості за договорами оренди земельних ділянок від 20.12.2018 відповідає обставинам справи та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 26 990,54 грн.

Щодо вимоги про стягнення 4 885,19 грн пені, за період 01.01.2022 по 30.06.2022 5 885,02 грн інфляційних збитків за період з 01.01.2022 по 20.10.2022, 649,98 грн 3 % річних за період з 01.01.2022 по 20.10.2022 зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. 13.1 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН розрахунки заявлених до стягнення 4 885,19 грн пені за період 01.01.2022 по 30.06.2022, 5 885,02 грн інфляційних збитків за період з 01.01.2022 по 20.10.2022, 649,98 грн 3 % річних за період з 01.01.2022 по 20.10.2022 судом не виявлено помилок.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 4 885,19 грн пені за період 01.01.2022 по 30.06.2022, 5 885,02 грн інфляційних збитків за період з 01.01.2022 по 20.10.2022, 649,98 грн 3 % річних за період з 01.01.2022 по 20.10.2022 є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Докази понесених витрат на правничу допомогу підтверджується наступним, а саме:

- договором № 10-21 від 29.12.2021 про надання правничої допомоги від 02.05.2022 укладеного між адвокатом Сірук Олегом Вікторовичем та ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля";

- додатковою угодою № 6 до договору про надання правничої допомоги № 10-21 від 29.12.2021 укладеною Адвокат: Сірук Олег Вікторович, що займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000395 від 20,12.2018, видане на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 12.12.2018 №12 з однієї сторони, та клієнтом Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля», в особі директора Войтенка Олександра Івановича, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі - Сторони, а кожна окремо - Сторона, уклали цю Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №10-21 від 29,12.2021 (надалі - відповідно Додаткова угода та Договір) про наступне: Сторони погодили, що розмір витрат Клієнта на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 5 000,00 грн., виходячи із погодженого між Клієнтом та адвокатом Сіруком О.В. фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Гренвіс» (ідентифікаційний код 34122034) за дванадцятьма договорами суборенди землі, які укладено 20.12.2018.

В рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт): ознайомлення з наявними документами, консультація Клієнта; опрацювання нормативної бази, судової практики; підготовка та подання позовної заяви, в т.ч. зміна підстав та/або предмету позову, інших необхідних процесуальних документів, апеляційної та касаційної скарг; підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо; участь в судових засіданнях в суді першої інстанції; переговори з відповідачем/відповідачами з метою врегулювання спору; ознайомлення з матеріалами справи в суді; складання адвокатських запитів; інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи Клієнта.

Сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості з ТОВ «Гренвіс» (ідентифікаційний код 34122034);

- ордером на надання правової допомоги ТОВ "ПК "Зоря Поділля" виданого адвокату Сіруку О.В. та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- атом приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2022 на суму 5000,00 грн який підписаний сторонами.

Суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову-на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, як такі що є обґрунтовані.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренвіс" (вул Хутірська, 4, с. Криштопівка, Гайсинський (Іллінецький) р-н, Вінницька обл., 22742, код ЄДРПОУ 34122034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (вул. Заводська, 150, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700, код ЄДРПОУ 34009446) 26 990,54 грн заборгованості, 4 885,19 грн пені; 5 885,02 грн інфляційних збитків; 649,98 грн 3 % річних, 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 грудня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Заводська, 150, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700)

3 - відповідачу (вул Хутірська, 4, с. Криштопівка, Гайсинський (Іллінецький) р-н, Вінницька обл., 22742)